четвер, 30 квітня 2015 р.

День народження Василя Зінкевича

Васи́ль Іва́нович Зінке́вич


  Український естрадний співак (лірико-драматичний тенор), народний артист України (1986), лауреат Шевченківської премії (1994), Герой України (2009)почесний громадянин Луцька. Чимало пісень у його виконанні увійшли до золотого фонду української музики XX століття.
Народився  1 травня 1945 року, в с. Васьківці Ізяславського району Хмельницької області).Батько — Іван Харитонович гарно співав, був регентом церковного хору. За спогадами матері, Ганни Прокопівни, від батька Василеві передалися здібності й любов до мистецтва. Ще малим він зробив собі вдома невеличку сцену і танцював на ній. У шкільні роки брав участь у художній самодіяльності.


  • У 1968 року, після служби в армії, приїхав до міста Вижниці доучуватися в художнє училище прикладного мистецтва.
  • У 19681973 рр. — художній керівник народного самодіяльного ансамблю танцю «Смеричина» при Вижницькому будинку культури; робить перші кроки у вокальній школі Левка Дутковського, керівника ВІА « Смерічка» (м.  Вижниця Чернівецької області)(за рік там почав співати й молодий Назарій Яремчук).
У 1980 р. співакові присвоєне звання заслуженого артиста України, а 1986 р. — народного артиста України.

1971 р. у м. Яремча був відзнятий, а потім показаний на Центральному телебаченні перший український музичний телефільм «Червона рута» (сценарист М.  Скочиляс, режисер Р.  Олексів). Герой В.  Зінкевича — молодий шахтар Борис із Донбасу співає пісні на музику В. Івасюка та В. Громцева. Кульмінацією фільму стало виконання пісні В. Івасюка про справжнє й щасливе кохання — «Червона рута». Того ж року цю пісню В. Зінкевич успішно виконує (разом з Н.  Яремчуком і В.  Івасюком) на підсумковому концерті телевізійного конкурсу «Пісня року» у Москві. Пісня приносить молодому колективу велику популярність і звучить по всій країні.     

У 1972 р. в Москві на телеконкурсі «Алло, ми шукаємо таланти» разом із Н. Яремчуком та ансамблем «Смерічка» виконує пісню Л. Дутковського «Горянка», займає перше місце й стає лауреатом Всесоюзного конкурсу. У 1975 р. знімається в естонському телефільмі «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керуванням Левка Дутковського».

В 1975 році переїздить до Луцька і працює у складі ВІА «Світязь» під керуванням Валерія Громцева. Гурт швидко піднімається на хвилю популярності. За словами Д. Гершензона, «Василь Зінкевич — людина, яка має рідкісний смак і відчуття часу. Завдяки йому і всім музикантам „Світязь“ мав за честь називатися одним з найкращих колективів в Україні. А це зобов'язувало багато до чого. Зінкевич ніколи не давав спуску і можливості розслаблятися».
Володіє красивим, яскравим, дзвінким голосом. Його виконанню властиві висока музична культура, органічна шляхетніть, пристрасність, точно вгаданий настрій пісні. Сам моделював сценічні костюми для себе й ансамблю. Знявся у фільмах-концертах «Десять років потому» (1981), «Музика весни» (1987) та в інших музичних фільмах Українського телебачення.
 До 70-річчя від дня народження видатного співака відділ мистецтв підготував книжково-ілюстративну виставку "Мистецькі полонини Василя Зінкевича". Всім відвідувачам пропонуємо друковані матеріали про творчість митця,  вінілові платівки з записами голосу співака та унікальні фото з власного архіву Левка Дутковського.

середу, 29 квітня 2015 р.

Всесвітній день танцю

 Танець - моє життя

29 квітня -   Всесвітній день танцю. За рішенням  ЮНЕСКО, відзначається з 1982 року в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера - реформатора і теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету».. 
А також, 15 квітня виповнилось 110 років від дня народження Сержа Лифа́ря— українського балетного танцівника та хореографа,  відомого як одного із найвидатніших танцівників XX століття.

До ювілею видатного танцівника та до Всесвітнього дня танцю, відділ мистецтв організував  танцювальну імпрезу «Танець - моє життя».


