Володимиру Гамалю - 70!

Володимир Ілліч Гамаль народився 7 жовтня 1948, с. Рогізна, нині — мікрорайон Чернівців) — український скульптор.

Після навчання в восьмирічній школі рідного села й Садгірській середній школі № 38 з 1966 по 1970 роки навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва (тепер — Вижницький коледж прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка). Викладачі: В. Жаворонков, Е. Жуковський, П. Лемський.

1970--1971 — художник-конструктор, м. Первомайськ Миколаївської області.

Графіка В.Гамаля: Спогади червоної осені - (Картон,папір,олівець, р.140x112 см.)

1971-1973 — служба в Радянській армії.

З 1976-1982 рік навчався в Естонському державному художньому інституті у м. Таллінні (тепер — Естонська академія мистецтв). Викладачі: О. Мянні, Е. Роос, Я. Соанс, А. Юрйо.

Володимир Гамаль закінчив художній інститут з «червоним» дипломом. Під час навчання одержував за відмінні успіхи підвищену та іменну стипендії ім. Крейцвальда.

До вступу в естонський художній інститут робив безрезультатні спроби поступити до Строгановського вищого училища (Московська художньо-промислова академія імені С. Г. Строганова (Москва), Львівського поліграфічного інституту та Львівського декоративно-прикладного інституту (Львівська національна академія мистецтв).

Після закінчення інституту працює у Чернівецькому художньому фонді у галузях монументальної та станкової скульптури, а також, одночасно, 2 роки працює головним художником чернівецького художнього фонду.

Член Національної спілки художників України з 1986.

В колективних виставка приймає участь з 1980 року.

Персональні виставки: Чернівці (1983), Чернівці (січень 2000), Київ (лютий 2000), Львів (березень 2000), Чернівці (січень, 2017).

На тисячоліття хрещення Русі (1988) приймав участь у скульптурному симпозіумі в м. Києві, а на 1020-літній ювілей — у м. Вишгороді під Києвом, виконав скульптуру з каменю «Молитва» (висота 2.3 м.).

Вибрані роботи зберігаються у Чернівецькому художньому музеї, а також в колекціїї автора.

                                        Відкриття памятника П. К. Сагайдачному 1991 рік, м. Хотин.

Основні твориМеморіальний комплекс борцям за волю України — рогізнянам, які загинули за українську державність (в співавторстві).

Пам'ятники:

Петру Конашевичу-Сагайдачному (м. Хотин Чернівецької області, 1991),

Юрію Федьковичу (Чернівці, 1995; м. Путила, Чернівецька область (2004)),

Остапу Вільшині (Рогізна (Чернівці), 2008).

Погруддя:

поета О. Вільшини (Рогізна, (2004));

Композиції:

«Край» (1988); «Художник» (1986), «Материнство» (1987), «Подорож» (1989), «Закохані», «Космічний мотив» (обидва — 1990), «Колискова в місячну ніч» (1992), «Очікування» (1994), «Молитва» (1995), «Мрії» (2001);

Меморіальні дошки:

Олександру Пулинцю (2003);

Борису Тимощуку (2007);

Івасюку Миколі Івановичу;

Івану Зарецькому.

Пам'ятні знаки:

Пам'ятний знак, присвячений літописцям Руси-України (Чернівці, 2004).

Серія робіт українських героїв в кераміці — мала пластика, барельєф, починаючи від короля Данила Галицького, Б. Хмельницького, В. Гамалії до Т. Шевченка, І Франка, Ю. Федьковича, С. Бандери, Шухевича, Могили, Мазепи, А. Шептицького, О. Архипенка, Н. Яремчука, І. Миколайчука та інших

Галерея. Приклади робіт скульптора Володимира Гамаля[ред. | ред. код]

Пам'ятник Літописцям Русі-України (Чернівці, на розі вулиць Котляревського та Лесі Українки),січень 2009

Ангел милосердя, камінь, м. Чернівці

Композиція Молитва (Сімпозіум по каменю, м. Вишгород)

Пам'ятник Петру-Конашевичу Сагайдачному (Хотин, зменшена копія).

Пам'ятник Юрію Федьковичу (Чернівці)

Легенда (алюміній,залізо)

Композиція з пташкою

Меморіальна дошка Івасюку Миколі Івановичу

Меморіальна дошка Івану Зарецькому — українськомуетнографу

Меморіальна дошкаТимощуку Борису Онисимовичу, українському археологу

Скульптурний портрет художника Ореста Криворучка

Пам'ятник Літописцям Русі-України
(Чернівці, на розі вулиць Котляревського та Лесі Українки),
січень 2009

Нагороди: Почесна грамота Спілки художників України (1984);

Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2000).

Вислови митця: «… мене змушували ліпити лише у стилі, в якому творила Віра Мухіна. Декотрі, як навчилися цієї однієї стилістики — не буду називати прізвищ, то так у них все одне на друге й схоже. Чи то Ленін, чи то Шевченко, чи будь-хто — все однакове. Я ж працюю інакше: щоб виробити свою стилістику, мати свій почерк, підходжу до кожної роботи окремо, добряче мучуся над нею».

"...стародавні араби за декілька тисяч років до народження Христа, в сузірї Барана найяскравішу зірку назвали "Гамаль", що означає вожак стада, той що йде попереду, під цією зіркою народжувались науковці і художники, ці люди йдуть попереду і відриваються від загалу. В памятнику Ю. Федьковичу я так і поступив відірвався від загалу - від офіційного соціалістичного мистецтва. Стиль в якому я творю то є стиль модерн, дякувати Богові вже 50 років"