Нова література березня

Березень 2019

1.     Баран, Володимир. Давній Галич: монографія. - Київ, 2017. -  134с.

2.     Барнич, Михайло Михайлович. Майстерність актора: техніка «обману». - Київ, 2016. – 30 с.

3.     Блавут, Яцек. Герой у документальному кіно. – Харків, 2016. – 104с.

4.     Бойко, Ольга Степанівна. Художній образ в українському народно-  сценічному танці. - Київ, 2018 . – 204с.

5.     Бугаєва, Олена Валентинівна. Музичне товариство імені М. Леонтовича. – Київ, 2015.- 348с.

6.     Відродження буковинського ліжникарства: календар 2019.- Чернівці:Друк Арт, 2018. – 12с.

7.     Доля. Пісні Мар’яна Гаденка. - Коломия, 1997. – 48с.

8.     Донецький обласний художній музей. – Донецьк, 2007. – 39с.

9.      Зачарування звуків ніжних : українські романси. – Вінниця, 2013. -  96с.

10.                       Івченко, Лариса Василівна. Українські нотні видання 1924-1930 років у фондах Національної бібліотеки. - Київ, 2012. -  338с.

11.                       Кавера, Наталія Вікторівна. Практикум з риторики. – Київ, 2015. -  178с.

12.                       Кислюк, Костянтин Володимирович. Українська культура І чверті ХХІст.: повороти модернізацій них перетворень. – Київ, 2018.- 196с.

13.                       Клименко, Ірина. Архів українського мистецтвознавця Б.С. Бутника -  Сіверського у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України. -  Київ, 2015. – 464с.

14.                       Колесниченко, Юрій. Українське намисто:десять українських танців. – Вінниця: Нова книга, 2014 . – 272с.

15.                       Масан, Олександр Миколайович. Чернівці:1408-1998:нариси з історії міста . – Чернівці: Місто, 2018. -  214с.

16.                       Мацієвський, Ігор Володимирович. Музичні інструменти гуцулів. – Вінниця, 2012. – 464с.

17.                       Медриш, Ірина Давидівна. Світова музична література/ підручник. -  Чернівці: Місто, 2018. – 280с.

18.                       Нашим хлопцям: збірник віршів і текстів пісень. - Львів, 2014. - 72с.

19.                       Ой дай, Боже!:колядки, щедрівки. – Вінниця, 2012.- 68с.

20.                       Олещук, Іванна. Гуцульський ліжник: дискурс через віки: науково-експедиційні нариси. -  Чернівці: Друк Арт, 2018 . – 80с.

21.                        Плазовська , Любов Василівна. Декоративне мистецтво: підручник. -  Київ, 2017.- 308с.

22.                        Популярні, улюблені, незабутні…: естрада, романс, джаз. – Вінниця,2012 . – 48с.

23.                       Франк Сезар. Органіст: цикл п’єс для фісгармонії. - Вінниця, 2017.- 104с.

24.                        Синєокий, Олег Володимирович. Фонографічна культура. - Київ, 2018. – 344с.

25.                        Сорокер, Яків Львович. Українська пісенність  у музиці класиків: спроба дослідження. -  Вінниця, 2012 . – 184с.

26.                       Сучасна культурологія: навчальний посібник . – Київ, 2018.- 342с.

27.                        Сучасне вокальне мистецтво в Україні: колективна монографія. -  Київ, 2017. -  252с.

28.                       Сучасний танець. Основи теорії і практики: навчальний посібник. – Київ, 2017. – 262с.

29.                       Топська, Неллі. Сергій Васильківський. - Київ, 2018. - 64с.

30.                       Топська, Неллі. Максим Березовський. – Київ, 2018 . - 64с.

31.                       Топська, Неллі. Артемій Ведель. -  Київ, 2018. -  64с.

32.                       Черкасов, Володимир Федорович. – Київ, 2016. – 240с.

33.                       Шудря, Микола. Геній найщирішої проби:нариси. - Київ, 2005.- 384 с.

34.                       Яропуд, Зиновій. Колядки, щедрівки, духовні пісне співи для мішаних і однорідних хорів. - Вінниця, 2016. – 212с.

35.                       Ukrainian Jazz Standarts. - Київ, 2017. -  100с.

Пам'ять! Євдокія Антонюк!

Євдокія Антонюк народилася 6 квітня 1944 року в селі Чорнокозинці на березі Збруча. Батько Іван Антонюк був сільським ковалем. Закінчивши 1961 року із золотою медаллю середню школу в рідному селі, вступила на історико-філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет). Після закінчення інституту два роки (1966—1968) працювала в Таджикистані. Викладала також у Миколаївській області. Далі вчителювала на Буковині — в селі Юрківці Заставнівського району та районному центрі Заставна.