 В танцювальній акції брали участь  молоді таланти: хореограф школи танцю «Golden dream» - Іван Пастушок із майстер-класом з рок-н-ролу,  вихованці школи бально-спортивного танцю «Промінь» Максим Янчик та Даша Шмідова (хореограф, Заслужений працівник культури – Володимир Хомицький), виконали  танці «ВАЛЬС», «ТАНГО», «Чачача», група Хір-Хопу (керівник Анна Юхимець), школа танцю «Аміра» (керівник  Інна Демчучина) представила «Східний танець» (хореограф Круппа Яна). Відбулися майстер-класи з декількох танцювальних стилів: рок-н-рол, свінг, сальса, бачата, хіп-хоп. Кожен мав змогу розвіяти  стереотипну думку, що танцю заважає вік танцюючого.

 Підготовлена розгорнута книжково-ілюстративна експозиція, в якій представлені друковані видання про танець та видатного хореографа Сержа Лифаря. Експонувалась «фотосушка» -  знімки провідних фотохудожників Буковини.
 Імпреза, на яку зібралась творча громада небайдужих до танцю, відбулася у дворі бібліотеки.



четвер, 16 квітня 2015 р.

Сьогодні народився Чарлі Чаплін

 Геній німого кіно

Ча́рлі Ча́плін (англ. Charlie Chaplin, повне ім'я сер Чарлз Спенсер Чаплін (англ. Sir Charles Spencer Chaplin, Jr.); народився 16 квітня 1889, в Лондоні — помер 25 грудня 1977, в м. ВевеШвейцарія) — легендарний англійський та американський кіноактор і кінорежисер першої половини XX століття. Визнаний одним із найкращих коміків в історії світового кіно, тричі нагороджений премією «Оскар».

Він грав ролі, писав сценарії, продюсував власні фільми. Чаплін був одним із класиків ери німого кіно. За свою кар'єру, яка тривала понад 65 років, він пройшов шлях від вікторіанських сцен британських мюзик-холів до Голлівуду — центру світового кіномистецтва.

Кілька поколінь поспіль сімейство Чаплінів проживало на сході Англії у графстві Саффолк.

Судячи з прізвища, це були нащадки гугенотів, які охоче селилися у Східній Англії. Прапрадід Чапліна Седрах народився 1786 року і став сільським чоботарем у Ґрейт-Фінборо.
Батько Чарлі Чапліна Чарлз Чаплін народився 18 березня 1863 року на Оркас-стріт, у Мерілебоуні. Мати — Ханна Харіет Педлінгем Хілл — народилася 1865 року на Кемден-стріт, 11. Вона також походила з чоботарського роду.
Шлюб між Чарльзом Чапліном і Ханною Хілл відбувався у церкві святого Іоанна в ЛондоніЧарлі Чаплін народився 16 квітня 1889 року в Лондоні. Незабаром після народження Чарлі його батьки розійшлися; діти залишилися під опікою матері, Ханни Херрієтт Хілл, яка виступала у вар'єте. Через кілька років вона втратила голос і 1896 року була вимушена залишити сцену. Брати Сід і Чарлі разом із матір'ю опинилися у робочому будинку в Ламбеті, а потім їх віддали в школу для сиріт і бідних дітей.Рання біографія
Чарлі вперше виступив на сцені 1894 року, у віці п'яти років, коли його номер замінив номер його матері в програмі мюзик-холу. Наприкінці 1898-го він вступає до дитячої танцювальної групи «Вісім ланкаширських парубків» (англ. The Eight Lankashire Lads). Це так вплинуло на творчу манеру актора, що згодом критики називали фільми Чапліна «фільмами-балетами». На Різдво 1900 року «Ланкаширські парубки» брали участь у пантомімі «Попелюшка». Чаплін у костюмі кішки вперше дістав можливість розсмішити глядачів. Весною 1901 року Чаплін покидає трупу «Ланкаширських парубків». 9 травня 1901 року у віці 37 років помирає батько Чапліна. Чарлі рідко відвідує школу, працює продавцем газет, помічником лікаря, у друкарні тощо, але ніде довго не затримується через юний вік.
1903 року він у віці 14 років отримує постійну роботу в театрі й роль посильного Біллі у п'єсі «Шерлок Холмс». У цей час Чаплін був практично безграмотним. Коли йому вручили текст ролі, він боявся, що його попросять прочитати вголос кілька абзаців. Роль йому допоміг вивчити брат Сідні.
21 лютого 1908 року отримав місце актора на театральному підприємстві Фреда Карно, яке постачало готові скетчі й пантоміми для багатьохмюзик-холів, і незабаром стає одним із ключових акторів у низці постановок (деякі з них він пізніше адаптував для екрану).Протягом кількох років Чарлі також грав у вар'єте. З 16 років Чаплін регулярно вправлявся у грі на скрипці, беручи уроки у театрального диригентаі займаючись по 4-16 годин на день.


