Піснею лягають слова. До 90-річчя поета-пісняра Михайла Ткача

  Михайло Миколайович Ткач – видатний український поет, кінодраматург, критик. Лауреат національної премії ім. Т. Г. Шевченка.

 

Народився 26 листопада 1932 року в селі Лукачани Кельменецького району Чернівецької області в селянській родині. У 1947 році закінчив семирічну школу, потім — Чернівецьке медучилище, у 1957 році — Чернівецький медичний інститут. В 1959 – 1961 роках навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві.

 

 

Михайло Ткач — автор поетичних збірок “Йдемо на верховини” (1956), “На перевалі” (1957), “Житній вінок” (1961), “На смерекових вітрах” (1965), “Пристрасть” (1968), “Повернення” (1974), “Поворот землі” (1976), “Серед літа” та “Пісні” (1977), “Крок за обрій” та “Небо твоїх очей” (1982) та ін.

 

Автор сценаріїв художнього фільму “Серед літа”, фільму-опери “Наймичка”, повнометражних документальних фільмів “Леся Українка”, “Радянська Україна”, “Про дружбу співа Україна”, короткометражних документальних фільмів.

 

За сценарій фільму “Радянська Україна” в 1973 році удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. В 1993 році удостоєний звання Заслужений діяч мистецтв України.

 

 

На вірші поета створено кілька десятків пісень. Найвідоміші з них: “Марічка”, “Якщо любиш — кохай”, “Зоряна ніч”, “Ясени”, “Сніг на зеленому листі”, “На щастя, на долю”, “Диво-сторона”, “Коли нема того, що любиш”, “Небеса очей твоїх”. Ці пісні співав народ і кращі виконавці країни — Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Дмитро Гнатюк, Микола Кондратюк, Анатолій Мокренко, Костянтин Огнєвий та інші. З поетом працювали найкращі композитори України, але найбільша творча дружба склалася з Олександром Білашем. На вірш свого земляка Володимир Івасюк написав пісню “Серед літа”.

 Помер 3 квітня 2007 року у Чернівцях.

   Пісні:

Галина-калина (муз. О. Білаша) – Анатолій Мокренко

 

Два журавлі (муз. О. Білаша) – Володимир Турець та Іван Нечипорко

 

Зоряна ніч (муз. Л. Дутковського) – ВІА “Беркут”

 

Зоряна ніч (муз. Л. Дутковського) – Іво Бобул та ВІА “Жива вода”

 

Каштани падають на брук (муз. О. Білаша) – Юлія Пашковська

 

Листопад (муз. О. Осадчого) – Віктор Шпортько

 

Лілея (муз. О. Білаша) – Костянтин Огнєвий

 

Мама Марія (муз. П. Дворського) – Антоніна Маренич

 

Мамині руки (муз. О. Білаша) – Анатолій Мокренко

 

Марічка (муз. С. Сабадаша) – ансамбль “Марічка”

 

Марічка (муз. С. Сабадаша) – О. Райберг та Буковинський ансамбль пісні і танцю

 

На всі літа (муз. М. Свидюка) – Микола Свидюк

 

На щастя, на долю (муз. М. Мозгового) – Василь Зінкевич

 

Не снись мені (муз. А. Карпенка) – Жанна Боднарук і Анатолій Карпенко

 

"Гідний подарунок у День Гідності та Свободи"

 

2 21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи.

Цей День  встановлений  «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії,     збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI  століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського  вибору…» згідно з указом Президента України  «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року.

Саме з цього дня почалася боротьба українського незалежного народу за свободу вибору, думки та продовження курсу України до євроатлантичної інтеграції.

Цього дня з інтервалом у дев’ять років розпочалися два наймасовіші протести в сучасній Україні: у 2004 році – Помаранчева революція, у 2013-му – Революція Гідності. Цього дня почалася боротьба нашого народу в незалежній країні.

 Тому дуже символічним є подарунок, що надійшов до фондів бібліотеки від Христини Венгринюк, яка, в свою чергу, отримала його  від донеччанина.

