до 105- річчя від дня народження Петра Яковенка

Петро Максимович Яковенко  — український художник-живописець, заслужений діяч мистецтв України (1998), член Національної спілки художників України.

Народився 14 вересня 1914 року в селі Синиця Христинівського району Черкаської області).

Освіту здобув у Вінницькому загальновійськовому училищі у 1940 році, а також Студії образотворчого мистецтва при Ризькій організації СХ Латвії.

Учасник німецько-радянської війни, яку закінчив у чині майора під Кенігсбергом.

Після війни служив у Ризі.

Після виходу у відставку 1981 році переїхав у Чернівці. Працював у галузі станкового малярства.

Помер 26 лютого 2006 року в Чернівцях.

Творчий доробок

Основи мистецтва опановував під керівництвом Л. Свемпа та Яна Тільберга. Автор натюрмортів, портретів, карпатських краєвидів, писав гори і долини, фіксував архітектурні пам'ятки та рослинність:

• «Межигір'я» (1966);
• «Східний натюрморт» (1970);
• «Букет з Карпат» (1990);
• «Хлопчик в капелюсі» (1993);
• «Півники»;
• «Таночок»;
• «Жнива»;
• «Карбівничий»;
• «Горянин»;
• «Автопортрет»;
• «Едельвейс» та ін.

Учасник багатьох латвійських, всеукраїнських та міжнародних виставок: Рига (Латвія), Чернівці, Київ.

У 2003 році висувався на здобуття Національної премії України імені Т. Шевченка в галузі образотворчого мистецтва за цикл робіт «Україна моїх сподівань».

Нагороди та відзнаки

• Заслужений діяч мистецтв України (1998).
• Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2004).