Шалена гармоніка Уільямсона ІІ

Сонні Бой Уільямсон II (англ. Sonny Boy Williamson II;справжнє ім'я Алік "Райс" Міллер, англ. Alex Miller; 

 Народився 5 грудня 1912, Глендора, Міссісіпі - помер 25 травня 1965 року, Хелена, Арканзас) 

 - американський блюзовий музикант, що прославився майстровою грою на гармоніці. На початку кар'єри запозичував псевдонім іншого відомого блюзмена,  Сонни Бой Уильямсона I, згодом змагався за першість, але до історії все ж   увійшов "другим СонниБоем".

 Виступав з багатьма зірками блюзу, вів радіо- шоу,записав декілька відомих пісень, які в подальші роки виконувалися іншими   музикантами. Найбільш успішною була композиція Don't Start me Talkin, що  досягла третього місця в національному R&B хіт-параді в 1955

190 років Костянтину Трутовському

Костянти́н Олекса́ндрович Труто́вський  — український художник-живописець іграфік.

 Весільний викуп

 Костянтин Трутовський народився у Курську 28 січня (9 лютого) 1826р., вихований у родинному маєтку в селі Попівці на Харківщині, 1845–1849 навчався в Петербурзькій Академії Мистецтв, з 1860 — академік. Художник належав до панівного в другій половині 19 століття реалістично-академічного напрямку.

Після чотирирічного навчання у приватному пансіоні, у 1839-му році Костянтин Трутовський вступає до Миколаївського Інженерного Училища в Петербурзі, де товаришує з Федором Достоєвським, учнем того ж самого навчального закладу. Саме Достоєвський привертає увагу Костянтина Трутовського до творів Миколи Гоголя, і молодий художник, вдалечині від батьківщини, відчуває себе українцем, знайомиться особисто з молодим ще тоді Тарасом Шевченком, і разом з Достоєвським вступає до революційного гуртка так званих «петрашевців», і лише випадковість рятує його від арешту та сумної долі членів цього гуртка – смертного вироку, що був замінений для них на сибірську каторгу.

Трутовський закінчує Академію мистецтв, але важка атмосфера імперського Петербургу часів імператора Миколи І, заважає йому спокійно творити в столиці імперії, і він повертається до України, де живе, як і у дитячих роках, то в Харківській, то у Курській губерніях. Метою своєї художньої творчості Трутовський вважає зображення звичайного життя українського селянства тодішньої Слобожанщини, життя, що неминуче зникає під впливом русифікаторської політики російського царату та зламу старих патріархальних традицій українського народу. Трутовський жадає зберегти хоча б на своїх полотнах цей величний світ української духовності, який, як йому здається, має швидко загинути під плином неминучих обставин, і тому на його картинах так різко відчувається і тихий сум за тією гармонією, що має зникнути, і наліт затишного, сентиментального романтизму.

Серед найкращих робіт Костянтина Трутовського можна назвати картини: «Весільний викуп» 1881-го року (зберігається у Національному художньому музеї України в Києві), «Дівчина зі снопами», «Повінь», ілюстрація до твору Марка Вовчка «Чумак». Крім творів Марка Вовчка ілюструє Трутовський також українські твори Миколи Гоголя, Тараса Шевченка. Темі народного життя на етнічній межі між зонами розселення українського і російського народів, яка проходить саме повз рідну для нього Курську губернію, присвячені дві картини художника – «Переселенці в Курській губернії» і «Хоровод в Курській губернії». Всі свої українські картини Костянтин Трутовський мріяв об’єднати в два великих цикли – «Альбом сцен українського життя» (акварелі) та «Живописна Україна». Картини Костянтина Трутовського зберігаються зараз в різних музеях світу, в українських і в кращих російських – Російському музеї в Петербурзі і Третьяковській галереї в Москві.

Помер Костянтин Трутовський 17 березня 1893-го року на рідній землі – в маєтку своєї матері в селі Яківлівці, Обоянського повіту Курської губернії (тепер Пристенський район Курської області), на Східній Слобожанщині. Поховали його в Обоянському Богородицько-Знаменському чоловічому монастирі. 1924-го року більшовики зруйнували цей монастир, разом із цвинтарем. Тепер могили Костянтина Трутовського немає.

