На радість вам, Чернівці! До 110-річчя від дня народження Сіді Таль

 

7  вересня 2022 року,  в переддень ювілею Сіді Таль - видатної української театральної акторки та співачки єврейського походження,  відбулась зустріч із творцями вистави "Сіді Таль. Єврейська душа" -  головною режисеркою Чернівецького академічного музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської Людмилою Скрипкою - народною артисткою України та керівницею літературно-драматичної частини театру Світланою Новицькою.

 Людмила Скрипка поділилась цікавою історією створення сценарію п'єси, про складність та простоту режисерських рішень в постановці, про важливість роботи театрального художника  та особливості написання музичного матеріалу до вистави, про переваги та особливості сценічного костюму, про особливості творення реквізиту та декорацій сцени. Неабиякий талант та досвід режисерки-постановниці  дарує глядачам історію життя  артистки Сіді Таль у часовому вимірі, переносить у часи довоєнного та міжвоєного періоду історії Буковини  та Чернівців. 

Цікавим  відкриттям для присутніх стали деякі  секркти про об'єми драматичних творів та їх втілення на сцені від Світлани Новицької.

 Своїми щирими спогадами від знайомства із подружжям Сіді Таль та Пінхаса Фаліка поділились журналістка буковинських часописів Олена Чайка.

Лариса Бєлова розповіла про творчі  сценічні прийоми  Сіді Таль, про багатство образних форм  у створенні того чи іншого персонажу, про поради та настанови Примадони Сіді Таль та теплі сімейні зустрічі, що демонстрували щиру любов та повагу людям.

 Всі присутні мали змогу почути та побачити у відеоматеріалі Сіді Таль у розквіті своїх естрадних героїв на концертах та виставах тієї доби.

 На  зустріч завітали шанувальники творчості Сіді Таль, журналісти, працівники галузі культури та відвідувачі бібліотеки. 

  Життєва  стежина СІДІ ТАЛЬ.

У незаможній єврейській сім’ї чернівецького пекаря Лейби Біркенталя

8 вересня 1912 року народилася дівчинка, яку назвали Сореле. Бог нагородив

її талантом, який проявився ще в дитинстві.У темному підвалі, де палав

вогонь у печі, пекарі зачаровано слухали пісні маленької Сореле. Дівчинка

бігала босоніж чернівецькими двориками, розносячи пиріжки, співала,

танцювала, показувала комедійні сценки. В сім років створила у своєму дворі "театр", де була і драматургом, і режисером, і виконавицею головних ролей.

Сценою слугувала велика скриня для борошна. Дівчинка перебиралася у

мамині сукні, взувала її туфлі й по-дитячому щиро відтворювала кумедні

сценки з життя своїх рідних, близьких, сусідів. 

У 12 років Сореле вже співала в синагозі та єврейському театрі. Якось

її побачив заїжджий режисер і попросив замінити відому на той час актрису

Сару Канер, яка захворіла. І вона блискуче зіграла роль дівчинки-сироти. А

згодом у Бухаресті замінила у виставі примадонну Марію-Санду Аберман. І з

того часу стає провідною актрисою місцевого єврейського театру, відомою як Сіді Таль.

Усе, що талановита актриса створювала на сцені, в що вкладала душу,

було красивим і ніжним. Кожен із зіграних нею образів – від хлопчика до

бабусі – сприймався глядачами як справжній."Бути артистом дуже важко, –

зізнавалася Сіді. – Це дуже складна професія. Вона вимагає постійної праці

над собою, багато практики, навичок, майстерності. А якого терпіння!

Артистові потрібне вміння завжди бути у формі".

Сіді Таль – єдина в світі жінка, яка виступила в образі Чарлі Чапліна. І

цей номер приніс їй перше місце на конкурсі артистів естради. Завдяки йому

актрису почали називати "Чапліним у спідниці».

Після війни, у 1946 році, Сіді Таль повернулася до рідних Чернівців.

Працює в єврейському ансамблі філармонії. Співає в оперетах, виконує

естрадні номери. За один вечір може перевтілитися у кілька різних образів.

Коли виходить на сцену, зала вибухає гучними оваціями. На її концерти

кожен глядач обов’язково приносив квіти улюбленій артистці. Вона не грала,

а жила на сцені. Ніколи не використовувала мікрофон, вважала, що він

спотворює звучання голосу, його тембр. Ще за три години до початку

вистави або концерту була готова до виступу – в костюмі та гримі. Сідала

перед дзеркалом і намагалася ввійти у світ образу. Ніхто ніколи не чув від неї нарікань на втому або хворобу.

Вірним супутником актриси був її чоловік Пінхас Фалік. Уперше він

побачив Сіді під час гастролей у Чернівцях румунського єврейського театру.

Закохався з першого погляду і поїхав за нею до Бухареста. Більше ніколи

вони не розлучалися. Пінхас Фалік став організатором і режисером усіх

постановок дружини. Їх навіть називали одним іменем – Сідітальфалік. Вони

були чудовою парою, ставилися одне до одного з неймовірною ніжністю.

Коли 1983 року Сіді Таль не стало, чоловік дуже важко пережив цю

втрату: схуд, постарів. Провести улюблену артистку в останню путь прийшли тисячі чернівчан із букетами квітів. Фалік зробив для коханої жінки

пам’ятник із білого мармуру. Вона зображена на повен зріст у білосніжній

сукні з квітами у руках, ніби вийшла на поклін до глядачів після вистави.

Через два роки після смерті дружини Пінхас Фалік помер від інфаркту. Його

поховали поряд із Сіді Таль на центральній алеї чернівецького цвинтаря…