Марфа Тимченко та її казкові образи.

Мабуть, кожен українець знає, або, принаймні, чув про незбагненний колорит петриківського розпису. Яскраві вогненно-сонячні пелюстки можуть прикрашати дерев’яний посуд, скриньки для коштовностей, дитячі іграшки, писанки чи навіть стіни домівок! А ці чудернацькі жар-птиці, райдужні ягідки калини, різнобарвні пелюстки райських квітів назавжди закарбуються у вашій пам’яті, варто вам лише один раз поглянути на диво справжніх майстрів цього декоративного мистецтва. Але роботи Марфи Тимченко, всесвітньо відомої майстрині петриківського розпису — це не просто окремі візерунки, це повноцінні смислові композиції, із яскраво прописаними народними характерами та образами.

В своїх декоративних розписах, фарфорових витворах, живописних полотнах розвивала унікальний орнаментальний стиль – петриківський стиль, створений не одним поколінням народних майстрів рідного їй старовинного села Петриківка, що на Дніпропетровщині. Цей стиль є відлунням українського бароко. Марфа Ксенофонтівна, яка давно жила й працювала в Києві, була одним із справжніх титанів петриківської школи декоративного розпису.

Багато робіт є авторськими ілюстраціями до творів українських поетів, навіть із підписаними знизу цитатами. Кумедні хлопці та дівчата в барвистих українських вишиванках, плідні дерева та луги, бистрі сині ріки ніби отримують нове життя, переодягаючись у декоративність написання, оживають у кожному мазку пухнастим пензликом!

Неможливо передати словами розмаїття усіх сюжетів побутового життя, кожна картина – окремий світ чи то 18, чи то 20 століття. Марфа Ксенофонтівна зображувала той світ, який її оточував: міфи та легенди українського народу, героїчне минуле, козаччину, кріпацьке життя, відчерпнуте із творчості великого Кобзаря, війну та повоєнні роки, види рідного Києва, спогади про своє дитинство та юність. Пішохідний міст, Лавра, ботанічний сад овіяні містикою української символіки, перевтілені у яскравих постатях маленьких героїв великого мистецтва…

Марфа Тимченко — нове явище у мистецтві народного живопису. З одного боку, майстриня сповідувала традиції народного орнаментального мистецтва, з другого — середовище професійних художників, в якому жила і працювала, сприяли народженню унікального явища в її творчості.