З Різдвом Христовим! Коляда йде!

  25 грудня, у день Святого Рождества Христового, вже вкотре, працівники Буковинського центру культури і мистецтва організували спільну Урочисту Коляду із волонтерами краю.

Із благодійною метою колядники упродовж 7-ми годин колядували у громадських місцях міста та збирали донати на 68-му єгерську бригаду для закупівлі необхідних засобів для наших воїнів, що на передовій.

Силами Коляди було зібрано понад 30 тис. грн.

Із вдячністю кожному, хто зміг допомогти, Коляда заспівувала старовинних колядок із великим ентузіазмом та сподвижницьким настроєм.

Дякуємо організаторці Таня Петришина за щорічну організаторську місію.

Спільними зусиллями до ПЕРЕМОГИ!

Адже Різдвяні свята із давніх-давен є особливими для вірян. До них готуються особливо ретельно, дотримуючись усіх традицій і звичаїв. А у темні часи нашої історії дуже важливо підтримувати один одного шанувати всі звичаї цього свята, варто пам’ятати та поважати традиції наших предків.

Як відомо, у Україні традиційними атрибутами Різдва є кутя, узвар і хліб на столі, Дідух – на покуті й колядники у хату. А одним із головних обрядів – це колядування (і його варто відрізняти від щедрування). Колядують, у вечір перед Різдвом , а щедрують – 13 січня, перед Старим Новим роком.

Колядування – це урочисті обходи сусідів, родичів і приятелів із ритуальними пісенними величаннями і зиченнями гараздів усім членам родини. За виконання колядок годиться пригостити колядників й наділити їх подарунками.

В основі звичаю колядування лежить прадавня віра в силу побажання й магію словом творити те, що воно описує.

На думку дослідників, обряд колядування дійшов до нашого часу із язичницьких часів. У давнину був приурочений до дня зимового сонцевороту. 

Своєю назвою колядування, власне, як і колядки, зобов’язані слов’янському слову «Коляда», яким називали Святвечір, переддень Різдва. Корінням традиція колядування сягає дохристиянських часів. Люди вітали Коляду, ходили від одного двору до іншого й обдаровували господарів будинків побажаннями щастя і благополуччя. За це треба було обдарувати колядників у відповідь – жадібні господарі ризикували накликати на себе біду.

Колядувати повинно щонайменше троє осіб, оскільки три головні ролі ніяк не можна було замінити або викреслити. Першим ішов «звіздар» – людина, що краще за всіх знає колядки, з гучним голосом і, зрозуміло, з виготовленою з підручних засобів зіркою. За ним – «дзвонар». Він повинен був нести великий дзвіночок, дзвонити в нього й оповіщати все село про те, що ряджені йдуть. На третю роль, «міхоноші», потрібен був сильний хлопець – до його обов’язків входило носити мішок, у який господарі складали подарунки колядникам.

Вранці українці вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують – «Славімо його!». 

У цей день люди зазвичай відвідують церкву, а також ходять в гості до родичів і друзів. У перший день Різдва закінчується піст, тож українці сідають за вже по-справжньому святковий стіл та колядують.

Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров’я, многих літ і всяких статків у хаті і родині.

Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та віншували їм злагоду й достаток.

Віншування – це віршовані привітання, які є частиною різдвяного вертепу, які передавались з покоління в покоління. 

Щороку на Різдво діти і дорослі намагались поділитися  радістю, любов'ю, добром, і побажати, щоб новонароджений Ісус дав те, чого вони найбільше потребують. 

Віншівки промовлялися одразу після колядок, тобто ввечері 25 грудня або ж 7 січня! 

Шануймо традиції!

Щасливих і мирних різдвяних свят! 

Етно-містерія «Крізь століття» збереження буковинської ідентичності

У Чернівецькій обласній філармонії відбулася прем’єра етно-містерії «Крізь століття».

Напередодні прем’єри етно-містерії «Крізь століття» у Чернівецькій обласній філармонії імені Дмитра Гнатюка відбулася прес-конференція за участю її керівника та постановників.

Зазначалося, що величне дійство відбудеться у межах відзначення 80-річчя Заслуженого академічного буковинського ансамблю пісні й танцю імені Андрія Кушніренка.

