13 липня 2023 року виповнюється 85 років від дня народження Мирослава Скорика - Народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, члена-кореспондента Академії мистецтв України, професора, кандидата мистецтвознавства, завідувача кафедри композиції Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенко, голови Львівського відділення Спілки композиторів України, секретаря Спілки композиторів України, Героя України.
До ювілею композитора пропонуємо відео подкаст про основні життєві віхи з життя та творчості Митця
Мирослав Скорик — автор музики до вже культових українських фільмів: "Тіні забутих предків", "Гуси-лебеді летять", "Високий перевал"; автор опери "Мойсей" за поемою Івана Франка, прем’єру якої у Львові підтримав Папа Іоанн II. Твори Скорика грають оркестри від Відня до Нью-Йорка, виконують і попартисти — наприклад, "Намалюй мені ніч" співали в різний час Софія Ротару й Тіна Кароль. Пропонуємо згадати й послухати найвідоміші твори Мирослава Скорика.
Мирослав Скорик (фото — FB-сторінка Національної опери України)
"Гуцульський триптих", музика до фільму "Тіні забутих предків"
"Гуцульський триптих" Мирослав Скорик написав, коли йому було всього 26 років. Незадовго до цього композитор разом з родиною повернувся до рідного Львова із сибірського заслання. У своїх спогадах Мирослав Скорик писав, що Сергій Параджанов спеціально приїздив до Львова знайти композитора для свого фільму, тому що був упевнений — створювати музику для його екранізації повісті Коцюбинського має людина із Західної України. Особливої автентики вдалося домогтися завдяки тому, що триптих Скорика записали для фільму у виконанні народних музикантів з Івано-Франківської області, яких знайшов композитор, об’їздивши кілька сіл.
Опера "Мойсей"
"Мойсей" — опера за однойменною поемою Івана Франка, яку композитор створив 20 років тому. Прем’єра відбулася 2001 року у Львівській опері, а профінансував і підтримав постанову Папа Іоанн Павло II, який прилетів на прем’єру. Сам композитор говорив, що це одна з найсучасніших його опер, написана просто й доступно і натхнена сьогоднішнім днем. Кілька років опера "Мойсей" йшла на сцені Національної опери в Києві.
"Намалюй мені ніч"
У 1962 році львівський поет Микола Петренко написав поезію "Намалюй мені ніч". Одним з перших її прочитав Мирослав Скорик і незабаром написав музику на слова Петренка. Вважається, що з пісні "Намалюй мені ніч" почалася українська естрада — сьогодні це абсолютний хіт. Чималу роль у цьому відіграло те, що в 1970-ті її заспівала Софія Ротару. Співачка виконала її в мюзиклі "Червона рута" — і після його виходу буквально прокинулася знаменитою, а пісня стала відомою далеко за межами України — у Штатах, Канаді та Європі. Сьогодні її також можна почути у виконанні Тіни Кароль.
"Мелодія" для скрипки з оркестром
Скорик написав цей твір у 1982 році для фільму "Високий перевал", який розповідає про воєнні роки на Галичині. "Мелодія ля-мінор" досі є візитною карткою композитора та одним з найпопулярніших його творів. Водночас це неофіційний гімн України: "Мелодію" часто можна почути у виконанні оркестру в державні дні пам’яті.
Карпатський концерт для оркестру
Музикознавці вважають, що саме "Карпатський концерт" — знаковий твір Скорика, що демонструє його геній і прихильність до традицій авангардної європейської музики. Це концерт для великого симфонічного оркестру, який композитор написав 1972 року. Саме цей твір приніс Мирославу Скорику світову славу.
В історії образотворчого мистецтва Буковини кінця 19 – першої половини 20 століття незаперечна роль Августи Кохановської – графіка, живописця, етнографа. Епоха, коли визрівав мистецький талант художниці, позначена ростом національної самосвідомості, активізацією громадського та культурного життя на Західній Україні та, зокрема, в Чернівцях.
Августа Кохановська народилася у містечку Кімполунг на Південній Буковині (тепер Румунія) 6 липня 1868 року в сім`ї повітового старости. У 1885 році родина Кохановських у зв`язку з отриманням Йозефом Кохановським посади радника окружної управи переїжджає до Чернівців і оселяється у власному будинку по вулиці Neu Welt gasse (вул. Новий Світ, тепер вул. Шевченка, 41). Перші уроки малювання дівчина брала у відомого художника Тадеуша Суліми фон Попісла, вихованця Краківської академії мистецтв, що сформувався під впливом уславленого майстра історичного живопису Яна Матейка. У 1894 році Кохановська вступила до Віденської академії мистецтв, у якій навчалася до 1899 року. Основну частину життя жила і працювала у Чернівцях. Лише у 1920-х роках виїхала до м. Торунь (Польща), де й померла у 1927 році.
У фондах Чернівецького художнього музею зберігається значна частина творів мисткині (понад 100 одиниць), яка у 1989 році була передана з обласного краєзнавчого музею, куди експонати, у свою чергу, потрапили від родини Панчуків – близьких родичів відомої української письменниці Ольги Кобилянської, з якою художницю пов`язувала багаторічна дружба. Колекція складається з портретів, краєвидів, а також ескізів і зарисовок. Твори свідчать про майстерне володіння художницею графічними техніками та олійним живописом, у більшості з них простежується академічна манера з ретельною виписаністю окремиї деталей. Вдало змальовані портрети дітей, у яких ніжність та незахищеність поєднуються з романтичною піднесеністю. В рисунках та етюдах знаходимо образи гуцулів, сцени з народного побуту, краєвиди рідної природи.
Окрему галузь творчого доробку Августи Кохановської складають її етнографічні дослідження. Зацікавлення народним життям та побутом й численні подорожі селами Буковини втілилися згодом в статті, надруковані в “Австрійському журналі з етнографії”.
Художня спадщина Кохановської залишила помітний слід у культурному житті Буковини кінця 19 – початку 20 століть.
6 липня 2023 року виповнюється 155 років від дня нароження буковинської художниці.
До ювілею мисткині Августи Кохановської відділ мистецтв пропонує до ознайомлення краєзнавчий календар "Буковинські зарисовки".
Щиро дякую за співпрацю та розуміння Іван Петрусяк !
Дякую за допомогу та добре слово Майя Фисюк, Наталія Каралаш , Таня Петришина та всі-всі учасники чернівецької команди польської частини "Буковинських зустрічей - 2023", які щиро розуміли ситуацію та сприяли спільному фото-відеорезультату.
Для мене це був новий досвід щоденного фото-, відео- репортажу. Тішусь, що навики, які здобувала самостійно стали у нагоді інформаційно цікавому та потрібному українській культурі фестивалю Bukowińskie Spotkania . Це свого роду взаємопроникнення культур всіх буковинців світу.
Було достатньо технічних викликів, що передували поїздці - підготовка техніки, яка не є професійною, налагодження програмного забезпечення та технічних консультацій з Олег Шилюк
