Основоположник румунської класичної музики - Чіпріан Порумбеску
14 жовтня – 170 років від дня народження
композитора, диригента, музикознавця, піаніста, талановитого скрипаля,
основоположника румунської класичної музики Чіпріана Порумбеску
( Ciprian Porumbescu, 1853-1883).
Він народився в селі Шепіт, нині Путильського району в родині православного священика і письменника польського походження Іраклія Голубовського, який у 1881 році змінив своє прізвище на Porumbescu (з румунської голуб перекладається як porumbei). Тут його батько з 1850 року працював вчителем. З дитинства хлопчик мав велику схильність до музики та народних пісень, тому спочатку батько сам навчав його музичної грамоти. Справжній талант до музики у шестирічного Чіпріана першим відкрив відомий композитор та скрипач Кароль Мікулі, який приятелював з його батьком, часто відпочивав, знайомився з місцевими традиціями, фольклором, записував його, пробуджував інтерес до музики у допитливого хлопчини. Він нього отримав Чіпріан перші уроки гри на скрипці. Отже, саме дякуючи батькові та його приятелю, Чіпріан захопився музикою. Кароль Мікулі, пророчив хлопцеві велике майбутнє.
Великий вплив на музичні здібності Чіпріана мав також вчитель музики Стефан Мосієвич в селі Бояни, де він провів частину дитинства, так як його батько був певний час тут парохом місцевої церкви.
Початкову освіту Чіпріан Порумбеску отримав в селі Ілішешти поблизу Сучави. А потім уже закінчив цісарсько-королівську державну гімназію у місті Сучава, де найулюбленішим предметом для нього була музика.
В 1865 році його батько Іраклій Порумбеску переїжджає з сім’єю в село Ступка, нині Сучавський повіт. Для Чіпріана це стало місцем творчої праці.
Тут під час канікул Чіпріан Порумбеску записував народні пісні циганів. І ті циганські мотиви простежуються у його композиціях як світського, так і церковного характеру. Їх часто виконував хор семінаристів, яким диригував сам Чіпріан.
В 1873 році він приїжджає до Чернівців і вступає до богословської семінарії, де вивчає церковну музику. В 1875 році семінарія була перетворена в теологічний факультет щойно відкритого Університету. І тут на його життєвому та творчому шляху дуже важливу роль відіграв Сидір Воробкевич, від якого отримав перші уроки гармонії та музичної теорії. Він допоміг молодому Порумбеску розкрити свій хист, удосконалити майстерність. У Чернівцях композитор-початківець склав свої перші музичні твори.
Наслідуючи європейські університетські традиції та з ініціативи Теодора Штефанелі 22 грудня 1875 року румунські студенти створюють академічне товариство «Аброраса» («Буковина»), головою і диригентом якого впродовж 1875-1877 років стає Чіпріан Порумбеску. Він був дуже здібним і талановитим учнем і вже впродовж 1875—1877 років, ще в зовсім молодому віці як для такої серйозної посади, працював диригентом хорового товариства та керівником робітничих хорів у Чернівцях. В цей період Чіпріан стає відомим диригентом, композитором і поетом. Він складає музику на патріотичні вірші Васіле Александрі, організовує прекрасний хор. Поруч з ним в керівництві товариства «Аброраса» постійно знаходяться його друзі, відомі письменники, літературні критики, композитори, фольклористи – Костянтин Мораріу, Захарій Воронка, Орест Попеску та Євген Сіретян.
Його пісні, а також оперета "Кандидат лінте», яка найчастіше виконувалась і мала успіх в публіки, гостро викривали чиновників і панів Австро-Угорської монархії, за що його й арештували. За патріотичні погляди австрійська влада забороняє 11 листопада 1877 року діяльність товариства «Аброраса», а його керівники були заарештовані. Між 1-3 лютого 1878 року відбувся політичний процес проти арештованих керівників товариства «Аброраса». Суд визнав безпідставним їх арешт. Всі вони були звільнені. Однак здоров’я Чіпріана за місяці неволі було підірвано та не дивлячись на це, Чіпріан закінчує навчання у Чернівецькому університеті. Переїжджає до села Ступки, працює вчителем музики. Проте в нього і дальше погіршується здоров’я.
В 1879 році він все таки виїжджає до Відня, де записується на третій курс філологічного факультету. Одночасно відвідує класи Віденської консерваторії знаменитих музикантів Ф. Кренна та Л. Шлоссера. Основну увагу приділяє таким дисциплінам як гармонія і хористика. Там побачили світ його "Студентські пісні», деякі з яких супроводжувалися ілюстраціями видатного буковинського художника Епамінонди Бучевського. Перебуваючи у Відні, столиці світової музики, Чіпріан створює першу румунську оперу «Край ноу» на слова Васіле Александрі.
Після консерваторії Порумбеску виїхав до Брашова (нині територія Румунії) і розпочав педагогічну діяльність у гімназії.
За своє коротке життя (29 років) маестро написав понад 250 музичних творів, які виділялися мелодикою, яскраво вираженим національним колоритом. У музичній спадщині композитора, крім пісень, є оперети, інструментальні твори, романси, балади, хори та музика для драматичного театру, церковна, камерна, інструментальна музика, які принесли йому світове визнання. З них лише частина вийшла друком. У музичній спадщині митця, крім пісень на вірші Васіле Александрі, В. Бушбана, Дімітріє Болінтіняну, Матильди Куглер-Поні, є численні обробки румунських народних пісень. Серед його творів «Марш першого травня», «Румунський табір», «Олтар Путнянського монастиря», «Весняна пісня», «Серенада». Оперети «Кандидат Лінта» (1877) та «Місяць молодик» (1882), що написані у Чернівцях (лібрето В. Александрі), отримали позитивні відгуки у німецькій та румунській пресі.
