Її твори виставляються в найкращих галереях світу, їх занесено до каталогів провідних аукціонних домів. Проте, про особистість А. Кохановської та її художній і публіцистичний спадок досі мало відомо в Україні.
Досі точно невідомо, де саме вона народилася, – в місті Кимполунг (нині Румунія) чи в Чернівцях; рік її народження 1863, 1866 чи 1868; була вона німкенею чи полькою, що виросла в атмосфері поваги до українства і в дорослому житті перейнялася дослідженнями українського образотворчого мистецтва.
Згідно українських довідкових видань, Августа Кохановська народилася у 1866 році в місті Кимполунг (Південній Буковині) в сім'ї чиновника. Згідно інформації, розміщеної в каталозі Сотбіс та «Словника польських та іноземних малярів, які працювали в Польщі…» (т. 4, видання 1986 року), датою народження Августи Кохановської є 1863 рік. В цьому ж словнику місцем народження художниці вказано місцевість Садгора поблизу Чернівців (тепер входить до складу міста Чернівці). Невдовзі родина виїхала до Кимполунгу - міста дитинства та юності їхньої доньки. А 1885 року вони повернулися до Чернівців, де батько отримав посаду в раді окружної управи. В чернівецьких виданнях також зустрічається рік народження 1868.
У 1885 р. Й. Кохановський отримав посаду радника крайової управи і разом із родиною переїхав жити до Чернівців. Там для Августи відкрилися нові можливості. Вона почала брати перші уроки малювання у відомого художника Тадеуша Суліми фон Попєла, який свого часу навчався у Краківській академії мистецтв.
1895–1900 Августа навчалася у Віденській академії мистецтв. За уточненими даними вищу професійну освіту вона отримала у цісарсько-кайзерівській Школі прикладного мистецтва (K. K. Kunstgewerbeschule ) у Відні - єдиному вищому навчальному закладі на той час, куди приймали жінок. Натомість до Академій мистецтв у Відні та Мюнхені, згідно з їхніми статутами, жінок не приймали на навчання аж до 1919-1920-го років (Т. Дугаєва "Грані творчого хисту А.Кохановської...". газ. "Версії", 1 жовтня 2015 р., сайт Т. Дугаєвої).
Перший рік навчання був для А. Кохановської дуже важким, про що вона у відчаї писала в листах до друзів і родичів. Проте заняття улюбленою справою та нові враження змінили її ставлення до перебування у столиці Австро-Угорської імперії.
Під час студіювання живопису у Відні А. Кохановська слідкувала за літературним і громадсько-політичним життям України, читала твори І. Франка, О. Маковея, праці Ф. Колесси. З оповіданнями своєї подруги О. Кобилянської знайомилася однією з найперших ще в рукописах. Теми, порушені у цих творах були близькими і зрозумілими Августі. Вона постійно поповнювала свій альбом новими замальовками, котрі згодом використала для ілюстрування книг.
Після чотирьох років навчання Кохановська повернулася до Чернівців. Під впливом українського оточення вона захопилася дослідженням життя та народного мистецтва гуцулів. Художниця багато подорожувала Буковиною. Щоб якомога детальніше розгледіти побут буковинських селян, вона піднімалася до найвищих гірських поселень. Цікавилася навіть найменшими подробицями обстановки, одягу, ремесел, записуючи, а здебільшого замальовуючи свої спостереження. Всі здобуті матеріали та враження Кохановська перенесла на свої картини: «Повернення гуцулів з ярмарку» (1906), «Старий гуцул» (1910), «Гуцул із сапою» та «Гуцули в дорозі» (обидві кін. ХІХ – поч. ХХ ст.).
Померла в місті Торунь (Польща). Згідно акту про смерть Августи Кохановської це сталося 7 грудня 1927 року. В українських довідкових виданнях зустрічається дата смерті 7 грудня 1929 року.
Творча та етнографічна діяльність
Художниця працювала в академічній манері, у таких жанрах, як портрет, пейзаж, сюжетна композиція ілюстрації; у техніках: олії, акварелі, пастелі, гуаші, вугля, олівця.
Виконала ілюстрації до оповідань Івана Франка — «Петрії і Довбущуки» (1913) та Ольги Кобилянської, яка була її найближчою подругою. Художниця ілюструвала твори письменниці «Битва», «Природа» та «Некультурна», які увійшли до збірки «Малоруські новели»; обкладинки до книжок Івана Нечуя-Левицького.
Красі навколишнього світу присвячено і прозові твори А. Кохановської. Їх теж можна вважати пейзажами – це були словесні акварелі, сповнені захопленням природою і особистими переживаннями. Вона надсилала їх до віденського журналу «На чудовому Голубому Дунаї» приблизно в 1890-х рр. У 1890 р. до редакції надійшла одна з перших етнографічних статей А. Кохановської «Образи і історії з наших гір». Відомостей про те, чи були ці твори десь надрукованими, немає.
Багатогранний талант художниці проявився і в галузі книжкової графіки. Відомо, що вона оформляла книги українських письменників, насамперед своєї найближчої подруги О. Кобилянської, зокрема її оповідання «Битва», «Природа» та «Некультурна», що увійшли до збірки «Малоруські новели». Це рідкісне видання вийшло друком німецькою мовою у 1901 р. Книга оздоблена декоративними заставками у вигляді орнаментів із квітковими елементами та містить вісім чорно-білих композицій, а на кольоровій обкладинці розміщено портрет жінки в народному вбранні. Таке оформлення органічно асоціюється з виразними лірико-драматичними образами новел, надає книзі національного колориту з відбитком панівного на той час модерну.
Її статті публікувалися у 1898-1908-х рр. у кількох випусках віденського «Журналу австрійського народного мистецтва». На її народознавчі праці, які вона власноруч ілюструвала, посилалися ще на початку століття.
Брала участь у виставках у Чернівцях, а на інтернаціональній виставці мисливства у Відні (1910) її твори були відзначені дипломом і нагородою короля Франца-Йозефа — золотою брошкою.
2002 року в Лондоні три акварелі Августи Кохановської: «Палац єпископа», «Вулиця в Лодзі» («Резиденція буковинських митрополитів. Чернівці» та «Крайова управа у Чернівцях» — згідно атрибуції Т. Дугаєвої 2010 р.) та «Вид на Краків» були виставлена на аукціоні Сотбіс. Усі вони написані 1890-го, за кілька років до вступу художниці до Віденської Академії мистецтв.
Крім живопису та етнографії п. Августа також переймалася проблемами реставрації храмів та монастирських споруд. Відповідно до документів, що зберігаються у державному архіві Австрійського уряду, в 1910 р. А. Кохановській було надано стипендію від Міністерства культури і освіти у розмірі 800 крейцерів для вдосконалення знань у галузі реставрації будівель монастирів на Буковині. Крім того, в неї було ще й офіційне завдання від уряду щодо реставрації внутрішніх образів-малюнків у монастирі села Путна на Південній Буковині.
2012 року у Чернівцях вийшло літературно-мистецьке видання «Августа Кохановська», яке було визнано Книгою року Буковини у номінації «Мистецтво». Це вже друге мистецьке видання про художницю. Перша монографія «Августа Кохановська. 1868–1927» побачила світ 2004 року.
Картини Августи Кохановської зберігаються в Чернівецькому краєзнавчому та художньому музеях.
Немає коментарів:
Дописати коментар