Нові книги у віділі мистецтв

 Нові книги, що надійшли до фондів бібліотеки – це завжди подія та нове знайомство спочатку бібліотекарів, і потім читачів. 

Маю переконання, що відстань цих двох знайомств має бути короткою та зустріч їх має ставатись швидко. 

Тож ловіть новинки відділу мистецтв!

 Авторка Ірина Пустиннікова на сторінках своєї книги "Пінзель. Фантазія на тему біографії" знайомить із Йоганном Георгом Пінзелем (? — осінь 1762) — найвидатнішим скульптором епохи рококо на українських теренах. 

Більшість його художнього спадку знищено в радянські часи, та навіть те, що дійшло до нас, вражає. Зокрема, скульптури, що прикрашають найгарнішу українську ратушу в Бучачі на Тернопільщині та собор Святого Юра у Львові. Самобутній експресивний стиль Пінзеля набагато випередив розвиток тогочасного мистецтва та став світовою сенсацією у ХХ столітті. Тим часом біографія майстра — суцільна загадка. Невідомо, коли він народився і де саме, яким було його справжнє прізвище, і в кого він навчався ремесла, чому прибув у тогочасну Річ Посполиту. Навіть дата смерті — це припущення істориків та мистецтвознавців. Проте життя геніального митця невіддільне від його творінь.

 Авторка Неллі Топська "Геній світла. Архип Куїнджі".  ЇЇ книга розповідає про видатного художника Архипа Куїнджі, життя якого було не менш дивовижним, ніж його твори. 

Живо­писець, пейзажист, прославився ефек­тами освітлення, близькими за приро­дою до ілюзорності.

Народився в Маріуполі в сім’ї грека-шевця. Живопису навчався самостійно й під керівництвом І. К. Айвазовского. Двічі тримав іспит до Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, але не був прийнятий. 1868-о року отримав звання некласного художника за подану до ради Академії картину “Татарська скеля”. 1872-о року удостоєний звання класного художни­ка 3-го ступеня, а 1878-о – 1-го ступеня.

 Про біографічні факти  - не прийнятно вважати Архипа Куїнджі російським художником. Адже пейзажист не тільки народився  народився на Донеччині, а й завжди захоплювався красою української природи, що є в його творах. Тому росіяни  невтомно називають його «своїм» -  хочуть просто привласнити.

 Олег Любківський. "Художня метафізика". Своєю книгою автор відкриває думки митця і про роботу художника у воєнний час. Ця тема складна та неоднозначна, адже робота художника має продовжуватися, якщо це можливо – завжди. 

 Нині роль художника - це протиставити страшній війні, нелюдяності та смертельним руйнуванням свій інтелект, культуру та моральну перевагу над агресією (яка нічого цінного чи доброго не може створити для людства). Цю мету переслідує автор в своїх образотворчих роботах, що увійшли до цього видання.

 Зрештою, краса і культура в цілому завжди були еталоном цивілізованого існування для людства.

 Краса, знання, естетика оточення, інформація, мудрість завжди виховує в людині найвищі цінності, особливо це важливо для виховання дітей у будь-якому віці (це діаметральна протилежність до нелюдяності та варварства).

 Тож знайомимо вас із новими друкованими матеріалами, запрошуємо до спілкування для збереження інтересу та відкриття нового.