Від 1974 року працювала в Чернівецькому краєзнавчому музеї. Євдокія Антонюк (по чоловікові — Гаврищук) — була багаторічним завідувачем науково-методичного відділу, всіляко сприяла розбудові музеїв Чернівецької області.

Після важкої хвороби відійшла у вічність 12 червня 2018 року. Похована на своїй малій батьківщині, в с.Чорнокозинці на Хмельниччині.

Музеєзнавство

2008 року у видавництві «Букрек» (Чернівці) побачила світ книга Євдокії Антонюк «Музеї Буковини». У книзі запрезентовано всі історичні, літературно-меморіальні, краєзнавчі, етнографічні, художні, природничі, історико-архітектурні, державні та громадські музеї Чернівців та всіх регіонів Буковини. Як зазначає автор у передмові, "цей путівник є спробою зберегти, удосконалити та популяризувати музейну культурну спадщину Буковини у всій її різноманітності, як це передбачено в угоді ЮНЕСКО із захисту та сприяння «розмаїтості культурних форм вираження», «що є необхідною передумовою для миру і безпеки на місцевому, національному і міждержавному рівнях».

Видала збірки віршів:

Червневі чари. — Чернівці: Буковина, 2005. — 272 с.

Жнив астральних міти. — Чернівці: Букрек, 2008. — 152 с.

Антонюк Є. І. З чернівецьких настроїв, або криниця живої води: поезія / Євдокія Антонюк. — Чернівці: Букрек, 2015. — 200 с. — ISBN 978-966-399-699-8.

Збірка «Червневі чари» складається з трьох розділів У першому з них, названому поетесою «Передчуття», зібрано вірші різних років. Центральним є другий розділ — «Легенда найкоротшої ночі, або Сповідь оберегів пам'яті». Це 64-сторінкова поетична розповідь про Чорнокозинці — від найдавніших часів до сьогодення у тісному зв'язку з історією України. Як зазначає письменниця Віра Китайгородська в післямові до книги, це — «поетичне епічне полотно, написане у формі кобзарського речитативу, насичене всіма лексичними видами та стилістичними прийомами». І далі: «Все, що відбувається у великому білому світі, є дотичним, а, можливо, і має за точку опори й відліку старовинне село на Поділлі, мешканці якого наснажені неспростовною істиною — за будь-яких обставин жити і творити». Завершує книгу невеликий розділ із 22 авторських пісень.

Проза

2011 року видала книгу прози «Вічні скарби Георгія Гараса»;

2013 року видала роман «На рубежах прикордоння, або Меридіан Чорнокозиці». Презентація відбулася 13 грудня 2013 року в Кам'янці-Подільському[1]. Антонюк Є. І. З води і з роси, або слово до слова — любові основа: збірка новел /Євдокія Антонюк. — Чернівці: Букрек, 2015. — 194с. -ISBN 978 966 399 700 1. Антонюк Є. І. Екскурсант Кам'янеччини. Меридіан Чорнокозинці: проза /Євдокія Антонюк. — Чернівці: Буковина, 2015. — 224 с. — ISBN 978 966 7840 14 3.

До 135-річчя Олексія Шовкуненка.

Олексі́й Олексі́йович Шовкуне́нко — український маляр-аквареліст, майстер пейзажу та портрету, педагог.

 Народився 9 березня (21 березня за новим стилем) 1884року у м., Херсон. —

Народний художник СРСР (4.1.1944). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (від 1947 року).

Мистецьку освіту здобув в Одеському художньому училищі (1908) і Петербурзькій академії мистецтв (1917).

Викладач Одеського політехнікуму образотворчих мистецтв (з 1926), Одеського художнього інституту (з 1929) і професор Київського художнього інституту (1936—1965).

У 1913—1919 роках брав участь у виставках Товариства південноросійських художників.

 Серед його учнів — Ісак Тартаковський, Ростислав Сильвестров, Петро Сулименко, Ганна Юхно-Гуревич, Володимир Югай, Михайло Бароянц та інші.

Шовкуненко — автор численних портретів письменників: Юрія Яновського, Павла Тичини, Максима Рильського, Івана Ле, Леоніда Первомайського, акторів: Марії Литвиненко-Вольгемут, Бели Руденко, Наталії Ужвій у ролі Раневської, архітекторів: Євгена Катоніна, Володимира Заболотного, скульпторів: Миколи Лисенка, Бориса Яковлева, академіка Олега Богомольця, генерала Сидора Ковпака тощо.

