З Різдвом Христовим! Коляда йде!

  25 грудня, у день Святого Рождества Христового, вже вкотре, працівники Буковинського центру культури і мистецтва організували спільну Урочисту Коляду із волонтерами краю.

Із благодійною метою колядники упродовж 7-ми годин колядували у громадських місцях міста та збирали донати на 68-му єгерську бригаду для закупівлі необхідних засобів для наших воїнів, що на передовій.

Силами Коляди було зібрано понад 30 тис. грн.

Із вдячністю кожному, хто зміг допомогти, Коляда заспівувала старовинних колядок із великим ентузіазмом та сподвижницьким настроєм.

Дякуємо організаторці Таня Петришина за щорічну організаторську місію.

Спільними зусиллями до ПЕРЕМОГИ!

Адже Різдвяні свята із давніх-давен є особливими для вірян. До них готуються особливо ретельно, дотримуючись усіх традицій і звичаїв. А у темні часи нашої історії дуже важливо підтримувати один одного шанувати всі звичаї цього свята, варто пам’ятати та поважати традиції наших предків.

Як відомо, у Україні традиційними атрибутами Різдва є кутя, узвар і хліб на столі, Дідух – на покуті й колядники у хату. А одним із головних обрядів – це колядування (і його варто відрізняти від щедрування). Колядують, у вечір перед Різдвом , а щедрують – 13 січня, перед Старим Новим роком.

Колядування – це урочисті обходи сусідів, родичів і приятелів із ритуальними пісенними величаннями і зиченнями гараздів усім членам родини. За виконання колядок годиться пригостити колядників й наділити їх подарунками.

В основі звичаю колядування лежить прадавня віра в силу побажання й магію словом творити те, що воно описує.

На думку дослідників, обряд колядування дійшов до нашого часу із язичницьких часів. У давнину був приурочений до дня зимового сонцевороту. 

Своєю назвою колядування, власне, як і колядки, зобов’язані слов’янському слову «Коляда», яким називали Святвечір, переддень Різдва. Корінням традиція колядування сягає дохристиянських часів. Люди вітали Коляду, ходили від одного двору до іншого й обдаровували господарів будинків побажаннями щастя і благополуччя. За це треба було обдарувати колядників у відповідь – жадібні господарі ризикували накликати на себе біду.

Колядувати повинно щонайменше троє осіб, оскільки три головні ролі ніяк не можна було замінити або викреслити. Першим ішов «звіздар» – людина, що краще за всіх знає колядки, з гучним голосом і, зрозуміло, з виготовленою з підручних засобів зіркою. За ним – «дзвонар». Він повинен був нести великий дзвіночок, дзвонити в нього й оповіщати все село про те, що ряджені йдуть. На третю роль, «міхоноші», потрібен був сильний хлопець – до його обов’язків входило носити мішок, у який господарі складали подарунки колядникам.

Вранці українці вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують – «Славімо його!». 

У цей день люди зазвичай відвідують церкву, а також ходять в гості до родичів і друзів. У перший день Різдва закінчується піст, тож українці сідають за вже по-справжньому святковий стіл та колядують.

Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров’я, многих літ і всяких статків у хаті і родині.

Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та віншували їм злагоду й достаток.

Віншування – це віршовані привітання, які є частиною різдвяного вертепу, які передавались з покоління в покоління. 

Щороку на Різдво діти і дорослі намагались поділитися  радістю, любов'ю, добром, і побажати, щоб новонароджений Ісус дав те, чого вони найбільше потребують. 

Віншівки промовлялися одразу після колядок, тобто ввечері 25 грудня або ж 7 січня! 

Шануймо традиції!

Щасливих і мирних різдвяних свят! 

Етно-містерія «Крізь століття» збереження буковинської ідентичності

У Чернівецькій обласній філармонії відбулася прем’єра етно-містерії «Крізь століття».

Напередодні прем’єри етно-містерії «Крізь століття» у Чернівецькій обласній філармонії імені Дмитра Гнатюка відбулася прес-конференція за участю її керівника та постановників.

