вівторок, 12 лютого 2019 р.

Немирів – це не тільки Nemiroff


Чи чули ви коли-небудь про місто Немирів Вінницької області? Напевно, що так. А яка перша асоціація відразу виникає в голові? Звичайно, що горілчаний завод, який там знаходиться. Але варто зазначити, що не заводом єдиним «живе» це місто.


Електростанція та млин
Немирів – це адміністративний центр Немирівського району Вінницької області з населенням приблизно 12 000 осіб. Існування Немирова вперше документально підтверджується в ярлику хана Менглі-Герея за 1506 рік. Але саме поселення існувало задовго до цієї згадки.
Сама назва «Немирів» має різні версії походження. У першій говориться про те, що предки немирівчан не хотіли миритися з поневоленням золотоординських завойовників, а тому, мовляв, звідси і назва – Немирів. Згідно іншої версії подейкують, що дуже давно люди, переїжджаючи чи переходячи через річку Рів сучасного Тиврівського району, вимушені були зіштовхували один одного в річку, через те, що було занадто велике скупчення людей  на переправі та не було як пройти.  При цьому вони говорили: «Не ми в Рів, а ти в Рів». І саме від цього вислову, мовляв,  походять назви двох поселень  - Немирова та Тиврова.
Ще є версія про те, що назва походить від імені бояра Немира, якому в свій час належала ця територія. Проте найбільш цікавою вважається остання – у Х-ХІ ст. на цьому місці існувало давньоруське поселення Мирів у Великих Валах 
Скіфські вали

сучасного Немирівського городища, але згодом воно було вщент  спалене монголо-татарами. І коли після вигнання татар з цих земель постало питання про відбудову міста, не всі його мешканці хотіли відбудовувати його на автентичній території, оскільки вона була небезпечною для проживання.
«Та й і як би там не було б, - говорили тоді люди, - це все одно буде уже не Мирів».
 І тому нове місто збудували подалі від валів, а за ним, якось сама по собі, закріпилась назва «Не-Мирів», яка згодом трансформувалась в сучасний варіант – Немирів.
З Немировом тісно пов'язані імена видатних діячів української та російської культур XIX століття. В цьому місті народився великий російський поет М. Некрасов, тут жила російська та українська письменниця Марко Вовчок (М. О. Вілінська), яка створила багато творів, наповнених великою любов'ю до просто народу з красивою та доброю душею,  у Немирівській гімназії 1838 року заснування (суч. НВК №2)  викладав малювання друг Т. Шевченка  І. Сошенко, який брав участь у викупі поета із кріпацької неволі, а також друг великого Кобзаря  М. Чалий, один із перших його біографів. У Немирівській гімназії навчались російський письменник А. О. Новодворський (А. Осипович), польські письменники Т. Єж, І. Антоні (Ролле), письменник М. Трублаїні. До гімназії часто приїжджав знаменитий хірург і педагог М. Пирогов, який тривалий час був її попечителем.
Як би там не було, місто має довгу та цікаву історію, в різні часи воно належало багатьом князям, боярам, козацьким старшинам, та по суті Немирів сотнями років передавався з покоління у покоління польськими магнатами. Хтось із них містечко – тобто маєток і землі разом з містом – продавав, хтось дарував родичам чи жінкам, а хтось прогулював чи програвав у карти.
І одним з найважливіших періодів становлення та розвитку краю вважається період правління роду Потоцьких з кінця XVIII століття. Так коли Немирів дістався польському вельможі з роду Потоцьких, власнику Умані Станіславу Щенсному – тому самому, який побудував для своєї третьої дружини Софії відомий парк "Софіївка". Він подарував Немирів з 16 селами своєму старшому синові Єжі, але непутящий нащадок невдовзі "промотав" майно. Тож повертати місто у власність сім'ї довелось самій власниці уманського парку Софії Потоцькій. Вона викупила Немирів та заповіла його сину Болеславу Потоцькому.
Болеслав виявився справжнім господарем, який дбав не лише про себе та  палац, але й про мешканців міста. Він збудував дві церкви, школу та декілька промислових будівель. Саме його онука Марія Щербатова, якій судилось стати останньою немирівською поміщицею, побудувала розкішний палац, який носить її ім'я. У 1880 році Щербатова наказала розібрати старий родовий маєток, а за п'ять років на його місці почалося будівництво нової резиденції. Розбудовуючи маєток у Немирові, княгиня запросила чеського архітектора з Праги Іржі Стібрала, з яким познайомилась 1866 р. у Венеції. Саме він зміг втілити мрію княгині – палац, який вона, за однією з версій, колись бачила у Англії.


