Мистецтво - те, що нас надихає: Анатолію Борисовичу Фурлету

Щиро вітаємо із ювілеєм!

Митець народився в селі Чепоноси Хотинського району на Буковині.

У 10 класі поступив до Хотинської дитячої художньої школи, яку заснував буковинський художник Кушнірук Віталій Васильович. Навчався у нього, а потім - у Кириленка Михайла Григоровича.

Після армії поступив до Одеського педагогічного інституту на художньо-графічний факультет, де пощастило на талановитих викладачів. Ними були Борисюк Зинаїда Дмитрівна, яка сама закінчила Строгановське художнє училище та Гегамян Валерій Арутюнович, випускник Єреванської академії мистецтв, майстерня Мартіроса Сар'яна.

Після інституту працював викладачем в дитячій художній школі в місті Городок Хмельницької області, а через 3 роки - її директором.

З 2000 року на Київщині в місті Буча зорганізував спеціалізовані художні класи на базі школи №4 і пропрацював там до виходу на пенсію.

Член Національної спілки художників України. Провів багато персональних виставок та прийняв участь у безлічі колективних заходів.

На даний час працює, як вільний художник, має надію на багато років, насичених творчими пошуками та відкриттями.

Вчора, 15 лютого 2023 року, в Чернівецькому художньому музеї відкрилась ювілейна персональна виставка Анатолія Борисовича «На поверхні буття».

На виставці представлено 38 робіт митця, виконаних, в основному, в 2021-2022 роках, а також є і кілька робіт 2023 року. Твори великоформатні, яскраві, виконані в притаманній А.Фурлету манері.

ФУРЛЕТ АНАТОЛІЙ БОРИСОВИЧ – майстер сакрально-символічного живопису, член Національної спілки художників України, член правління ЧООНСХУ, живописець, графік, педагог, лауреат обласної літературно-мистецької премії ім. О. Кобилянської, всеукраїнської премії ім. М. Г. Дерегуса в галузі живопису, нагороджений ювілейною відзнакою Чернівецької ОДА – медаллю «100 років Буковинського віче», подякою Національної спілки художників України та голови Чернівецької обласної ради.

Анатолій Фурлет народився 13 лютого 1958 р. в с. Чепоноси Хотинського району.

В 1983 р. закінчив художньо-графічний факультет Одеського державного педагогічного інституту ім. Ушинського, де його викладачами живопису були Гегамян Валерій Арутюнович і Борисюк Зинаїда Дмитрівна. Працював директором художньої школи в м. Городок на Хмельниччині. З 2000 р. проживав в м. Буча (Київська обл.), де на базі школи № 4 організував спеціальні художні класи з власною навчальною програмою. Творча та виставкова діяльність митця розпочалась після закінчення інституту.

Анатолій Борисович – учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних (США, Німеччина, Нідерланди, Польща, Єгипет, Ліван, Франція, Словаччина, Румунія, Італія) виставок, мистецьких проектів та пленерів. Персональні виставки митця відбулися у багатьох містах: Чернівці (Центр культури «Вернісаж» – 2011, 2012 рр., галерея «SweetArt» – 2012 р., Чернівецький обласний художній музей – 2019, 2021 рр.), Одеса (Музей сучасного мистецтва – 2009 р.), Львів (Палац мистецтв – 2005 р., Музей історії релігії – 2017 р.), Хмельницький (Хмельницький обласний художній музей – 2008 р.), Чернігів (2003 р. – галерея «Пласт-Арт»), Київ (галерея «Славутич» – 1993 р., галерея «Лавра» – 1994 р. Національний музей українського мистецтва – 2002 р., галерея «White World» – 2018 р., галерея «АВС-арт» – 2016 р., 2022 р., галерея «Митець» – 2018 р.), Маріуполь (Художній музей ім. А. І. Куінджі – 2018 р.), Кам’янське (проект «Кам’яна могила. Реінкарнація» – 2016 р.), Івано-Франківськ (виставкова зала ІФООНСХУ – 2018 р.), Бостон (Гарвардський університет – 1995 р.).

Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України (м. Київ), Музеї сучасного мистецтва (м. Одеса), Хмельницькому та Чернівецькому обласних художніх музеях, Музеї історії релігії (м. Львів), Художньому музеї (м. Кам’янське Дніпропетровської області), Львівському палаці мистецтв і в колекціях приватних галерей України та за кордоном (колекція Темістокля та Орисі Вірстів у Франції та ін.).

На даний момент художник проживає та творить в м. Чернівці.

Як зізнається сам Анатолій Фурлет: «… Найкраще працюється вдома в Україні. Хоч би яким прекрасним і звабливим був довколишній світ, а після нетривалої естецької й творчої ейфорії по закордонах, наповнений враженнями, летиш-біжиш нетерпляче на Батьківщину, аби виплеснути на полотно все, що накопичив, побачив і пережив емоційно. Для мене Україна – якесь диво з див. Нічого подібного в світі немає: родюча земля, люди, звичаї, традиції, фольклор, народне мистецтво, пісні, казки, легенди, древні кургани з їхніми невичерпними посланнями до нас… Це і є живильна основа моєї творчості. І від того відчуваю себе якось егоїстично щасливим, що народився саме тут на цій землі… Служіння мистецтву – щось схоже до терезів «або матеріальне, або духовне». Й жодні матеріальні дивіденди не компенсують того рідкісного моменту, коли розумієш: створене піднімає тебе ще на один щабель десь туди, в царину досконалості Духу…».

В передмові до мистецького альбому «Анатолій Фурлет. Живопис, графіка, кераміка» (2019), що вийшов за сприяння фундатора галереї «АВС-арт» Михайла Поживанова, влучно охарактеризовано його творчість: «У добу, коли на зміну інформативності приходить інформаційність, а шумовиння неологізмів замилює правдиві сенси, світ, перейнятий заграваннями із контекстами та актуальними проблемами сучасності, невпинно продукує репліки реплік. Це стосується й мистецтва, де тихе і самозосереджене глибинне змушене поступатись поверхневому, яскравому, велеслівному, настирливому… Анатолій Фурлет розвиває традиції глибинного, знакового мистецтва, що стоїть на засадах нашої національної образотворчості, зокрема вектор міфопоетичної мистецької школи, яка сформувалась на початку 1990-х років в Україні. Працюючи, як живописець і графік, навчаючи своїх студійців, художник звертається до архаїчних образно-знакових систем, до символіки давніх цивілізацій, що залишили свій слід на українських теренах. Світ мистця наповнений лірико-філософськими рефлексіями, з натяковості притлумленої колірної гами фактурно проступають петрогліфічні пласти. Лики й фігури, застиглі в надчасовому просторі, сповнені таїни. Так витворюється Дійство, в осерді якого – Світло».