Виконувач обов’язків директора обласної філармонії Юрій Гавриляк розповів, що проєкт «Крізь століття» вдалося створили завдяки гранту Президента України на підтримку молодих діячів у галузі народного мистецтва. За його словами, частину проєкту буде профінансована саме з цього гранту, решта – кошти філармонії, які колектив заробив творчою діяльністю, виступами на різних сценах та гастролях. Аби мюзикл видався справді неповторним, для цього відреставрували предмети автентичного буковинського одягу, придбали костюми та взуття для балетної групи буковинського ансамблю. До слова, значну кількість реквізиту, який буде використано у мюзиклі, створено ще 80-100 років тому. Чимало ескізів одягу для кожної пори року створив краєзнавець, директор Буковинського центру культури і мистецтва, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк на основі автентичних костюмів. Але їх адаптували, щоб у них було комфортно танцювати та співати на сцені.

Робота із зібрання фольклорних матеріалів та запис автентичних пісень та мелодій, які стали основою етно-мюзиклу «Крізь століття», забрали у режисера-постановника Івана Петрусяка понад десять років. Але те, що планує створити на сцені колектив Заслуженого академічного буковинського ансамблю пісні й танцю імені Андрія Кушніренка, художнім керівником якого є Валентин Гайдеєк, однозначно має ввійти до його золотої спадщини.

Події в етно-містерії відбуваються на Буковині. Основною ниткою дійства є життя буковинки Катерини, котра через сімейні нестатки й безпросвітність емігрувала до Канади. Через півстоліття повернулася на малу батьківщину, де колись народилася і виросла. Повернення і зустрічі із земляками спонукали вже доволі літню жінку згадати багатовікові традиції та обряди рідного краю.

Як зазначив Іван Петрусяк, сюжет містерії будується на основі чотирьох пір року, протягом яких глядачам показуватимуть традиції з різних куточків Буковини – від Путильщини і Вижниччини до Глибоччини і Сокирянщини. Для створення проєкту були використані новели й оповідання буковинського письменника, доброго знавця місцевих звичаїв Георгія Боти.

–На жаль, останніми роками споконвічні народні традиції відмирають, – сумно констатував Іван Петрусяк. – І навіть в селах звичаї й обряди відходять у минуле. А цим мюзиклом хочемо показати, що це – наша ідентичність, і ми повинні її популяризувати. Щоб кожен згадав, як ходив у церкву на Великдень, як колядував на Різдво, згадав своє весілля тощо.

В етно-містерії буде багато хореографії. Головний балетмейстер ансамблю, заслужений артист України Леонід Сидорчук розповів, що робота над проєктом видалася непростою. Справа в тому, що танцювальний колектив здебільшого працює в академічному жанрі, а тут належало перемкнутися на етнофольк. «Тут є хореографічні твори, які досі існують у побуті в селах на Буковині й майже не змінені. Балетна група щоразу виходитиме у новому вбранні. Без перебільшення скажу, що колектив має найпотужнішу костюмну базу серед подібних колективів в Україні», – розповів балетмейстер.

Загалом над етно-мюзиклом працюють понад 75 людей, з яких 50 артисти сцени. Було відзначено, що викликом для команди було знайти чоловіків у період війни, які б доєдналися до проєкту на постійній основі.

У день прем’єри з нагоди 80-річниці створення ансамблю у фойє філармонії виставлять старі афіші колективу, зокрема і 1950-х та 1960-х років.

Керівник філармонії Юрій Гавриляк відзначив, що показом на чернівецькій сцені етно-містерії «Крізь століття» не завершиться проєкт. На прем’єру запросили представників аналогічних колективів з усієї України. А в першій половині 2025 року колектив планує поїхати з нею в тур містами Україною, а ще йдуть перемовини й про гастролі сусідніми країнами Європи – Румунією, Молдовою, Польщею та іншими.

Анатолій ІСАК

День Гідності та Свободи.

 21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Одинадцятий рік поспіль дата нагадує про дві знакові для українців історичні події – Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013-го.

Під час великої війни цей день – нагода переглянути власні цінності. Пригадати історію нашої боротьби за справедливість. Вшанувати пам'ять загиблих.

Разом з фахівчинею Українського інституту національної пам’яті Наталією Слобожаніною розповідаємо про появу Дня Гідності та Свободи і про те, як розгорталися події двох революцій.

