до 150 – річчя української оперної співачки
Соломії Крушельницької
Продовжуючи новий мистецький
проєкт “Цей день в мистецтві”, в літературно-мистецькому салоні Обласної
наукової універсальної бібліотеки ім. Михайла Івасюка – нова презентація.
Соломія Амвросіївна Крушельницька (23 вересня 1872, Білявинці, Бучацький повіт, Королівство
Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 16 листопада 1952, Львів) —
українська оперна співачка, педагогиня. За життя визнавана найвидатнішою
співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання
«Вагнерівська примадонна» XX століття. Співати з Крушельницькою на одній сцені
вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський
композитор Джакомо Пуччіні подарував їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій
і найчарівнішій Баттерфляй».
Співати почала з юних років. Навчалася в Тернопільській школі товариства
«Приятелі музики». Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській
класичній гімназії, в якій складала іспити екстерном. Тут зблизилася з музичним
гуртком гімназистів, членом якого був також Денис Січинський — згодом відомий
композитор, перший у Галичині професор музики.
1883 року на Шевченківському концерті в Тернополі відбувся
перший привселюдний виступ Соломії Крушельницької, яка співала в хорі
товариства «Руська бесіда».
У Тернополі Крушельницька вперше познайомилася з театром.
Тут час від часу виступав львівський театр товариства «Руська бесіда», у
репертуарі якого були опери Семена Гулака-Артемовського та Миколи Лисенка. Вона
мала можливість спостерігати за грою драматичних акторів Філомени Лопатинської,
Антоніни Осиповичевої, Степана Яновича. Михайла Ольшанського, Кароліни
Клішевської.
У Львівській консерваторії вчилася у професора Валерія
Висоцького, який виховав плеяду відомих українських та польських співаків. Під
час навчання у консерваторії вперше виступає сольно: 13 квітня 1892 року
виконала головну партію в ораторії Г. Ф. Генделя «Месія». 5 червня 1892 року в
«Львівському бояні» виконала пісню Миколи Лисенка «Нащо мені чорні брови».
В опері Соломія Крушельницька дебютувала 15 квітня 1893
року партією Леонори в опері італійського композитора Гаетано Доніцетті
«Фаворитка» на сцені Львівського міського театру Скарбка. Із великим успіхом
пройшли також виступи в ролі Сантуції в «Сільській честі» П. Масканьї.
Ще під час навчання в консерваторії Соломія Крушельницька
отримала запрошення від польського Львівського оперного театру, проте вона
прагнула української опери, якої на той час не існувало. Співачка вирішила
їхати до Італії, щоб продовжити навчання. На це рішення вплинула знаменита
італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у Львові.
Вона порадила їхати до Італії — продовжувати навчання у визнаних майстрів
бельканто.
Восени 1893 року Крушельницька їде до Італії, де вчиться у
знаменитих Фаусти Креспі (спів; підготувала не одну знамениту співачку, вважала
Соломію найздібнішою зі своїх учениць) і професора Конті (драматична гра і
міміка).
Доброю школою для Крушельницької було виконання оперних
арій на концертах. Так, на концерті музично-драматичної школи «Л'Армонія» вона
проспівала арії з опер «Фауст» Ш. Гуно, «Африканка» Д. Меєрбера, «Єврейка» Ф.
Галеві.
У другій половині 1890-х років Крушельницька починає
тріумфально виступати на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції,
Португалії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда»,
«Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка»
Д. Меєрбера, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Дж. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе,
«Електра» Р. Штрауса та інших.
Славу Крушельницька здобула на варшавській та краківській
сценах, виступаючи кілька сезонів поспіль в операх польського композитора
Станіслава Монюшка.
1910 року Крушельницька одружилася з відомим італійським
адвокатом, мером міста В'яреджо Чезаре Річчоні — тонким знавцем музики,
ерудованим аристократом, в одному з храмів Буенос-Айреса. Оселилися у В'яреджо,
де вона купила віллу, яку назвала «Саломеа».
1920 року Крушельницька в зеніті слави покидає оперну сцену, виступивши востаннє у неапольському театрі в улюблених операх «Лорелея» і «Лоенгрін».
Далі присвятила себе камерній концертній діяльності, пісні
виконувала вісьмома мовами. Гастролювала Україною, Європою, Америкою. Протягом
1894–1923 років майже щороку виступала з концертами у Львові, Тернополі, Стрию,
Бережанах, Збаражі, Чернівцях та інших містах Галичини. Міцно дружила з І.
Франком, М. Павликом, Ольгою Кобилянською, М. Лисенком, Д. Січинським та
багатьма іншими культурними діячами Галичини і Наддніпрянщини.
У післявоєнний період Крушельницька почала працювати у
Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька
діяльність, ледь почавшись, мало не завершилася. Під час «чищення кадрів від націоналістичних
елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома, який пізніше
знайшли у фондах міського історичного музею.
Мешкаючи й викладаючи в Радянській Україні, Крушельницька,
незважаючи на численні звернення, довгий час не могла отримати радянського
громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про
передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, вона стала
громадянкою СРСР.
1951 року Соломії Крушельницькій присвоїли звання
Заслуженої діячки мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року вона нарешті отримала
звання професорки.
Востаннє співала у Львівській філармонії 1949 року, в
77-річному віці. Мало хто знав, що на той час співачка вже хворіла раком горла.
Соломія Крушельницька померла 16 листопада 1952 року.
Похована у Львові на Личаківському цвинтарі поруч із могилою друга та
наставника — Івана Франка.
Цей проєкт – втілення ідеї, що робить повсякдення цікавішим. Прагнемо через
доробок відомих митців збагачувати та розширювати наші знання в галузі мистецтва.
Соломія Крушельницька. Вона була – довершена гармонія... Винятково сильне і приємне для вуха сопрано, вроджений акторський талант, досконале виконавське мистецтво, краса фізична і духовна. Соломію Крушельницьку досі вважають неперевершеною оперною дівою, яка перетворювала кожну виставу на неповторне мистецьке явище, на те, що означали словом «тріумф». Про неї знав весь світ. Свої особисті концерти вона завжди закінчувала українськими народними піснями.
Життя Соломії Крушельницької варте того, щоб про нього знімати художні фільми, телесеріали, писати романи та документальні розвідки. На її долю випала велика праця, велика слава і велика любов. Вона була дуже відомою і вільною у своїх діях, але війна і обставини зробили її заручницею радянської влади. Вона завжди наголошувала, що вона українка, але в незалежній Україні не так багато встигли зробити для її пам'яті.
До ювілею Соломії Крушельницької матимемо зустріч “Кришталеве звучання її голосу ” із провідними музикантами Чернівців - Тетяною Петришиною - вокалісткою та Лілілєю Холоменюк - піаністкою.
Поговоримо про творчість примадонни та її внесок в українську вокальну школу.
Немає коментарів:
Дописати коментар