Подивіться фільм "Бердмен"

Майкл Кітон народився 5 вересня 1951 року в Кораополісе (Пенсильванія,  США). Протягом двох років вивчав риторику в Кенському університеті в Огайо, однак кинув навчання і поїхав в Пітсбург. У 1975 році переїхав до Лос-Анджелесу, де почав зніматися в телесеріалах.

Псевдонім «Кітон» запозичений у актриси Дайан Кітон (справжнє ім'я Дайан Хол). Кітон взяв собі псевдонім через те, щоб уникнути плутанини з актором Майклом Дугласом.

Дебют Кітона у великому кіно відбувся в 1982 році в комедії «Нічна зміна», після якого актор дотримувався комічного амплуа. Кітон відхилив пропозицію режисера Девіда Кроненберга зіграти головну роль вченого-природознавця у фільмі «Муха». У підсумку ця роль прославилаДжеффа Голдблюма.

Став відомий після того як зіграв привида в фільмі «Бітлджус» режисера Тіма Бертона і наркомана у фільмі «Чистий і тверезий». Наприкінці 80-х Тім Бертон запросив його зіграти в картинах «Бетмен» і «Бетмен повертається» роль борця зі злочинністю в костюмі кажана, яка стала його найвідомішої роллю. Довгий час той факт, що Кітон затверджений на роль Бетмена, переховувався за наполяганням режисера фільмуТіма Бертона. Так як до цього Кітон прославився своєю комічною роллю у фільмі «Бітлджус» (1988), Бертон побоювався, що завідомо негативна реакція фанатів може послужити причиною провалу фільму.

У 1990 році актор розриває шлюб з акторкою Кароліною МакВільямс, із якою вони прожили 8 років та виховували сина Шона.

Надалі більшість фільмів, в яких він знімається, виявляються провальними. У 1997 році актор робить спробу вибратися з тривалої творчої кризи, взявши участь у бойовику відомого режисера Квентіна Тарантіно «Джекі Браун». Однак і цей фільм був погано прийнятий критиками і зазнав невдачі в прокаті.

У 2000 знявся у фільмі Ціна перемоги.

У 2007 році Кітон пробує себе в кіно режисера. Прем'єра його картини «Веселий джентльмен» відбулася в 2008 році.

Кітон озвучив головного персонажа в американському виданні мультфільму Хаяо Міядзакі «Порко Россо» — авіатора, що унаслідок глибокої душевної кризи перетворився на свиню.

Доктора Джека Шепарда — персонажа серіалу «Залишитися в живих», роль якого була запропонована Кітону, і яку він відхилив через «його занадто швидку загибель», після запуску у виробництво серіалу було вирішено залишити персонажа в живих.

У 2014 році Майкл Кітон знявся в головній ролі у фільмі Бердмен або (непередбачувана перевага невігластва), де зіграв роль колишньої кінозірки, який ставить і грає роль у п'єсі на Бродвеї. У 2015 році фільм отримав чотири премії «Оскар» в номінаціях: найкращий фільм, найкращий режисер (Алехандро Ґонзалес Іньярріту), найкращий сценарій, найкраща операторська робота.

Дейну Дехаану - 30

6 февраля ему - 30... Очень талантливый актер...Дейн Уи́льям Де́хаан (англ. Dane William DeHaan; род. 6 февраля 1986, Аллентаун, Пенсильвания, США) — американский актёр, известный по телесериалу «Пациенты» и главной роли в фильме «Хроника». Также известен в роли Гарри Озборна из фильма «Новый Человек-паук. Высокое напряжение».

Родился 6 февраля 1986 года в городе Аллентаун, штат Пенсильвания, в семье Джеффа Дехаана и Синтии Боша. У Дехаана есть старшаясестра, Меган, и племянник, Эддисон.