Це три примірника фотоальбому «Євромайдан у Донецьку. Історія боротьби за гідність». Видання вийшло друком у Львові, в 2021 році у рамках проєкту «Євромайдан у Донецьку: народження нової ідентичності».

Це видання побачило світ у співпраці ГО «Західноукраїнський медіа-центр «Нова журналістика»» та ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини». Видання втілено  у рамках Програми підтримки Міжрегіональної співпраці «Змінимо країну разом», яка реалізується Асоціацією органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати -  Україна»  та фінансується за кошти обласних бюджетів Львівської та Закарпатської областей.

Особливу підтримку та допомогу видання отримало від Фонду Ганнса Зайделя в Україні та Федерального міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини.

 Це є перше видання фотоальбому від керівника проєкту, відповідального за випуск та автора текстів  Станіслава Федорчука, за редакцією Ігоря Паславського. На його сторінках ілюструються найважливіші події Євромайдану в Донецьку та Донецькій області, а також висвітлюються окремі тематичні сторінки громадсько-політичного протесту, відомого як Революція гідності.

 Завдяки небайдужим людям це видання стане  тематичним доповненням фондів Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка.

 

 

"Долі з вогню, землі та любові"

 14 листопада 2022 року відбулась презентація п'ятої збірки оповідань буковинського колоритного оповідача Георгія Боти "Долі з вогню, землі та любові", яка присвячена Дню міста Чернівці. 

 Автор збірки - письменник та  краєзнавець  -  інтригує читачів цікавими сюжетами, що побудовані за реальними подіями.  

   Буковина...  На малому клаптику землі  тут проживають русини і румуни, гуцули і німці, мадяри, поляки, словаки, липовани, вірмени, євреї та цигани. Щодо народностей, їх віри та й мови, звичаїв та  обрядів,  святкового та щоденного одягу - ноші – то є різнобарвна мішанина. Саме  про історичне минуле буковинців, про іх  життя на своїй благодатній землі, про стосунки між людьми, про свята й буденні справи простого жителя, про любов та страждання, про  побут  та традиції в ньому  -  про все це книга Георгія Боти!

 У презентації прозвучали оповідки із збірки, що презентується, у виконанні творчої команди мистецького центру  "Арт-простору на Кохановського" -  Олега Колянківського, Любові Шилюк, Тетяни Петришиної. Всі вони просякнуті колоритною говіркою буковинців, відображають події, що мали місце у реалі та трошки прикрашені поетичністю думки автора. Всі художні читання учасників були гармонійно доповнені образами, що допомогла створити очільниця "Арт-простору на Кохановського" Одарка Кучерява, що і виступила у якості модераторки заходу.

 Історія відбувається по спіралі, все що мало місце  у той час, повторюється  й сьогодні. Наша держава у війні, ворог нищить наші територіі, нашу культуру, а найголовніше, забирає життя героїчних українців. ПРОТЕ УКРАІНСЬКИЙ ДУХ І ВОЛЮ НЕ ЗЛАМАТИ. МИ СИЛЬНА НАЦІЯ.  

Оповідання, що перегукується із воєнним сьогоденням - історія трагедіі та пристрасті однієї буковинської родини  - «Депортація – загублені у війні». Уривок за мотивами прочитала Світлана Матейчук.

 Гарним колоритним доповненням було прочитання одного з текстів багаторічною помічницею автора у вивченні та віднайденні сюжетних об'єктів для творчості -  пані Лесею Щербанюк -  директоркою Муніципальної бібліотеки ім. Анатолія Добрянського. 

 Атмосферності додали музичні родзинки -  композиції, що виконала лауреатка чисельних  міжнародних та всеукраїнських конкурсів, володарка "Золотої квітки" вокального конкурсу імені Квітки Цісик Тетяна Петришина. Прозвучала буковинська народна пісня "Буковино, ти зелена ляно" та авторська композиція на музику Володимира Лобурака та вірші буковинської поетеси Тамари Севернюк "Щастя".