До 110- річчя Сержа Лифаря, Всесвітнього дня танцю

 "Танцюю - означає живу..."

   15 квітня виповнилось 110 років від дня народження Сержа Лифа́ря (фр. Serge Lifar) — українського балетного танцівника та хореографа, який згодом отримав французьке громадянство, відомий як один із найвидатніших танцівників XX століття. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття».


Сергій Лифар народився найімовірніше у передмісті Києва с. Пирогів, або ж у с. Віта Литовська (нині с. Чапаївка, Голосіївський р-н Києва), у родині помічника лісничого Трипільсько-Вітянського лісництва Михайла Яковича Лифаря та його дружини Софії Василівни Марченко. У метричній книзі с. Пирогова, де знаходилась єдина найближча церква, є запис про його народження 20 березня та хрещення 10 квітня 1905. 



Родина Лифарів мала глибоке козацьке коріння. Пізніше Сергій Михайлович згадував, як, гостюючи в свого діда у Каневі, слухав розповіді про героїчне минуле України та розглядав «пожовклі вицвілі грамоти з восковими печатками, що ними нагороджували Лихварів українські гетьмани та кошові отамани великого Війська Запорізького».


Бог наділив хлопчика тонким музичним чуттям. З дитинства Лифар співав у церковному хорі Софіївського собору, брав уроки гри на скрипці у професора Воячека, відвідував клас фортепіано у Київській консерваторії. Але визначальною в його долі стала зустріч із Броніславою Ніжинською, сестрою відомого на той час танцівника Вацлава Ніжинського. Саме її балетна секція і стала для 17-річного Сергія першим кроком до вершин слави.


Саме цій події та Всесвітньому дня танцю присвячена танцювальна імпреза в обласній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка.


пʼятницю, 10 квітня 2015 р.

Вітаємо з Світлим Христовим Воскресінням

Вели́кдень 

Походить від грецького πάσχαлатинського Paschaіврит פסח‎ песах — «проходження повз». 


У християн також -  Воскресі́ння Христо́ве (від грецького Ἡ Ανάστασις τοῦ Ἰησοῦ Χριστοῦ); церковно-словянського  Великъ дьнь — найдавніше християнське свято.

          Головне свято богослужебного року



 У Католицькій церкві Великдень має найвищий статус торжества. Встановлено на честь Воскресіння Ісуса Христа. Тепер його дата кожного конкретного року обчислюється за місячно-сонячним календарем (перехідне свято).


 Щасливих свят, Україно!

Лев Тарасович Дутковський - один із основоположників української естрадної музики.

Лев Тарасович Дутковський 

популярно: Левко́ Дуткі́вський - народився 9 квітня 1943, в Кутах, Івано-Франківської області — український музикант і композитор, засновник і керівник вокально-інструментального ансамблю «Смерічка»Народний артист Українирежисерпедагог, один із основоположників української естрадної музики.

