пʼятницю, 27 квітня 2018 р.

Українка отримала нагороду на фотоконкурсі Sony World Photography Awards 2018


19 квітня Всесвітня організація фотографії на церемонії в Лондоні назвала переможців найпрестижнішого конкурсу фотографії - Sony World Photography Awards 2018. Серед переможців - українка Марія Петренко.
Марія Петренко зайняла 3-е місце в професійному конкурсі в категорії Відкриття.
Журі відзначило її роботу - автопортрет, на якій Марія п'є чай на кухні, фото, що символізує буденність, простоту і рівновагу.
Фото: Марія Петренко

Фотографом року стала британка Еліс Томлінсон з серією робіт Ex-Voto. Журі високо оцінило її роботу за відмінне виконання, технічну перевагу і чуттєву ілюстрацію паломництва як подорожі, повної відкриттів і жертовності вищій силі.
Фото: Alys Tomlinson

Крім того, були оголошені й переможці Відкритого (за найкраще фото), Юнацького і Студентського конкурсів:
Фотограф року у відкритому конкурсі - Веселин Атанасов (Болгарія), Early Autumn
Фотограф року в молодіжному конкурсі - Меган Джонсон (США, 16 років), Still
Фотограф року в студентському конкурсі - Семюел Балдук (Канада, 20 років), The Burden
Видатний внесок у фотографію - Кандида Хеферу

Переможці та фіналісти Професійної категорії:
● Архітектура: Гіанмарія Гава (Італія), робота Buildings
● Спірні питання сучасності: Фредрік Лернерід (Швеція), робота Slum Ballet
Фото: Fredrik Lerneryd

● Креатив: Флоріан Руїс (Франція), робота White Competition
● Актуальні події і новини: Мохд Самсул Мохд Саїд (Малайзія), робота Life Inside The Refugee Camp
● Відкриття: Аліс Томлінсон (Британія), робота Ex-voto
● Пейзаж: Лука Локателлі (Італія), робота White Gold
● Навколишній світ і дика природа: Розелен Рамістелла (Італія), робота Deep Land
Фото: Roselena Giovanna Ramistella

● Портрет: Том Олдхем (Британія), робота The Last of The Crooners
● Спорт: Балаза Гарді (Угорщина), робота Buzkashi
● Натюрморт: Едгар Мартінс (Португалія), робота Siloquies and Soliloquies on Death, Life and Other Interludes

Sony World Photography Awards, створений Всесвітньою організацією фотографії, є найрізноплановішим конкурсом для фотографів у світі. 11-й рік премії став рекордним за кількістю заявок - було отримано 320 000 конкурсних робіт, що представляють кращі в світі сучасні фотографії минулого року, з більш ніж 200 країн і регіонів.
Роботи переможців покажуть в рамках Всесвітньої виставки фотографії Sony World Photography Awards 2018 у Сомерсет-Хаус в Лондоні.

Колись тут звучала музика. "Реквієм по роялю"

Французький піаніст представив фотопроект про роялі в покинутих будівлях




Професійний фотограф і піаніст з Франції Роман Тріє об'єднав любов до фотографії та музики і створив фотопроект "Реквієм по роялю". Про це пише Bored Panda.

Щоб знайти старі роялі в інтер'єрах покинутих будівель, фотограф відвідав Францію, Італію, Бельгію, Німеччину, Польщу та Україну.


https://www.instagram.com/romainthiery/?utm_source=ig_embed


"Завдяки моїм світлинам приголомшливі звуки цих залишених кимось роялів знову заповнюють простір цих зруйнованих будівель, даючи свободу нашій уяві", - говорить Роман Тріє.

До фотосерії Реквієм по роялю увійшло близько 50 знімків. Часто у покинутих музичних інструментів відсутні клавіші, деякі роялі повністю розібрані, але всі фото виглядають так, ніби ще вчора тут звучала музика.

Природа повертає своє.


Французький фотограф показав красу покинутих місць в різних куточках світу.


Протягом останніх п'яти років 33-річний французький фотограф Джонк відвідав понад сімсот покинутих місць у більш ніж тридцяти країнах на чотирьох континентах.


В кінці 2000-х Джонк захопився зйомкою зворотного боку красивих європейських міст: документував дахи, тунелі метро вночі і вражаючі катакомби. Пізніше фотограф почав знімати покинуті місця зі старими графіті та особливою атмосферою.