Зазначалося, що величне дійство відбудеться у межах відзначення 80-річчя Заслуженого академічного буковинського ансамблю пісні й танцю імені Андрія Кушніренка.

Виконувач обов’язків директора обласної філармонії Юрій Гавриляк розповів, що проєкт «Крізь століття» вдалося створили завдяки гранту Президента України на підтримку молодих діячів у галузі народного мистецтва. За його словами, частину проєкту буде профінансована саме з цього гранту, решта – кошти філармонії, які колектив заробив творчою діяльністю, виступами на різних сценах та гастролях. Аби мюзикл видався справді неповторним, для цього відреставрували предмети автентичного буковинського одягу, придбали костюми та взуття для балетної групи буковинського ансамблю. До слова, значну кількість реквізиту, який буде використано у мюзиклі, створено ще 80-100 років тому. Чимало ескізів одягу для кожної пори року створив краєзнавець, директор Буковинського центру культури і мистецтва, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк на основі автентичних костюмів. Але їх адаптували, щоб у них було комфортно танцювати та співати на сцені.

Робота із зібрання фольклорних матеріалів та запис автентичних пісень та мелодій, які стали основою етно-мюзиклу «Крізь століття», забрали у режисера-постановника Івана Петрусяка понад десять років. Але те, що планує створити на сцені колектив Заслуженого академічного буковинського ансамблю пісні й танцю імені Андрія Кушніренка, художнім керівником якого є Валентин Гайдеєк, однозначно має ввійти до його золотої спадщини.

Події в етно-містерії відбуваються на Буковині. Основною ниткою дійства є життя буковинки Катерини, котра через сімейні нестатки й безпросвітність емігрувала до Канади. Через півстоліття повернулася на малу батьківщину, де колись народилася і виросла. Повернення і зустрічі із земляками спонукали вже доволі літню жінку згадати багатовікові традиції та обряди рідного краю.

Як зазначив Іван Петрусяк, сюжет містерії будується на основі чотирьох пір року, протягом яких глядачам показуватимуть традиції з різних куточків Буковини – від Путильщини і Вижниччини до Глибоччини і Сокирянщини. Для створення проєкту були використані новели й оповідання буковинського письменника, доброго знавця місцевих звичаїв Георгія Боти.

–На жаль, останніми роками споконвічні народні традиції відмирають, – сумно констатував Іван Петрусяк. – І навіть в селах звичаї й обряди відходять у минуле. А цим мюзиклом хочемо показати, що це – наша ідентичність, і ми повинні її популяризувати. Щоб кожен згадав, як ходив у церкву на Великдень, як колядував на Різдво, згадав своє весілля тощо.

В етно-містерії буде багато хореографії. Головний балетмейстер ансамблю, заслужений артист України Леонід Сидорчук розповів, що робота над проєктом видалася непростою. Справа в тому, що танцювальний колектив здебільшого працює в академічному жанрі, а тут належало перемкнутися на етнофольк. «Тут є хореографічні твори, які досі існують у побуті в селах на Буковині й майже не змінені. Балетна група щоразу виходитиме у новому вбранні. Без перебільшення скажу, що колектив має найпотужнішу костюмну базу серед подібних колективів в Україні», – розповів балетмейстер.

Загалом над етно-мюзиклом працюють понад 75 людей, з яких 50 артисти сцени. Було відзначено, що викликом для команди було знайти чоловіків у період війни, які б доєдналися до проєкту на постійній основі.

У день прем’єри з нагоди 80-річниці створення ансамблю у фойє філармонії виставлять старі афіші колективу, зокрема і 1950-х та 1960-х років.

Керівник філармонії Юрій Гавриляк відзначив, що показом на чернівецькій сцені етно-містерії «Крізь століття» не завершиться проєкт. На прем’єру запросили представників аналогічних колективів з усієї України. А в першій половині 2025 року колектив планує поїхати з нею в тур містами Україною, а ще йдуть перемовини й про гастролі сусідніми країнами Європи – Румунією, Молдовою, Польщею та іншими.

Анатолій ІСАК