«Театральні «еверести» України»

 

  до 135-річчя  Єлизавети Островерхової (Хуторної) української актриси театру.

11 червня 2021 року  виповнилося 135 років від дня народження Єлизавети Олексіївни Хуторної (справжнє прізвище – Островерхова) - української драматичної акторки, Заслуженої артистки України (1951).

Народилась актриса в с. Ізносково на Курщині. 

 В молодості брала участь у Ніжинському аматорському драматичному гуртку, яким керувала Марія Заньковецька.

1906—1919  працювала в театрі М. Садовського в Києві, згодом у театрах Ромнів, Вінниці, Одеси (1925), Миколаєва (Лівобережна українська держдрама, 1930), Полтави (Музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя, 1936), під час війни — на Кавказі, далі в Ужгороді (1945) і в Запорізькому (до 1944 — Житомирському) музично-драматичному театрі ім. М.Щорса (1942—1957).

Про юну Єлизавету Хуторну, яка працювала в Театрі Садовського, Софія Тобілевич згадувала наступне: «Вигідно відрізнялась серед молодших артисток Ліза Хуторна. Я дуже її полюбила за лагідну вдачу і за любов до театру й до всього, що було окрасою життя — книжок, музики, співів та інше. Завжди витримана у своїх стосунках з товаришами, вона мені нагадувала Любов Павлівну Ліницьку. Вони обидві позначались якимись спільними духовними рисами. Найголовніші з них були благородство і чесність».

Серед найкращих та вагомих ролей такі: Василина («Суєта» І. Карпенка-Карого), Хвеська («Дві сім'ї» М. Кропивницького), Зінька («Лісова квітка» Л. Яновської), Долорес («Камінний господар» Лесі Українки), Анна Андріївна («Ревізор» М. Гоголя), Сірчиха («За двома зайцями» М. Садовського), Орися («Зимовий вечір» М. Старицького), Олена («На перші гулі» С. Васильченка), Марія («Понад Дніпром» І. Карпенка-Карого).

Знімалася в кінофільмі «Веселка» («Радуга») (1944).

Для творчості Єлизавети Хуторної властиві реалістична спрямованість, виразність деталей, національний колорит. Пізніше – виступає як театральний критик.

 

 

 

Література:

1.    Гайдабура В. Інтерв'ю через півстоліття // Український театр. — 1971. - №1. — С. 23-24.

2.    Гайдабура В. Єлизавета Хуторна: Нарис. — К., 1985.

3.    Гайдабура В. Театр, розвіяний по світу. Феномен сцени повоєнної української діаспори— К., 2015. – 256 с.

4.    Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.

5.    Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1997.

6.    Митці України: Енциклопедичний довідник / упоряд. М.Г.Лабінський, В.С.Мурза. За ред. А.В.Кудрицького. – К., 1992.

7.    Театральная энциклопедия. Гл. ред. Марков П.А. - Т.5. – М., 1967. – С.659.