Он закончил Emmaus High School, а затем University of North Carolina School of the Arts. Эпизодические роли в «Закон и порядок: Специальный корпус» и A.K.A.: It’s a Wiley World! не принесли ему популярности, но дали хороший старт зарождающейся актёрской карьере. Следующим проектом стал отмеченный «Золотым глобусом» сериал «Пациенты», где партнером Дехаана был знаменитый Гэбриэл Бирн.

Именно тогда началась настоящая творческая жизнь Дехаана. Критики с восторгом приняли его безупречную игру, а режиссёры заинтересовались молодым и перспективным актером. Он получил роль в сериале «Настоящая кровь», дебютировал на Бродвее в постановке American Buffalo, приступил к съемкам двух связанных друг с другом фильмов «Фактор риска» и «Тень из прошлого», в которых сыграл пусть не главную, но вполне весомую роль. Плюсом к двум предыдущим фильмам в 2010 году выходят «Амиго» и The Layla Project, хотя Дехаан в них тоже сыграл далеко не основных персонажей.

В 2011 году он получил главную роль в фантастическом триллере «Хроника», нашедшем положительный отклик у зрителей. После этого фильма Дехаан проснулся знаменитым. На него как из рога изобилия посыпались роли в фильмах с мировыми знаменитостями, такими как Том Харди, Риз Уизерспун, Колин Ферт, Райан Гослинг, Брэдли Купер, Роуз Бирн, а также Дэниел Рэдклифф. В 2014 году сыграл главную роль в клипе группы Imagine Dragons на песню I Bet My Life.

12 мая 2015 года Люк Бессон на своей страничке в Facebook написал, что пригласил Дэйна Дехаана на главную роль в свой будущий фильм "Валерьян и Город тысячи планет".
С 30 июня 2012 года женат на актрисе Анне Вуд, с которой встречался 6 лет до их свадьбы.

"Зійшла зоря" Олександра Даниленка

Олександр Даниленко. Історія створення: "Зійшла зоря"

Автор статті: 

Олександр Даниленко

Концепт кліпу «Зійшла зоря» ми розвивали разом із Романом Крилем, лідером гурту «Очеретяний кіт». Саме його ініціативі належить ідея створення кліпу, і саме він запропонував загальну ідею показати довгий шлях чумака та його думи. Сама пісня є дуже атмосферною, заглиблює слухача у стан трансу і роздумів. Я не хочу вдаватися до глибокого тлумачення певних образів і сцен, тому що у цій роботі навмисно залишено багато вільного місця на власне трактування тих чи інших образів.Відеоряд не має гострої сюжетної і змістової нитки. Кожен може розуміти по своєму. І що цікаво, деякі глядачі знаходили такий глибокий зміст і цікаві асоціації, які не були закладені мною. У такі моменти я відчуваю сором за власний поверхневий погляд і в ту саму мить - невеличку гордість, що схема довільних інтерпретацій кліпу працює добре.

Кліп розпочинається зі схеми світу, але на український лад, де черепаху і слонів замінили воли та риба.

Головна ідея, яка пронизує увесь кліп спочатку і до кінця, це те, що символ риби є душею, долею чумака. І весь шлях він згадує і обмірковує події і пригоди, які випали на його долю.

Риба з’являється у різних формах. Її зображення вишиває дівчина, яка сумує за чумаком і чекає на його повернення. До речи, за її груди музиканти «Очеретяного кота» висловили окрему подяку.

Зміна пори року застигає чумака у дорозі, і аби показати цей перехід, я намалював, як Зима вказує Осені на термометр, який вона носить на руці як годинник. Температура швидко падає, Осінь поступається місцем на троні. Починається сніг.

Чумак приходить до ладу з власною долею. І випиває горілки з рибою за мир, гармонію і аби зігрітись.

Горілка не рятує від морозу і негоди. Чумаку непереливки, у нього жар. І аби показати стан високої температури і запаморочення, я зробив навколо нього ареол, крізь який він вже не відчуває холоду і зими. Перед очами йому, буквально, все іде обертом.

Свічка його життя загасає.І коли його душа покидає тіло, він приєднується до інших душ, одягнувши собі млина на голову. Чому саме в такий спосіб? Не знаю.