У середині 30-х років портретованими Шовкуненка стають робітники суднобудівного заводу та молдавські колгоспниці. На Одеському суднобудівному заводі художник створює такі картини як "Портрет бригадира ударної бригади ковалів Бєльцова" (1935), "Портрет стахановців-фрезерувальників Рудашевського та Гейдріха" (1935-1936). Особливістю цих портретів, зазначає Ігор Шаров є те, що вони, чи не найперші в українському мистецтві показують робітників у цехах, у трудовій обстановці. Це надає картинам певного напруження, відтворює художній ритм. Художник вдається до складного освітлення, побудувавши колорит на зіставленні теплих, червонувато-жовтих і холодних, сірувато-блакитних тонів.

Найкращим у циклі портретів молдавських колгоспниць є картина "Декіца Фрунзе", сповнена неприхованої національної своєрідності. Автор створив образ жінки-селянки, милуючись її вродою, підкресливши натхненність її обличчя.

Краєвиди України («Повінь. Конча Заспа», «Дуби» (1953), «Дуби на галявині» (1956)), Молдавії, Кавказу, Уралу, Кабардино-Балкарії, Башкирії; зокрема індустріальні серії з будов Одеси (1925—1935), «Дніпробуду» (1930—1935, понад 70 аркушів), Луганська та ін.

1937 року за акварелі із серії «Дніпробуд» здобув золоту медаль на паризькій міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті».

Відомі також натюрморти Олексія Шовкуненка («Натюрморт з синім глечиком» (1930) та інші).

Ім'ям художника назван Херсонський художній музей, у колекції музею знаходиться 154 роботи художника.

Помер 12 березня 1974 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

В 1970році нагороджений Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка.

  

З нагоди ювілею відділ мистецтв організував виставку фоторепродукцій майстра.

Івану Кутеню - 100!

Іван Омелянович  КУ́ТЕНЬ -  відомий український поет-пісняр.

    Народився 7 квітня 1919 р.  в  с. Збриж, нині Кам’янець-Подільського  району Хмельницької області.   Закінчив середню школу. Був учасником Другої світової вій­ни. Потрапив у полон, перебував у німецьких концтаборах. З 1950 року працював у районих газетах у Вашківцях і Новоселиці. З 1964 року – методист Будинку народної творчості (Чер­нівці). Друкувався в газетах «Молодь України», «Радянська культура», «Літературна Україна», журналах «Україна», «Соціалістична культура», «Перець», «Дніпро», «Вітчизна», тижневиках «Українське слово» (Вінніпеґ) та «Українське життя» (Торонто). 

Збереглися деякі концтабірні вірші, написані російською мовою. Найбільшу і найвартіснішу частину літературної спадщини ство­рив на Буковині. Листувався із канадськими літераторами С. Мацієвичем, М. Вакалюком та ін.

На сло­ва  Івана Кутеня написано близько 300 пісень, серед композиторів з якими  співпрацював М. Колесса («Плотарі», «Вівчар», «Усміха­ються дівчата», «Клени»), А. Кос-Ана­тольський («Гуцулочка», «Сиді­ла з ним на камені…», «Пастушка», «Буковинки», «Буковинські вечорниці»), Є. Козак («Доріженька», «Над річкою-бережком…», «Бузок», «Буковинська полька», «Усміхаються дівчата», вокально-хореографічна сюїта «Буковинське ве­сілля»), П. Козицький («Ковалі», «Новорічна»), Л. Колодуб («Виноград»), В. Костенко («Марш поборників миру», «Кучері», «Ожи­на», «Тюльпани»), А. Філіпенко («Ковалі»), Б. Фільц («Біля нашого села»), Г. Петрицький («Веснянка», «Ждем, друзі, вас!»), А. Кушніренко («Зореслава», «Ки­лим», «Я щаслива зроду»), С. Са­бадаш («Пісня про Лук’яна Кобилицю», «Вареники»), Г. Шевчук («Над Прутом»), В. Михайлюк («Стежечка моя»), І. Міський («Ланкова», «На кичері»), Й. Ельгісер («Пісня буковинця», «Ковалик»), П. Окрушко («Дума про Буковину», «Золота флояра»), В. Фокшук («Риболови»).

 Видано збірку пісень Івана Кутеня «Грай, трем­біто!» (Станіслав, 1961). 

Музичні тво­ри на слова Кутеня збагатили репертуар Буковинського заслуженого ансам­блю пісні і танцю України, Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди, Національної хорової капели України «Думка», Національного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьов­ки, заслуженої хорової капели «Трембіта», Гуцульського ансамблю пісні і танцю, Закарпатського народного хору та ін.

 Помер та похований в  Чернівцях   24 січня 1984 року.
З нагоди ювілею відомого поета-пісняра  Івана Кутеня відділ мистецтв підготував музично-озвучено виставку-персоналію "Відгомін пісенної душі народу", в якій експонуються матеріали про життя поета та безліч нотних збірок відомих українських композиторів, з якими мав співпрацю митець та збірки відомих вокальних, хорових та інструментальних колективів України.

Подкаст Шевченко