Український напівпрофесійний театр у Чернівцях під орудою Сидора Терлецького.

 

7 червня 2022 року виповнюється 130 років від дня народження актора і режисера Сидора Терлецького.

  Цікаво, що після зайняття Буковини румунською армією  в північній Буковині було створено стан облоги, в умовах якого не було вільно відновити діяльність українських національно-культурних та економічних організацій. Їх відновлення дозволила румунська влада аж навесні 1920 року,  та  й то тільки в Чернівцях.

 Тоді-то Сидір Терлецький, який народився в Чернівцях та перед війною працював декілька років у театрі товариства «Руська бесіда» у Львові, зорганізував з різних артистів-аматорів, які працювали перед війною у різних соціальних гуртках, або у напівпрофесійних театрах, згаданий театр при товаристві «Руський народний дім у Чернівцях».

Він повернувся в 1919 з Галичини та привіз із собою майно бувшого театру при товаристві «Руський народний дім у Чернівцях», що проіснував від червня до листопада 1918 року, яке складалося, в першу чергу,  з декорації, строїв та іншого театрального реквізиту, без яких не можна було собі уявити жодної театральної діяльності.

 Сидір Терлецький  із своїм театром давав вистави в Чернівцях та інших буковинських містах, а влітку 1920 року дістав у своє розпорядження зал Чернівецького міського театру, в якому  протягом кількох тижнів дав біля 30 вистав при завжди переповненому залі. Він поставив тоді між іншими такі п'єси: опера «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» Котляревського,  п'єси: «Ой, не ходи Грицю та й на вечорниці» та «Маруся Богуславка» Михайла Старицького, «Вій», Кропивницького «Жидівка-вихристка», «Хмара» Суходольського, «Живий труп»  та інші.

Сидір Терлецкий сам режисерував ті п'єси та майже в усіх грав головні ролі. Він був неповторний у ролях Карася, Грицька, Степана та ін..

 З-поміж інших артистів, які виступали в ранньому періоді театральної діяльності Сидора Терлецького треба згадати Миколу Кракалію, Гната Яворського, Олену Терлецьку, що виступали під псевдонімом Олена Хутірна, Катерину Синюк та інших.

 Сидір Терлецький був змушений оновлювати свої кадри молодими силами із студентів та міщан.

 За період 1920-1928 років театр Терлецького давав вистави час-від-часу в Чернівцях та інших містах і селах Буковини. Декілька вистав зіграли в Бессарабії.

 Його театр  був мандрівним театром.  А це зобов'язувало Терлецького забезпечити своїх артистів.  За таких матеріальних і політичних обставин, у яких доводилося працювати цьому театру, Сидір Терлецький та члени його трупи з любов'ю до театрального мистецтва і бажанням допомогти своєю працею піднесенню національної свідомості і культурного рівня українського населення в Румунії, мали досить моральної сили та енергії, щоб усі труднощі перебороти та, не оглядаючись на них, продовжувати свою цінну та потрібно роботу.

Драматичне мистецтво тісно увійшло  у  життя Сидора Терлецького, який згодом продовжив свою роботу в театрі товариства «Руський міщанський хор» в Чернівцях.