Стиглі буковинські яблука та запашний виноград  на столах "Арт-простору на Кохановського"  стали символічним доповненям та свіченням щедрості землі буковинської, щирості її людей та справжньої любові до свого краю.

«Традиції буковинських весільних вінків»

 Дорогі буковинці!

13 листопада 2022 року відбувся етнографічний перформанс «Традиції буковинських весільних вінків» в Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту!

Організаторами дійства - ВО "Вишиваний дивотвір" та Буковинський центр культури та мистецтва -  залучено  співочий гурт "Зозуля" з с. П'ядиківці Неполовецької територіальної громади, що супроводжували дійство обрядовими піснями.

 Учасниками стали  багаторічні учасниці "Вишиваного дивотвору" на чолі із Одаркою Кучерявою, серед яких були відповідальні ролі молодої та молодого, вінчальних батьків, дружок та гостей "буковинського весілля"! Ролі "батька та матері наречених" зіграно очільниками ТОВ "Санта" та Буковинського центру культури та мистецтва -  Одаркою Кучерявою та заслуженим діячем мистецтв України Миколою Шкрібляком.

Надзвичайно цікавий та красивий обряд пошиття оберегового барвінкового вінка для молодої та молодого з Кіцманщини. Мудрий та витриманий у кращих українських традиціях оряд відбувався на відкритому просторі осінніх краєвидів музею, де "молоді" збирали барвінок для вінків та у хаті "Передгір'я" - етнографічній родзинці музею просто неба!

"Вінок, що рухається" пришивали на голову "топорівській нареченій", що була одягнена у старовинний стрій свого краю - сорочку з гаптованими циркою рукавами, ріклю, що розшита шовковою ниткою та шкіряні чобітки на підборах із колекції Миколи Шкрібляка. Вона мала приголомшливий вигляд, адже топорівський вінок з кодами дійсно пришивається до справжніх кіс дівчини. Роль "відважної" молодої дівчини зіграла Іванка Шульгіна.

Відтворювала методику пришивання вінка майстриня Галина Вівчарюк.

Неймовірна красива методика одягання такого вінка, що сягає глибоких традицій наших предків, збережена в чотирьох селах Буковини, як зазначила у своєму науковому коментарі Іванна Стеф'юк - авторка проєкту "Спадщина" Буковинського центру культури та мистецтва.

Всі гості дійства отримали таку широку палітру емоцій - щастя від того, що ми всі були об'єднані спільною метою - гарні, мудрі, щедрі, талановиті! Радість, що ми, українці, збагачені своєю історією, культурою та традиціями саме нашої благословенної Богом землі, включені та небайдужі!

Гордість відчували та наповнювали серця багаторічні партнери по творчим проєктам ТОВ "Санта", "Вишиваний дивотвір", Буковинський центр культури та мистецтва, відділ мистецтв ЧОУНБ ім. Михайла Івасюка, Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту - голосисті, веселі, хазяйновиті, відповідальні, надзвичайні Хранителі та зберігачі народної традиції.

Дмитро та Марія Ващуки -  вінчальні батьки

Дякувати усім добрим небесним силам й творчій спільноті за сприяння у створенні запису відеоверсіі про збереження та популяризацію народних традицій нашого краю, обрядового вінкоплетіння, зокрема.

Талант та праця: серцем і душею.Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва

 

День фахівця

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва — свято, що з 2013 року відзначається щорічно 9 листопада разом із Днем української писемності та мови.

Українська культура, одна з небагатьох, яка змогла вистояти під могутнім натиском чужих агресивних впливів, зберегти свою самобутність, первозданну чистоту і незамуленість.

Прародителями української культури можна вважати культуру індоєвропейських предків слов'ян, слов'янські культурні джерела, культури Київської Русі — дохристиянську і християнську.

Без сумніву, культурний розвиток народів відбувається в процесі їх постійних взаємовідносин. Чим більше різних впливів акумулює в собі культура народу, тим більш культурним є цей народ.

Українська культура зайняла гідне місце в культурі світовій. Вона розвивалась у взаємовідносинах з культурами Заходу та Сходу, в системі Польсько-литовської держави, українофобському «лоні» царської Росії.