Існує цікава легенда про те, що ворожка наворожила Марії Щербатовій, що життя її напряму пов'язане з будівництвом палацу. Мовляв, "поки він будується – ти живеш, а як побудуєш – смерть твоя й настане". Можливо, це і було причиною того, що в цілому немирівський палац так і не був добудований за її життя. Головні роботи були закінчені 1917 року, але внутрішнє та зовнішнє оздоблення все ще тривало.



Палац Щербатової збудували з вапняку у стилі неокласицизму. Парковий фасад прикрашений чотириколонним іонічним портиком з балюстрадою.

 Фасади опоясують широкі огороджені парапетом видові тераси. Парадні сходи прикрашають скульптури левів. 













В новий маєток перекочували елементи декору зі старого батькового палацу Щербатової – великий камін білого мармуру з каріатидами та два мармурових медальйона. 

До сьогодні збереглося первісне планування та більшість деталей декору.


Особливу увагу привертає парк навколо палацу, площа якого сягає 85 га, який розбив бельгійський паркобудівельник Ван Гєєрт

Це по праву можна назвати шедевром садово-паркового мистецтва.


Тут налічується понад 160 видів різних дерев та чагарників, серед них є акація, дуб, кілька видів сосен  та ялин, кавове дерево, гінкго, бук та багато іншого.





Є в парку є дерево-символ, або як ще називають його – Дерево Кохання. Історія говорить, що був у графині син, якого вона дуже любила, одружився він на своїй коханій. Тоді Марія Щербатова захотіла знайти в чудовому саду дерево, яке б уособлювало їх. Цим деревом став дуб зі стовбуром, який ділився натроє. Один стовбур – син, інший – його дружина, а середній стовбур графиню, яка завжди буде стояти на сторожі благополуччя молодої сім'ї. І навіть сьогодні молодята міста приходять до чарівного дерева, яке, за переказами, допомагає зберегти міцний любовний союз.

Ім'я графині в місті завжди шанувалося, адже вона активно займалася благодійністю. Її любили та поважали, називаючи мудрою та шляхетною. Завдяки прихильності немирівчан до княгині Щербатової та її доброчинної діяльності, голова Раднаркому України Христиан Чаковський дав наказ ревкому про недоторканість родини, їхнього палацу та парку. Однак у січні 1920 року в Немирів увійшов підрозділ Червоної армії, в ряди якого затесався Андрій Лісовий, нероба та п'яниця, який люто ненавидів Щербатових. Вночі 20 січня, напившись до чортів, Лісовий з трьома червоноармійцями розстріляв у парку біля палацу Марію Грирогівну Щербатову. Згодом місцеві жителі вчинили самосуд над вбивцями княгині та розстріляли вже їх.
У 1921 р. палац "націоналізувала" радянська влада. Спочатку тут відкрили будинок відпочинку, а згодом – санаторій "Авангард", який функціонує на території панського маєтку і сьогодні, проте відвідувачі можуть вільно милуватися добре збереженими інтер'єрами палацу. Стіни прикрашені картинами українських майстрів з колекції колишньої господині. У головному холі на почесному місці висить портрет самої княгині.
Крім фантастичного палацу княгині Щербатової у Немирові є ще кілька пам'яток культури, які варті уваги. Зокрема, в центрі міста є костел Юзефа Обручника, який має давню історію.


Костел Юзефа Обручника

На східній околиці Немирова у 1763 році був збудований православний монастир. Існує легенда, що місце його побудови поміщику Вікентію Потоцькому підказав сам Святий Миколай. Начебто старий тричі являвся графу уві сні, вимагаючи звільнити землі свого маєтку під монастир. Потоцький не звертав на це уваги, аж поки невідома сила не винесла його разом з ліжком серед ночі у двір.

Монастир

А при виїзді з міста в напрямку Брацлава з боку траси на березі річки стоїть одна з перших електростанцій в Україні. Цей, безумовно, найцікавіший на Вінниччині паровий млин, збудували у 1905 році за проектом чеського архітектора Пехера.
Також, в урочищі Городище, що за 3- 4 кілометра по Уманському шосе за Немировом, про яке говориться в одній з версій походження назви міста, виявлено залишки поселення трипільської культури. 

Це – одне з найстаріших в Україні городищ, його називають "Великими Валами". З'явилося воно у VIIVI ст. до н. е. Традиційно городище називають «скіфським». На території городища було виявлено сліди трипільських та ранньоскіфських поселень.
Отже, Немирів – це мальовничий край, який має цікаву та довгу історію, а також багато пам'яток культури. І якщо вам колись випаде нагода бути в тій стороні, не пожалкуєте, якщо відвідаєте це невелике місто, адже саме в ньому знаходиться одна з найкрасивіших архітектурних «перлин»  Вінниччини.

 Матеріал підготувала 
Марина Місяць 

Немає коментарів:

Дописати коментар