Євзебій (Євсевій) Олександрович Ліпецький — український художник. Народився в с. Вербівці, (нині село Заставнівського району Чернівецької області). Ліпецький увійшов в історію українського образотворчого мистецтва як талановитий живописець, графік, театральний художник, реставратор та педагог.
Від 1910 року навчався коштом Буковинського релігійного фонду в Баварській академії художніх мистецтв. Після цього продовжив студії у Віденській академії художніх мистецтв. Потім працював художником у Віденському військовому географічному інституті. Від 1918 жив у Чернівцях. Викладав малювання і каліграфію в місцевій українській гімназії. При Народному домі мав студію-майстерню, в якій вчилася малюванню і письменниця Ірина Вільде.
1940 року, з приходом радянських військ, виїхав до Німеччини, де спочатку перебував у таборі українських переміщених осіб «Леопольд Касерне» в м. Байройт.
18 червн 1970 року Ліпецький помер у м. Байройт, ФРН.
Стиль
Липецький малював портрети, пейзажі, декорації до вистав, реставрував стінописи (Почаївська лавра, Крехів, монастир «Хрещатик») і книжки, та чільне місце у творчості Ліпецького посідає портретний жанр[3]. Він був автором численних портретів українських письменників, історичних осіб та сучасних йому діячів культури і мистецтва. У портретних творах Ліпецький творчо поєднував мистецькі засади академічної школи з імпресіоністичним підходом до створення образів, майстерно поєднував академізм, реалізм та сесецію. Він майстерно передавав психологічний стан, характер та зовнішню подібність портретованих, вільно володіючи різноманітними техніками. Про це свідчать його твори, а також архівні та друковані джерела.
Великий вплив на Ліпецького здійснив Микола Івасюк, який був його безпосереднім вчителем.
За словами Івана Снігура — відомого поціновувала народної творчості, Євзебій Ліпецький був не просто художником, а художником-реставратором. «Художник-реставратор — це набагато більше, аніж просто художник. Реставратор дає життя тим речам, які вже відмирають; він відроджує тих людей, яких навіть не бачив. Ліпецький — один з найвидатніших митців Буковини. Йому не було рівних, нема і не буде».
Творчий доробок
Мистецький доробок Євзебія Ліпецького чернівецького періоду та років еміграції спіткала доволі драматична доля. У вирі подій частина його робіт є втраченими або загубленими. Відтак кожне свідоцтво про твори майстра є надзвичайно цінним.. Наприклад, йдеться про портретні зображення чернівецьких художників 1935 року, які були розміщені у чернівецькій німецькомовній газеті «Czernowitzer Deutsche Tagespost» (20 березня 1938 р.), у монографіях Ірини Міщенко «Євзебій Ліпецький. Мистець і особистість» (2004 р.) та Гайделінде Поллєрус «Владімір Загородніков…Від ікони до графіті» (1984 р.).
У різні роки працював у галузі станкового малярства, графіки, театрального декоративного мистецтва, книжкового оформлення, брав участь у реставрації релігійних споруд (зокрема, Почаївської лаври). Написав портрети Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Лук'яна Кобилиці. Відомо, що Ліпецький малював чернівецьких художників — Володимира Загороднікова, Пауля Верона та Ісідору Костантіновічі-Гайн, «йому „позували“ такі особистості як австрійський цісар Карл, німецький цісар Вільгельм, генерал Гіндербург, чи не всі, його часу, буковинські митрополити й високі достойники та еліта», писав Іван Жуковський[10].
Частина оригіналів його творів зберігається в Чернівецькому художньому музеї та Чернівецькому краєзнавчому музеї. У Художньому музеї зберігаються: живописний «Потрет дружини» (1910 р.), два пастельних твори — «Дівчина в бузковому» (1919 р.), «Портрет хлопчика» (1910 р.), а також ще кілька графічних аркушів. У Чернівецькому краєзнавчому музеї є можливість оглянути його акварельний автопортрет (1915 р.) та портрет Ольги Кобилянської (1922 р.).
Серед його робіт є також: «Коляда» (1936), «Голова дівчини» (1954).
У 2012 році випадково було виявлено невідому до тих пір роботу Ліпецького родиною Скорейків з Чернівців. Це був портрет Александра Скорейка, мецената та багаторічного війта села Борівці. Ймовірно, картина була написана у 1911 році, а гонорар за неї дозволив Ліпецькому продовжити своє навчання. Саму ж картину було знайдено на горищі та передано до Художнього музею Чернівців, де її було реставровано та виставлено до експозиції.
Роботи
Ушанування пам'яті
З нагоди 125-річчя від дня народження художника у Чернівцях у Чернівецькому художньому музеї представили виставку його картин. У відкритті взяли участь знані митці та колекціонери Буковини[13].