Наслідками цього стали, з одного боку, система освіти і вченість, побудовані на західних зразках, з іншого — приниження української мови як «простонародної» і, в той же час, становлення новоукраїнської літератури, написаної саме цією народною мовою.

І це потрібно розуміти не як парадокс історії, а як закономірність внутрішньої сили української культури, яка мала вагомий вплив на будівництво імперської культури, такі визначальні її напрямки, як література, живопис, наука і музика.

Українська культура проникнута також козацьким нескореним національним духом свободи і вольності.

Не можна оминути увагою феномен «соціалістичної культури», адже Україна в цей період, не дивлячись на всі втрати, в тому числі і криваві, зробила гігантський ривок в освіті, культурі, науці і техніці. Репрезентацією держави в цій галузі і його культурним розвитком переймається кожна свідома людина.

В сучасному українському суспільстві, де культура часто виявляється другорядною, важливо визначити і стверджувати високі моральні принципи, засновані на тисячолітньому духовному і культурному набутку українського народу, щоб не опинитися на задвірках культурного прогресу.

До Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва відділом мистецтв ЧОУНБ ім. М.Івасюка підготовлено книжкову виставку «Талант та праця: серцем і душею», де представлені найкращі видання про культурні надбання  України в галузі архітектури, ужитково-прикладного мистецтва, образотворчого мистецтва, музики, театру та ін..

Кожна із представлених книг є повномасштабним науково-пошуковим виданням, що гідно змальовує історичні віхи розвитку народних культурних надбань українців  та відображає кращі зразки творчого надбання віків.

 Запрошуємо до ознайомлення.

Сьогодні - святого Дмитрія Солунського. Вітаємо!

 

Дмитрій Солунський: що відомо про цього великомученика

Жив Дмитрій Солунський у III-IV столітті в місті Фессалоніки (Солунь, Греція). Народився в сімї римського проконсула. Але його батьки були таємними християнами. Коли помер батько, Дмитрій отримав його посаду, проте вирішив не переслідувати християн, як того хотіли тодішні правителі, а відкрито прославляв Спасителя і навіть боровся з язичниками.

За це правитель вирішив його заарештувати, проте Дмитрій дізнався про це заздалегідь і доручив своєму слузі Луппу роздати всі статки сім'ї бідним та нужденним. При цьому слуга примовляв слова: "Будемо шукати собі багатства небесного". Вставши на суді перед імператором Максиміліаном, Дмитрій вголос визнав себе християнином, за що був кинутий до в'язниці.

Згодом під час гладіаторських боїв християнин Нестор вбив улюбленого бійця імператора Максиміліана - Лія. Той був відомий своїм безжальним ставленням до християн. Максиміліан так сильно розлютився, що наказав вбити не лише Лія, але й іншого християнина - Дмитрія. Вранці 8 листопада його вивели на площу і пронизали тіло списами. Пізніше християни таємно поховали Дмитрія. А слуга його Луппа взяв перстень та ризу великомученника і потім здійснив з їхньою допомогою чимало див.

Традиції дня пам'яті Дмитрія Солунського

Ікона Дмитрій Солунський / Фото: commons.wikimedia.org

Вшановувати пам'ять великомученика наші пращури почали одразу 

Дмитрій Солунський: що відомо про цього великомученика

Жив Дмитрій Солунський у III-IV столітті в місті Фессалоніки (Солунь, Греція). Народився в сімї римського проконсула. Але його батьки були таємними християнами. Коли помер батько, Дмитрій отримав його посаду, проте вирішив не переслідувати християн, як того хотіли тодішні правителі, а відкрито прославляв Спасителя і навіть боровся з язичниками.

За це правитель вирішив його заарештувати, проте Дмитрій дізнався про це заздалегідь і доручив своєму слузі Луппу роздати всі статки сім'ї бідним та нужденним. При цьому слуга примовляв слова: "Будемо шукати собі багатства небесного". Вставши на суді перед імператором Максиміліаном, Дмитрій вголос визнав себе християнином, за що був кинутий до в'язниці.