За словами Джонка, бачучи іржу, стіни, що руйнуються і лущаться від старої фарби, розбиті вікна, він відчуває трепетне хвилювання. Але ще більше підсилюють це відчуття і надихають на зйомку неймовірні пейзажі, які в покинутих будівлях і місцях створює природа.

Вона ніби відновлює те, що раніше належало їй. Обвиває стіни, вікна, залишені людьми пам'ятники, машини, меблі та інші предмети зеленню. У таких місцях природа вкотре доводить, що на нашій планеті господиня вона, а не людина.


Те, як природа повертає своє, здається Джонку магією і нескінченною поезією. Представляємо вражаючі знімки покинутих місць в галереї нижче.

Картина Модільяні, раніше заборонена цензурою, виставлена ​​на аукціон за рекордну вартість

Картина італійського художника Амедео Модільяні Оголена, що лежить (на лівій стороні) (Nu couché (sur le côté gauche), 1917) виставлена на продаж за рекордну для аукціону Sotheby's вартість - 150 млн доларів.

Картина Модільяні, на якій зображена француженка, що відпочиває, раніше була заборонена цензурою через непристойність. Тепер вона буде виставлена на торгах Impressionist & Modern Art Evening Sale 14 травня, повідомляє CNN.
Минулий рекорд належав картині Пабло Пікассо Алжирські жінки (1955), стартова ціна на яку становила 140 млн доларів і яка була продана за 179 млн. Картина Леонардо да Вінчі Спаситель світу, яка стала найдорожчою в світі після продажу на Christie's в Нью-Йорку в 2017 році за 450 млн доларів, спочатку виставлялася за 100 млн доларів.
Модільяні вперше представив свою серію оголених картин в 1917 році на своїй першій і єдиній виставці - в галереї Berthe Weill в Парижі. За інформацією, виставка була закрита протягом декількох годин після відкриття, тому що поліцейський був ображений надто відвертими зображеннями.
"Ці жінки відверто сексуальні, і це дійсно пов'язано з тим, як жінки турбували суспільство в той час, - говорила раніше куратор останньої ретроспективи Модільяні в Tate Modern Ненсі Іресон. - Ці картини були зроблені під час Першої світової війни, коли все більше жінок працювало, все більше жило незалежно... В цьому дійсно є певна соціальна тривога".
Оголена, що лежить - одна з 22 схожих картин Модільяні (він також намалював 13 менш цінних ню в сидячих позах), і одна з дев'яти що залишилися в приватних руках. Її нинішній власник купив картину за 26,9 млн доларів в 2003 році, але з тих пір ринкова вартість картин художника різко зросла. У 2010 році його робота Оголена, що сидить на дивані(1917) була продана за 69 млн доларів, а всього п'ять років по тому колекціонер Лю Іцянь купив Оголену, що лежить (1917-18) за 170,4 млн, встановивши рекорд для робіт художника.

7 травня всесвіт подарував людству Йоганнеса Брамса!

Йоганнес Брамс
Johannes Brahms
Зображення
Йоганнес Брамс близько 1889 року
Основна інформація
Дата народження7 травня 1833
Місце народженняГамбургНімецький союз[1]
Дата смерті3 квітня 1897
Місце смертіВіденьАвстро-Угорщина[1]
Роки активностідо 1897 року
КраїнаНімеччина Німеччина
Професіякомпозитор / піаніст / диригент
Нагороди
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Баварський орден Максиміліана За досягнення в науці та мистецтві (з 1980 року)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
johannesbrahms.org
Q: Цитати у Вікіцитатах
Файли у Вікісховищі?
Йога́ннес Брамс -  німецький композиторпіаніст і диригент, один із головних представників епохи романтизму.
Брамс писав музику камерну і симфонічну, для фортепіано, а також для голосу і хору. Як піаніст-віртуоз, він часто виконував прем'єри своїх творів; він також співпрацював з провідними музикантами свого часу, в тому числі з піаністкою Кларою Шуман і скрипалем Йозефом Йоахімом. Багато з його творів стали основними в сучасному концертному репертуарі. Брамс був безкомпромісним перфекціоністом, він знищив частину своїх робіт, а деякі залишив неопублікованими.
Був почесним членом Галицького музичного товариства.