Помаранчева революція: перебіг і наслідки

У 2004 році в розпал другого туру президентських виборів в Україні розпочалися акції протесту. 21 листопада Центральна виборча комісія оголосила, що за попередніми результатами у перегонах перемагає Віктор Янукович.

На той момент він уже обіймав посаду прем’єр-міністра України і вів проросійську риторику – виступав за зовнішню співпрацю з Росією, захист її мови в Україні та подвійне громадянство для жителів держави. Його суперником був лідер опозиційного блоку Віктор Ющенко, який сформував образ проукраїнського і проєвропейського кандидата.

Через фальсифікації під час голосування і підрахунку голосів та сумнівне минуле майбутнього "президента" Януковича люди почали виходити на мітинги. Перші протести спалахнули на наступний день після оголошення результатів виборів.

Нечесні результати другого туру виборів спровокували протести

Центральний державний архів України

Мітинги прихильників Ющенка і противників Януковича охопили всі найбільші міста України. Центром став Майдан Незалежності у Києві, де зібралося 100 тисяч протестувальників. 23 листопада там вже стояло 400 наметів учасників революції.

На Майдані протестувальники ставили намети і використовували помаранчеву символіку

Oleh Petriv

У ході протестів демонстранти почали заходити в державні будівлі, а сторони конфлікту паралельно вели безрезультатні перемовини.

Революцію назвали "помаранчевою" через колір передвиборчої кампанії Ющенка, який активно використовували на мітингах.

Помаранчева революція отримала свою назву через колір символіки Ющенка

Gleb Garanich

Врешті-решт 27 листопада Верховна Рада висловила недовіру Центральній виборчій комісії. 3 грудня численні факти порушень закону під час виборів визнав Верховний Суд і оголосив повторне голосування.

26 грудня відбувся другий тур президентських виборів, у якому переміг Віктор Ющенко.

Після повторного голосування у виборах переміг Віктор Ющенко

AFP

На першу річницю Помаранчевої революції у 2005 році новообраний президент оголосив 22 листопада Днем Свободи.

Через 5 років президентське крісло таки здобув Віктор Янукович і у грудні 2011 року скасував свято своїм наказом. Він об’єднав його з Днем Соборності.

Хронологія Революції Гідності

21 листопада 2013-го Кабінет Міністрів на чолі з тодішнім прем’єром Миколою Азаровим вирішив призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом.

У цей день на Майдані Незалежності у Києві зібралося декілька сотень противників рішення, а вже 24 листопада – понад сто тисяч, розповідає фахівчиня УІНП Наталія Слобожаніна.

Протести спровокувала відмова влади від шляху до євроінтеграції України

Владислав Содель

На знак солідарності з київським Майданом на площі вийшли жителі Львова, Луцька, Дніпра, Миколаєва, Одеси, Сум, Луганська, Чернігова та інших українських міст.

У цей час біля будівлі Кабінету Міністрів почалися перші сутички між спецпризначенцями та прихильниками євроінтеграції. На Європейській площі з'явилося наметове містечко, звідки протестувальників намагалася вигнати тодішня міліція.

На Майдані Незалежності протестувальники розклали наметове містечко

Іванна Кобєлєва

29 листопада президент Віктор Янукович остаточно відмовився від підписання Угоди про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС. Тоді на Євромайдані відбувся мітинг, де опозиція вимагала відставки уряду та дострокових парламентських виборів.

30 листопада вночі бійці спецпідрозділу МВС "Беркут" жорстоко побили кілька сотень протестувальників біля монумента Незалежності.

"Стало зрозуміло, що країна рухається до авторитаризму, засадничі принципи якого відчуло на собі українське суспільство: зневага до прав людини, корупція, свавілля правоохоронних органів, репресії проти незгідних. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими", – розповідає Наталія Слобожаніна.

Відео з насильницьким розгоном протестувальників розлетілося українськими та світовими медіа, тоді до мітингарів прибули посли країн ЄС.

1 грудня колонами до майдану Незалежності рушили вже від 500 тисяч до мільйона людей. Наметове містечко розросталося, учасників Революції почали займати державні будівлі, сутички між ними і "Беркутом" продовжувалися. Силовики штурмували Київську міську держадміністрацію.