 

Олександр Даниленко. Історія створення: "Карпатський реп"

Даниленко Олександр. Історія створення: "Reggae "

Цікава постать - Мауріц Ешер

Мауріц Корнеліс Ешер народився 17 червня 1898 —27 березня 1972, Гілверсум) — нідерландський художник-графік. Відомий перш за все своїми концептуальними літографіями,гравюрами на дереві й металі, в яких він майстерно досліджував пластичні аспекти понять нескінченності і симетрії, а також особливості психологічного сприйняття складних тривимірних об'єктів.

Біографія

Народився 17 червня 1898 року в Левардені (Нідерланди), молодший син у сім'ї інженера-гідравліка Джорджа Арнолда Ешера й Сари Глайхман, дочки міністра.

З 1907 року Мауріц вчиться теслярської справи та гри на піаніно, ходить в середню школу. Оцінки з усіх наук у Мауріца були незадовільні, окрім малювання. Учитель малювання помітив талант у хлопчика й навчив його робити гравюри по дереву.

У 1916 році Ешер виконує свою першу графічну роботу, гравюру на фіолетовому лінолеумі — портрет свого батька Дж. А. Ешера. Він відвідує майстерню художника Герта Стегемана, що мав друкарський верстат. На цьому верстаті було віддруковано перші гравюри Ешера.

У 1918–1919 роках Ешер відвідує Технічний коледж у нідерландському містечку Делфті. Він дістав відстрочку від служби в армії, щоб учитись далі, але через погане здоров'я не упорався з навчальним планом, і його відрахували. Так він не здобув вищої освіти. Ешер вчиться в Школі архітектури й орнаменту в місті Гарлемі. Там він навчається малюванню в Самюеля Єссуруна де Мескіти, що відбилося в житті й творчості Ешера. У 1944 році Мескіту було заарештовано, і він помер у концтаборі. Усе життя Ешер зберігав у себе учителів ескіз з відбитком нацистського чобота.

У 1921 році родина Ешера відвідала Рів'єру й Італію. Зачарований рослинністю й кольорами середземноморського клімату, Мауріц зробив детальні малюнки кактусів і оливкових дерев. З'явилася перша публікація в журналі — «Великодні квіти» (гравюра на дереві). Ешер закінчує школу мистецтв і вирушає подорожувати по центральній Італії; робить багато ескізів та замальовок. У вересні відвідує в Іспанії Альгамбру, вважаючи її за найцікавішу, особливо її величезні мозаїки «колосальної складності з математично-художньої точки зору». У деталях скопіювавши арабські візерунки, Ешер назавжди піддався чарівності орнаментів, що повторюються. Перша йоготеселяція називалася «Вісім голів».

У 1923–1925 роках подорожував по Італії; познайомився з швейцаркою Єттою Умікер. Малює з натури.

Перша його виставка відбулася в Сієні (Італія) та Гаазі (Нідерланди).

12 червня вінчається з Єттою у Віареджіо; переїздить до Риму. У 1926 році народився старший син Джордж, у 1930 — молодший, Артур. Уже тоді Ешер був відомою особою в Європі: на Джорджевих хрестинах були король Італії Еммануіл та Муссоліні.

У 1929 році в Нідерландах за один рік пройшли аж 5 персональних виставок художника. У 1929 році виходить перша літографія «View of Goriano Sicoli, Arbuzzi».

Наступного року Ешер прилучається до асоціації художників-графіків, трохи згодом — до студії Pulchi. Він має велику пошану як «терплячий, спокійний холодний кресляр», а його роботи критикують за їхню «зайву інтелектуальність».

У 1930-і роки виходить з друку книга «Жахливі пригоди схоластики» з гравюрами на дереві роботи Ешера. Його твори на виставці сучасної гравюри (поліграфія) «Сторіччя прогресу» в Чикаго здобули лише позитивні відгуки.

Коли в 1935 році дев'ятирічного Ешерового сина силували носити форму гітлер'югенда, художник зрозумів, що прийшов гіркий час покинути Італію. Родина переїздить до Швейцарії, і без південного сонця Мауріца повсякчас долає депресія.