Фотографія будинку в Гамбурзі, в якому Йоганес Брамс народився, 1891 рік. Будинок був зруйнований під час бомбардувань у 1943 році.
Йоганнес Брамс у 1853 році
Титульний лист Концерту для фортепіано в чотири руки, опублікованого під псевдонімом G. W. Marks
Йоганнес Брамс у 1866 році
Варіації на тему Р. Шумана фа-дієз мінор для фортепіано (Ор. 9, 1854), такти 30-32
Клара Шуман у 1853 році
Й. Штраусс молодший та Й. Брамс, 1897 рік
Меморіальна дошка на пам'ять про останнє місце проживання Йоганнеса Брамса у Відні
Могила Брамса у Відні

Ранні роки

Йоганнес Брамс народився 7 травня 1833 року в Гамбурзі у родині музиканта. Його батько, Йоганн Якоб Брамс (1806—1872), грав на контрабасі та ріжку в невеликих ансамблях, а пізніше став контрабасистом Гамбурзького філармонічного оркестру. Він дав синові початкові навички гри на різноманітних струнних і духових інструментах, але Йоганнеса більше цікавило фортепіано. У віці семи років він почав навчатися гри на фортепіано у Отто Коссела. Талант Брамса до композиції проявився рано, і в 1843 році за сприяння Коссела він був прийнятий до відомого на той час композитора Едуарда Марксена студентом з фортепіано і композиції. Написана Брамсом у 1849 році «Фантазія на тему улюбленого вальсу»[4] вже свідчить про нього як віртуоза-піаніста.

Знайомство з Йоахімом і Лістом

У віці 20 років разом з угорським скрипалем Е. Ременьї зробив концертну поїздку, під час якої познайомився з Ференцем ЛістомЙозефом Йоахімом і Робертом Шуманом.

Брамс і Шуман

За рекомендацією Йозефа Йоахіма у 1853 році Брамс познайомився із Робертом Шуманом, який був зачарований талантом молодого композитора і на сторінках «Нової музичної газети» (нім. Neue Zeitschrift für Musik) висловив своє захоплення.

Між Детмольдом і Гамбургом

Після смерті Шумана у 1856 році Брамс ділив свій час між Гамбургом, де він диригував жіночим хором, і Детмольдом, де з 1857 по 1859 рік працював придворним вчителем музики і диригентом. У 1862 році переїхав до Відня, де успішно виступав як піаніст, пізніше і як хоровий диригент у Співочій капелі й Товаристві друзів музики.

Роки злету популярності

У середині 1870-х рр. Брамс цілком присвятив себе творчій діяльності, виступав з виконанням своєї музики як диригент і піаніст, багато подорожував.

Пізні роки

У 1890 році 57-річний Брамс вирішив припинити свою композиторську кар'єру, однак, дотриматись цього рішення не зміг. У наступні роки він створив цілий ряд визнаних шедеврів. Захоплення талантом кларнетиста Ріхарда Мюльфельда спонукало його до написання Кларнетового тріо (Op. 114, 1891), Кларнетового квінтету (Op. 115, 1891) і двох Сонат для кларнету (Op. 120, 1894). Також були написані декілька циклів форнепіанних п'єс (Opp. 116—119), «Чотири серйозні Пісні» (нім. Vier ernste Gesänge, Op. 121, 1896) та Одинадцять хоральних прелюдій для органу (Op. 122, 1896).