Згодом під час гладіаторських боїв християнин Нестор вбив улюбленого бійця імператора Максиміліана - Лія. Той був відомий своїм безжальним ставленням до християн. Максиміліан так сильно розлютився, що наказав вбити не лише Лія, але й іншого християнина - Дмитрія. Вранці 8 листопада його вивели на площу і пронизали тіло списами. Пізніше християни таємно поховали Дмитрія. А слуга його Луппа взяв перстень та ризу великомученника і потім здійснив з їхньою допомогою чимало див.

Традиції дня пам'яті Дмитрія Солунського

Ікона Дмитрій Солунський / Фото: commons.wikimedia.org

Вшановувати пам'ять великомученика наші пращури почали одразу після хрещення Київської Русі. А в Києві навіть заснували Дмитріївський монастир на початку 70-х років XI століття. Зараз він відомий як Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Будівництвом храму займався син Ярослава Мудрого, великий князь Ізяслав, який за хрещення отримав ім'я Дмитрій.

На іконах Дмитрія часто зображують зі списом в руках, а тому свято Церква пов'язує з захистом своєї землі, патріотизмом.

Здавна існувало повір'я, що в Дмитрів день на могили прилітають покійні в образі птаха. Тому люди йшли на кладовища та розсипали там зерно.

Також було заведено збиратися всією родиною за святковим столом. На вечерю обов'язково пекли млинці, а коли знімали зі сковороди перший, то промовляли: "Пом’яни, Господи, чесних батьків". Його залишали на вікні і не їли.

В народі вірили, що душі покійних приходять вночі, а тому святковий обід завжди починався ввечері. Щоб родичі, яких вже немає з родиною, також могли приєднатися до трапези, на стіл ставили додаткові тарілочки і клали по ложці з кожної страви. Потім їх переставляли до образів чи на покут. Поруч обов'язково клали рушник і мисочку з водою, щоб душі потім могли "вмитися".

Наші пращури вважали, що вночі на Дмитрів день на кладовищі можна побачити тіні покійників, які ходять між могилами.

А ще в народі саме 8 листопада закінчувався землеробний рік. Предки уявляли, що святий Дмитрій "закриває" землю ключем і передає його святому Юрію, який потім "відімкне" весну (6 травня). Зокрема, в одній з колядок були такі слова: "у святого Дмитра труба із срібла" і нею він оповіщає, що прийшла зима.

Після дня Дмитрія Солунського в народі вже не справляли весілля і не ходили у свати. Якщо залишалася якась дівчина в селі незасватана, то цей рік вважався для неї втраченим. Існували навіть приповідки з цього приводу: "До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч комин витри", "До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч за старця, аби не остаться" або "До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра сякий-такий був, щоби хліба роздобув".

Молитва святому Дмитрію для допомоги військовим

Молитва святому Дмитрію для допомоги військовим / Фото: pixabay.com

Святому Дмитрію Солунському здавна молилися про декілька речей:

• отримати допомогу під час військових дій;
• зцілитися від хвороб очей;
• отримати мужність та терпіння.

В цей важкий для України час варто прочитати молитву до великомученника Дмитрія про допомогу під час військових дій:

Святий і славний великомучениче Христовий Дмитре, швидкий у помочі й теплий заступниче, з вірою приходимо до тебе! Ти, що стоїш із відвагою перед Небесним Царем, випроси в Нього прощення гріхам нашим і щоб звільнитися нам від мору, землетрусу, потопу, вогню, меча й вічної муки. Моли благість Його, щоб ущедрити місто це, обитель цю й усяку країну християнську. Випроси у Царя Царюючих на ворогів перемогу й подолання православним християнам, всій державі православній мир, спокій, твердість у вірі й наближення до благочести; нам же, шанувальникам чесної пам'яти твоєї, випроси благодатне зміцнення на справи добрі, щоб благоутробному Владиці нашому Христу Богові тут послужити, і сподобитися молитвами твоїми наслідувати Царство Небесне для вічного прославляння Його з Отцем і Святим Духом. Амінь.