1 грудня більш ніж пів мільйона протестувальників рушили до Майдану

В'ячеслав Ратинський

8 грудня на бульварі Тараса Шевченка в Києві мітингарі скинули пам'ятник Леніну. Це започаткувало "ленінопад" в усіх регіонах країни.

13 грудня Віктор Янукович уперше погодився сісти за круглий стіл із лідерами опозиції, але вони не дійшли згоди. 16 січня у Верховній Раді ухвалили пакет "диктаторських" законів, які суттєво обмежували права громадян на протест.

Через обурення законами за кілька днів учасники Революції Гідності вирушили до будівлі Верховної Ради. Міліція (назва сучасної "поліції" до 2017 року – ред.) застосувала світлошумові гранати, помпові рушниці та водомети, а протестувальники захищалися "коктейлями Молотова" та підпаленими барикадами.

22 січня через вогнепальні поранення на вулиці Михайла Грушевського загинули перші учасники Євромайдану – Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Роман Сеник. Силові структури почали викрадати мітингарів, били та знущалися з них, діляться спогадами свідки подій.

22 січня через вогнепальні поранення загинули перші мітингарі

В'ячеслав Ратинський

28 січня прем’єра Миколу Азарова таки відправили у відставку, того ж дня Верховна Рада скасувала "диктаторські закони", ухвалені 16 січня. Сторони досягнули тимчасового перемир’я.

Наталія Слобожаніна каже, найтрагічнішими днями Революції стали 18, 19 та 20 лютого.

Тоді невідомі підпалили Будинок профспілок, де надавали допомогу євромайданівцям, у ході жорстоких сутичок згоріло наметове містечко, через постріли силовиків протягом цих днів загинуло понад 70 людей. Вони увійшли до списку Героїв Небесної Сотні, яка загалом налічує 107 мітингувальників, які втратили життя під час Революції Гідності.

18-20 лютого називають найтрагічнішими днями Революції Гідності

Олексій Фурман

20 лютого "беркутівці" відступили з Майдану Незалежності. Невдовзі роботу відновила Верховна Рада і майже одразу ухвалила закони про дозвіл мирних зібрань. Паралельно міністри закордонних справ інших країн вели перемовини з Януковичем щодо проведення дострокових виборів.

Вночі на 22 лютого тодішній президент втік з України. Наступні вибори призначили на 25 травня 2014 року, а до вступу на посаду нового президента його обов’язки виконував Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов.

"Україна вдруге отримала шанс для цивілізаційного вибору, демократії, очищення від впливу тоталітарного, людиноненависницького комуністичного минулого. На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів", – каже фахівчиня Інституту національної пам'яті.

Під час Революції Гідності загинули 107 протестувальників

Марія Бабенко

Як почали відзначати День Гідності та Свободи

13 листопада 2014 року п'ятий президент України Петро Порошенко підписав Указ № 872 "Про День Гідності та Свободи" і ним встановив, що дата відзначатиметься 21 листопада. Попереднім указом президент відновив окреме святкування Дня соборності України (22 січня).

"Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності", – писали в офіційному повідомленні.

Порошенко коментував підписання Указу так: "Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Мені, як президенту України, залишається лише документально засвідчити це і підписати Указ про День гідності та Свободи, який українці віднині і навіки будуть відзначати 21 листопада".

Ця дата стала наступницею Дня Свободи, який запровадив Віктор Ющенко, і з новою назвою перенеслася на 21 листопада. Сьогодні, на третій рік повномасштабного вторгнення РФ, Україна відзначатиме День Гідності та Свободи одинадцятий рік поспіль.

"Неважливо під якою б назвою існувала Росія – чи то Московське царство, чи Російська імперія, чи СРСР, чи РФ. Через проросійську владу, спільний інфопростір, російську мову, проти таких цінностей як Гідність та Свобода гібридна агресія Кремля тривала від проголошення незалежності України. Під час нинішньої війни наше суспільство усвідомило необхідність розриву із державою-агресором, де прояв Гідності та Свободи карався смертю", – наголошує фахівчиня УІНП Наталія Слобожаніна.

За інформацією Інституту національної пам'яті, з нагоди Дня Гідності та Свободи у Києві цьогоріч будуть проходити виставки, екскурсії, публічні дискусії та лекції, а у соцмережах започаткували флешмоб "Бути гідним", де закликають ділитися спогадами, світлинами і роздумами про Майдани.