Колодій (Масниця, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення) — тиждень перед початком Великого посту, який не має визначеної дати, бо залежить від дати Великодня кожного року.
Після зимових м’ясниць перед Великим постом набирало сили обмеження скоромних страв. За звичаєм, цього тижня вже відмовлялися від м’ясної їжі, проте наставало справжнє свято молочних продуктів, що й дало назву цим дням. Не їли ні м’яса, ні сала, ні навіть жирів тваринного походження, лише яйця, без яких не обходилося тісто для випічки, млинців і вареників.
В Україні останній тиждень м’ясниць, крім Колодія мав ще кілька регіональних назв — Масниця, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, «ніжкові заговини» тощо.
Серед традиційних українських обрядів, котрі вже одійшли в минувшину, осібне місце належить унікальному, як за формою дійств, так і символікою звичаю, що відомий під назвою «Волочити колодку». Вперше цей термін увійшов до писемних джерел чотири з лишком сторіччя тому, хоч на думку багатьох дослідників, він сягає своїм корінням у дохристиянські часи, мо, навіть до матріархату, оскільки в ньому чітко простежуються елементи глибинних вірувань — «законодавцями колодок» були не чоловіки, а жіноцтво.
Обряд «Колодки» чи «Колодія» відзначали напередодні Великого посту, себто сиропусного тижня (у народі його ще називали «сиропусним» або Масницею). Це був власне останній термін, коли ще можна було справляти весілля. Практично ж їх уже не організовували, оскільки на «сиропусну» обмежували скоромну їжу — вживали переважно молочні страви, передовсім вареники із сиром та маслом (а звідси й Масниця).
Відтак на хлопців, котрі не встигли оженитися, чекала «жіноча кара» — Колодій. У давніші часи цей обряд тривав протягом тижня. Кожен день мав свої «іменні наклички». В понеділок «колодка народилась», у вівторок «хрестилася», середу — «похрестини», в четвер — «помирала», в п’ятницю її «хоронили», а в суботу — «оплакували». Відтак, вважається ,що в «неділю, останній день Масниці, молодь «волочить колодку». Жінки йдуть по домівках і прив’язують дівчатам та хлопцям невелику паличку до ноги, як кару за те, що не взяли шлюб в останній м’ясоїд.
Так от, вчора, 26 лютого 2023 року, у Прощену неділю, учасникам ГО "Вишиваний дивотвір" вдалось відтворити цю традицію в рамках відзначення свята "Буковинське Пущення" у Чернівецькому музеї народної архітектури та побуту. На запрошення організаторів чарівні учасниці багато співали, жартували, творчо спілкувались. В рамках свята відтворили обряд "волочіння колодочки" - винуватці відспівували піснями викуп всім присутнім.
Цікавими були родинні спогади учасників про особливості свята Прощенної неділі у різних куточках Буковини.
Найпамятнішою була розповідь - справжнього гуцула, горянина - заслуженого діяча мистцтв України Миколи Шкрібляка. З його слів: в його родині на Прощенну неділю приходило багато гостей - рідних, друзів, сусідів. На відміну від інших регіонів, на столі царювали не вареники і не млинці. В центрі столу, на почесному місці ставили великий таріль з баношем, звареним на двох літрах сметани. Цей таріль приковував увагу всіх неймовірними дизайном подачі, адже в середину композиції насипалась духмянна гуцульська бриза, а по всьому периметру круглого жовтогогарячого запашного наїдку вкладались відварені курячі яйця - справжні прасимволи Життя, які на жовтому тлі відсилали в уяві нас до Сонця.
Сонце для наших пращурів-слов’ян, як невід’ємна частина природи і навколишнього середовища, було уособленням чогось божественного, вищого. Воно – причина життя на землі, запорука гарного врожаю і родючості. І щоб додати крапельку Сонця в кожен об’єкт життя, слов’яни використовували спеціальні символи. Вони називаються солярними. В їх основі зазвичай лежить свастика з різною кількістю променів, напрямком їх руху та іншими відзнаками. Вони є найвідомішими, популярними і поширеними в слов’янській культурі. Майже жодна вишивка, жоден візерунок не обходився без «сонячних» символів.
За різноманітним творчим спілкуванням та обрядами проминув і наш візит на “Буковинське Пущення”. Загалом ми гарно відтворили традицію, ознайомились із видом художньої вишивки "колодочки", начастувались варениками із сиром та сметаною і гідно підготувались до найдовшого і найсуворішого з усіх постів – Великоднього!
“Масниця, Масниця, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а Посту одна!”.
Немає коментарів:
Дописати коментар