В 1963 р. — закінчив Мукачівське музпедучилище за спеціальністю вчитель музики і співів.В 1977 р. — закінчив Київський державний інститут культури ім. О. Е. Корнійчука, (спеціалізація режисура масових видовищ).В 1966 р. на Буковині у місті Вижниця Левко Дутківський створив біг-біт групу «Смерічка», яка вперше використавши електроінструменти, стала одним із перших ВІА в колишньому СРСР.У 1968 році одружилися з Аллою Дутковською. Йому було 25, а їй — 18.[1]Для ансамблю Дутківський написав і аранжував пісні «Сніжинки падають» (1966), «Бажання» (1967), «У карпатах ходить осінь» (1968) на слова Анатолія Фартушняка, рок-композицію «Черемоше сивий» (1969) на слова Миколи Негодиблюз-баладу «Скрипка без струн» (1971) на слова Анатолія Драгомирецького та інші. Ці твори з елементами рок-,поп-музикиджазу та українського фольклору визначили творчий напрямок «Смерічки», що дали українській естрадній пісні в 60-70 роках XX століття нову музичну хвилю. Левко Дутківсьий з нуля навчав грати на музичних інструментах переважну більшість музикантів, розписував і розучував з ними партитури пісень, вчив співати, працюючи над вокальною манерою. В той час «Смерічку» легко можна було впізнати без оголошення по радіо і телебаченню. Ансамбль зі своєю оригінальною манерою виконання яскраво вирізнявся серед інших подібних колективів в Україні, які робили спроби копіювати «Смерічку».



Своєрідний новаторський музичний стиль і манеру виконання «Смерічки» Дутківського підхопив тоді і юний студент Чернівецького медінституту Володимир Івасюк. Свої перші твори Івасюк приніс Дутківському, які завдяки ансамблю «Смерічки» стали популярними у світі. Керований Левком Дутківським колектив здобув лауреатські перемоги з піснями «Червона рута» і «Водограй» на Всесоюзних телеконкурсах «Пісня-71», «Пісня-72». А у 1972 р. ансамбль «Смерічка» з піснею Дутківського «Горянка» на слова Миколи Леонтюка в Москві став лауреатом телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти».

3 1973 р. Дутківський разом з «Смерічкою» працює в Чернівецькій обласній філармонії і гастролює майже по всіх республіках тодішнього СРСР та за кордоном (1973–1982). Ним написано понад 100 музичних творів, які стали надбанням українського естрадного мистецтва і увійшли до репертуару видатних, популярних співаків та колективів. Пісні Левка Дутківського записано Московською фірмою «Мелодія» на 14 платівках (1970–1991), Канадської фірми «Евшан» (1979) та ін., надруковані в багатьох збірках, звучать у телефільмах«Червона рута» (Укртелефільм, 1971 р.), «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керівництвом Левка Дутковського» (Таллінфільм, 1975 р.), та ін.Завдяки Дутківському, та керованому ним ансамблю «Смерічка» починався професійний злет і популярність солістів «Смерічки» Назарія Яремчука і Василя Зінкевича, композитора Володимира Івасюка, співаків: Софії РотаруЛюдмили АртеменкоІво БобулаПавла Дворського, та інших.Левко Дутківський — лауреат всеукраїнських фестивалів як композитор (1988 р., 1997 р., 1998 р., 2001 р.), переможець фестивалю «Шлягери ХХ століття» за народне визнання пісні «Якщо любиш, кохай» на вірші Михайла Ткача (2000) у місті Києві. В 1997 році Дутківський став володарем Ґран-прі Президента України за власні вірші та музику рок-кантати «Діва Марія, сохрани нам Україну».В 1996 р. заснував і провів як режисер та сценарист Всеукраїнський фестиваль естрадної пісні ім. Н. Яремчука у м. Вижниця. Левко Дутківський постійно працює з обдарованою молоддю, та є головою і членом журі престижних пісенних фестивалів. Очолює на громадських засадах обласний благодійний фонд імені Назарія Яремчука.




Дутківському присвоєні почесні звання: 1981 р. — заслужений артист УРСР, 1997 р. — народний артист України. В 1994 р. присвоєнно звання «Почесний громадянин міста Вижниці». В 1997 р. за заслуги перед Україною нагороджений Українською стрілецькою громадою Канади «Лицарським Хрестом Заслуги». У 2000 р. занесений на «Алею Зірок» міста Чернівці. В 2013 році Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. В 2014 р. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чернівців».



 Вкотре відділ мистецтв висловлює вдячність Левку Тарасовичу за подарунок у фонди відділу: друковані, фоно  матеріали та світлини з власного архіву. Всі документи в активному читацькому попиті, адже деякі світлини є унікальними. На них -  молоді обличчя Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, Софії Ротару та ін.   Більшість вже відідйшли у вічність та живуть в пам'яті людській. Дякуємо Левку Тарасовичу за можливість бачити їх молодими та щасливими.