Творчість

За обставин боротьби прихильників Ференца Ліста й Ріхарда Вагнера (веймарська школа) з послідовниками Фелікса Мендельсона й Роберта Шумана (лейпцизька школа), Брамс не прилучився до жодного з цих напрямків, Брамс глибоко й послідовно розвивав класичні традиції, які збагатив романтичним змістом. Музика Брамса оспівує свободу особистості, моральну стійкість, мужність, перейнята поривчастістю, бунтівливістю, тремтливим ліризмом. Імпровізаційний склад поєднується в ній зі строгою логікою розвитку.
Музична спадщина композитора велика й охоплює багато жанрів (за винятком опери). Чотири симфонії Брамса, з яких особливо виділяється остання, — одне з вищих досягнень симфонізму 2-ї половини 19 століття. Услід за Л. Бетховеном і Ф. Шубертом Брамс розумів циклічну композицію симфонії як інструментальну драму, частини якої об'єднані певною поетичною ідеєю. За художньою значимістю поруч з симфоніями Брамса стоять його інструментальні концерти, трактовані як симфонії із солюючими інструментами. Скрипковий концерт Брамса (1878) належить до числа найпопулярніших творів цього жанру. Великою популярністю користується також 2-й фортепіанний концерт (1881). З вокально-оркестрових творів Брамса найзначніший «Німецький реквієм» (1868) з його епічним розмахом і проникливою лірикою.
Різноманітна вокальна музика Брамса, видне місце в якій займають обробки народних пісень. Твори камерно-інструментального жанру відносяться переважно до раннього (1-е фортепіанне тріо, фортепіанний квінтет й ін.) і до пізнього періодів життя Брамса, для цих творів характерне посилення героїко-епічних рис і одночасно суб'єктивно-лірична спрямованість (2-е й 3-є фортепіанне тріо, сонати для скрипки й для віолончелі з фортепіано й ін.). Фортепіанні твори Брамса відрізняються контрапунктно розвинутою фактурою, тонкою мотивною розробкою. Почавши із сонат, Брамс надалі писав для фортепіано головним чином мініатюри. У фортепіанних вальсах й «Угорських танцях» проявилося захоплення Брамса угорським фольклором. В останній період творчості Брамс створив фортепіанні твори камерного плану (інтермецо, капричіо).


Твори за опусом

  • Op. 1, Фортепіанна Соната № 1 до мажор (1852)
  • Op. 2, Фортепіанна Соната № 2 фа-дієз мінор (1852)
  • Op. 3, 6 Пісень (1853)
  • Op. 4, Скерцо мі-бемоль мінор для фортепіано (1851)
  • Op. 5, Соната № 3 фа мінор (1853)
  • Op. 6, 6 пісень
  • Op. 7, 6 пісень
  • Op. 8, Фортепіанне Тріо № 1 сі мажор (1854)
  • Op. 9, Варіації на тему Р.Шумана фа-дієз мінор для фортепіано (1854)
  • Op. 10 Чотири балади для фортепіано (1854)
    • № 1 ре мінор
    • № 2 ре мажор
    • № 3 сі мінор
    • № 4 сі мажор
  • Op. 11, Серенада № 1 ре мажор для оркестру (1857)
  • Op. 12Ave Maria
  • Op. 13Begräbnisgesang
  • Op. 14, 8 пісень та романсів
  • Op. 15, Концерт для фортепіано з оркестром No.1 ре мінор (1859)
  • Op. 16, Серенада № 2 ля мажор для оркестру (1859)
  • Op. 17, Чотири пісні для жіночих голосів, двох валторн та арфи
  • Op. 18, Струнний секстет № 1 сі-бемоль мажор (1860)
  • Op. 19, 5 поем
  • Op. 20, Три Дуети
  • Op. 21, Два цикли варіацій для фортепіано
    • № 1 11 варіацій на оригінальну темуре мажор (1857)
    • № 2 14 варіацій на угорські мелодії ре мажор (1854)
  • Op. 22Marienlieder
  • Op. 23, Варіації на тему Р.Шумана для для фортепіано на 4 руки (1861)
  • Op. 24, Варіації та фгуа на тему Генделя для фортепіано (1861)
  • Op. 25, Фортепіанний Квартет № 1 соль мінор (1861)
  • Op. 26, Фортепіанний Квартет № 2 ля мажор (1861)
  • Op. 27, Псалам 13
  • Op. 28, Чотири Дуети
  • Op. 29, Два Мотети (1860, published 1864)
    • № 1 Es ist das Heil uns kommen her
    • № 2 Schaffe in mir Gott
  • Op. 30, Geistliches Lied
  • Op. 31, Три вокальні Квартети
    • № 1 Wechsellied zum Tanze (1859)
    • № 2 Neckereien (1863)
    • № 3 Der Gang zum Liebchen (1863)
  • Op. 32, 9 пісень
  • Op. 33, 15 Романсів «Liebesgeschichte der schönen Magelone»
  • Op. 34, Фортепіанний Квінтет фа мінор (1864)
  • Op. 35Варіації на тему Паганіні для фортепіано (1862—1863)
  • Op. 36, Струнний Секстет № 2
  • Op. 37, Три Sacred Choruses
  • Op. 38, Соната № 1 мі мінор для віолончелі
  • Op. 39, 16 вальсів для фортепіано на 4 руки (1865)