Одного разу Ешер показав свої тесселляції брату Берендові. Беренд, професор геології, був уражений гравюрами та побачив у них утілення ідей кристалографії. Він прислав брату перелік книг, і Ешер захопився теоретичною складовою справи. У лютому 1941 року Ешер з дружиною переїхав до Нідерландів, у місто Барн. У цьому місті він мешкав до самої смерті.

У 1946 році Ешер починає цікавитися технологією глибокого друку. І хоча ця технологія була набагато складніша за ту, якою користувався Ешер до цього і вимагала більше часу на створення картини, але результати вражали — тонкі лінії й точна передача тіней. Одну з найвідоміших робіт в техніці глибокого друку, «Крапля роси», було закінчено в 1948 році.

У 1950 році Мауріц Ешер здобув популярність як лектор. Тоді ж, в 1950 році, пройшла його перша персональна виставка в Сполучених Штатах, і його роботи починають купувати. 27 квітня 1955 року Мауріца Ешера посвячують в лицарі. Продаж картин починає приносити пристойні гроші, але Ешер, як і до цього, веде аскетичний спосіб життя. До самої смерті він не спілкувався майже ні з ким.

На початку 60-х років вийшла в світ перша книга з роботами Ешера «Grafiek en Tekeningen», у якій 76 робіт прокоментував сам автор.

Книга сприяла порозумінню серед математиків і кристалографів, серед яких були представники з Росії та Канади.

У серпні 1960-го Ешер прочитав лекцію з кристалографії в Кембріджі. Відтоді математичні та кристаллографічні аспекти творчості Ешера стають дуже популярними.

У 1970-му— операція та тривала госпіталізація. Ешер переїздить до Rosa-Spier-Foundation Laaren у будинок для старих художників.

Друкують «De werelden van M. C. Escher» («Світ Ешера»). М. К. Ешер помер в 1972 році в лютеранській лікарні Гілверсума (Hilversum).

Біля воріт чарівного саду

В 1954 р. в Амстердамі відбулася велика виставка Ешера, приурочена до Міжнародного математичного конгресу. Відтоді вся фізико-математична література рясніє гравюрами Ешера. Нобелівський лауреат Ян Чженьнін використовував його «Вершника» для пояснення принципів симетрії в квантовій механіці.

Роботи Ешера — це приголомшливі ілюстрації до математичних ідей періодичності і теорії кристалографічних груп, вони демонструють типи симетрії, застосовані в інженерній справі, геології і криптографії. А художник сміявся: він жодного разу в житті не одержав гарної оцінки з математики й був математично необізнаний. Коли одного разу відомий геометр Кокстер запросив Ешера на свою лекцію про математичний зміст його літографій, художник не зрозумів майже ні слова. Що ж, як писав сам Ешер, «математики знаходять шлях до брам саду. Але вони ніколи не заходять усередину, щоб оцінити його насолоду».

Цікаві факти

Найбільша картина Мауріца Ешера, на якій представлена послідовність 10 трансформацій,— «Метаморфози-2». Це полотно розміром 19 см на 3,9 м.

Одного разу, щоб знайти кошти на круїз по Середземному морю, Ешер звернувся до морської компанії «Адрія». Він запропонував гравюри кораблів і портів, які зробить в дорозі, як платню за подорож. В «Адрії» залюбки погодилися.

Як і багато геніїв, Ешер був лівша. Він малював лівою рукою, а писав правою.

Уславлену серію гравюр «Дні творіння» Ешер створив після загибелі брата-альпініста.

Створюючи «Рептилій», Ешер спочатку виліпив фігурку крокодила з пластиліну та пересував її по столу, аби замалювати його з різних боків.

У спадщині Мауріца Ешера 448 ксилографій, ліногравюр і літографій, понад 2000 малюнків. З них рівно 137 — теселяції. Остання, з привидами,— рішення загадки, що її був прислав математик Роджер Пенроуз.

На честь художника названо астероїд 4444 Ешер