Презентуємо Книгу Михайла Хая "Микола Будник і кобзарство", яка представляє зацікавленому читачеви унікальний новітній погляд на феномен і проблематику одного з найунікальніших явищ української традиційної культури — кобзарства і лірництва. Книга вийшла друком у Львові, у видавництві " Астролябія" у 2020 році.
Крізь призму світобачення леґендарного панотця-цехмайстра Київського кобзарського цеху Миколи Будника та власних спостережень й експериментів, в процесі багаторічного спілкування та активної співпраці з майстром, автор доходить важливих висновків про історичну сутність кобзарських практик в Україні, виникнення й еволюції супровідного інструментарію, як-от гусел, автентичної бандури, кобзи Остапа Вересая, колісної ліри, та репертуару, що виконувався на цих інструментах. Видання є важливим етапом усвідомлення наукової істини про основи епічної й старцівської традицій українців. Воно містить конструктивну критику сучасного, так званого «академічного», бандурництва й розвінчує цілу низку квазінаукових і романтичних мітів про кобзарство. Висловлені тут гіпотези, теоретичні роздуми про самого Миколу Будника і кобзарство загалом будуть корисні для молодих дослідників, виконавців-реконструкторів, композиторів, студентів вищих навчальних закладів і шкіл, а також величезної когорти слухачів та поціновувачів кобзарства й української традиційної культури загалом.
Біля 30 років тому на Міжнародній лордівській конференції у Київі, коли будниківський рух тільки розпочинався, вчені-епікознавці з усього світу попри бурхливі дискусії з приводу динаміки згасання думового епосу і достеменности його відтворення в сучасних умовах чомусь говорили не про небезпеку профанації кобзарства як явища колгоспними капелями бандуристів та консерваторськими катедрами квазікобзарства, а про середовище молодих хлопців, що ходять по Голосіївському лісі і ріжуть сухі дерева на інструменти «незрозумілої» на той час конструкції. Через пару літ, як тоті бандури, кобзи і ліри зазвучали – Будника назвали «напівлеґендарним»…
А хлопці працювали далі. Організовані Миколою, Київський, Харківський, а, відтак і Львівський лірницький цехи та деякі осередки в Австралії, США і Канаді популяризували інструменти і виконувану на них музику по всій Україні і цілому світу… До ірпінського будиночка на Українську й до Київа почали навідуватись вчені із Франції, Німеччини, Америки, Бельґії, Болгарії, Польщі, Британії…
Набирали обертів представлені у книзі герменевтична та структурно-типологічна (парадигматична) методики аналізи думового епосу… і будниківських «Пам’ятниць»! По смерті, після виходу двох аудіоальбомів «Співає бандурист Микола Будник» та «Гей на Чорному морі» довго точились розмови про необхідність назвати провулок на розі вул. Української іменем Будника та встановлення меморіальної дошки на будинку.
Тепер влада Ірпеня вже взяла під свою опіку Садибу Будителя нашого часу від перманентних наїздів забудовників… Коштом міста видано книгу «Микола Будник і кобзарство» (друга редакція). Львів, 2020. 378 с. Щороку громада шанувальників Будника і його справи ось уже 20 років збирається на вечори Його пам’яти у найвизначніших осередках українства Києва, Харкова, Ірпеня… Академіки і професори дуже часто відходять у кращий світ непомітно, а стежка до могили Будника із кам’яним козацьким Хрестом на цвинтарі в Ірпені не заростає, «леґенда» шириться і міцніє, в повітрі висить ідея створення Міжнародного Центру епічної культури імени Миколи Будника із так само Міжнародною науковою конференцією у місті останнього його спочинку – Ірпені на Київщині. А, відтак – і, дасть Бог, еморіяльної садиби на «малій» батьківщині – в с. Сколобові, що на Житомирщині… Живий, колись «напівлеґендарний» Будник сьогодні став уже справжньою Леґендою…
Бо поки пам’ятають Його люди і Побратими – справа Його теж житиме, а ліри, бандури й відтворені Ним за матеріялами М. Лисенка кобзи О. Вересая дзвенітимуть на всю Україну, на весь Світ! Леґенда про Будника-Будителя втілюється в реальні справи Його недовгого, але такого продуктивного і світлого Життя… Леґенда оживає… у Його Думах, Псальмах, Історичних піснях, Балядах, Пам’ятницях…
Немає коментарів:
Дописати коментар