У 1879 р. композитор видав збірник «Колекція соціальних пісень для румунських студентів», куди ввійшли його власні твори, а також народні пісні: «Гімн об’єднання», «Хора», «Серце румуна», «Пісня триколора», «Драгою Воєвода» та інші.
Інструментальні твори «Бажання» (1879), «Замріяність» (1880), «Балада» для скрипки і фортепіано (1888), «Румунська рапсодія» для фортепіано (1882) принесли композитору світове визнання. Відомі твори - «Балада» для скрипки і фортепіано, "Плевна", "Сержант", "Пенеш Курканул". Його патріотична пісня "Тгеі сиіогі" ("Три кольори"), до якої він написав слова і музику, лягла в основу гімну Румунії, що проіснував з 1977 по 1989 роки.
Серед творів Порумбеску, які виконувались у Чернівцях, тодішня німецька і румунська преса згадує оперету «Новий місяць». Також він написав відому патріотичну пісню “На нашому прапорі написано – Об’єднання” (рум. “Pe-al nostru steag e scris Unire”), що зараз є національним гімном Албанії “Hymni i Flamurit”.
Відійшов у вічність Чіпріан Порумбеску 6 липня 1883 року на 29-му році життя
(від туберкульозу)у батьківській хаті в cелі Ступка, тепер Чіпріан-Порумбеску.
Його ім’я носять Бухарестська та Віденська державні консерваторії, Румунський музичний ліцей в Кишиневі (Молдова), школа мистецтв в м. Бельци (Молдова), музей етнографії Буковини (м. Сучава, Румунія).
У міському парку м. Сучави в 1933 році відкрито пам’ятник Чіпріана Порумбеску (скульптор І. Чирда).
У Чернівцях, на Центральній площі, 9, встановлено меморіальну дошку, про що свідчить напис: «В цьому будинку виступав всесвітньовідомий румунський композитор Чіпріан Порумбеску (1853-1883)» (автор меморіальної дошки Марчел Монастиряну).
У міському парку м. Сучави в 1933 році відкрито пам’ятник Чіпріана Порумбеску (скульптор І. Чирда).
У Чернівцях, на Центральній площі, 9, встановлено меморіальну дошку, про що свідчить напис: «В цьому будинку виступав всесвітньовідомий румунський композитор Чіпріан Порумбеску (1853-1883)» (автор меморіальної дошки Марчел Монастиряну).
Недавно в новому районі м. Чернівці з’явилася вулиця, яка носить ім’я Чіпріана Порумбеску.
В цьому році ювілейна дата і в його батька. 9 березня – 195 років від дня народження румунського письменника, громадського і духовного діяча Іраклія Порумбеску (1823-1896)
Народився він 9 березня 1823 року в селі Сучевіца Сучавського повіту (Румунія). В 1815 році за імперським наказом заклади Буковини були передані під контроль римо-католицької консисторії Львова. На місця православних вчителів прийшло багато викладачів римо-католиків і греко-католиків. Але певна частина православного населення вважала за краще навчати своїх дітей у даскалів. Тому Іраклій Порумбеску протягом 1828-1833 років навчався у даскала Генадія Платеньки, з монастиря Путна по Букварю, Часослову і Псалтирю.
Пізніше навчався у гімназіях Чернівців і Львова. Вищу освіту здобув у Чернівцях. Закінчив теологічний інститут (1847-1850). Водночас Порумбеску був секретарем редакції румунської газети «Буковина», яку видавали брати Гурмузакі.
В 1857 році він був направлений в Бояни для залагодження конфлікту, який виник в духівництві цього села. А вже в 1865 році він переїжджає з сім’єю в село Ступка (нині Сучавського повіту), де мав службу.
У 1895 році по смерті улюбленої дружини Емілії він став ігуменом Путнянського монастиря.
Крім Чіпріана, в сім’ї ще було восьмеро дітей: п’ятеро хлопців та троє дівчат.
Помер він 13 лютого 1896 році в родовому маєтку села Ступка (Румунія).
Крім місії духовного пастора, Іраклій Порумбеску був людиною широких просвітницьких інтересів. Писав ліричні та патріотичні поезії, байки, оповідання («До Аврама Янку», «Я – румунка», «До молдавського зубра», «Гімн школі»). Окремі з них покладені на музику. Письменник активно збирав буковинський фольклор («Десять днів гайдуківства», «Гайдук Дарій», «Цікавий епізод з Путнянського монастиря», «Емілія», «Епізод з 1848 року»).
Він закінчив Чернівецький теологічний інститут, автор віршів та робіт у прозі, фольклорист та публіцист.
Іраклій Порумбеску залишив цікаві спогади про перебування румунського поета Васіле Александрі в 1848 р. у Чернівцях і Чорнівці. І лише після смерті письменника румунський публіцист Леонід Боднареску видав окремою книжкою твори Іраклія Порумбеску в Чернівцях у 1898 р.
.jpg)
.jpg)
