Сповіді Борислава Брондукова. Погляд з екрану.

 

Борислав Брондуков із тих акторів, яких називають королями епізодів. Він умів будь-який образ зробити яскравим і незабутнім і навіть затьмарити у кадрі виконавців головних ролей. На згадку про себе артист залишив багату спадщину з фільмів, їх і через роки із задоволенням дивляться глядачі.

Після закінчення театрального інституту 1965 року актор був розподілений на Київську кіностудію імені Олександра Довженка. Саме там вийшов перший фільм за його участю — виробнича драма про шахтарів «Квітка на камені».

Після цього протягом 10 років було кілька десятків робіт, зокрема й соціальна картина-притча «Кам'яний хрест», за яку Брондуков був нагороджений дипломом на Ленінградському всесоюзному кінофестивалі як найкращий виконавець чоловічої ролі. Цікаво, що озвучував персонажа Борислава інший актор, а от співав він у фільмі сам.

Але зрештою таку яскраву кінострічку заборонили до показу. Однією із причин стала щира промова артиста під час прес-конференції, присвяченої нагородженню. На питання, яку роль йому хотілося б зіграти після образу соціального дисидента, Борислав Миколайович наївно повідомив, що хотів би перетворитися на Володимира Леніна, причому подати як комедійного персонажа. У залі запанувала гробова тиша, а пізніше Брондукова навіть викликали до КДБ для надання свідчень.

Були у фільмографії й інші помітні роботи. Особливо вдало йому вдавалися ролі недотепів, пройдисвітів і навіть алкоголіків, які у його виконанні виходили незмінно привабливими. Але були у послужному списку Борислава Миколайовича й глибокі драматичні образи.

Багато фраз героїв Брондукова розбирали на цитати. Актор часто сам прикладав руку до опрацювання характерів, тому персонажі виходили такими, що запам'ятовуються. Глядачі із задоволенням повторювали репліки його Ракова зі стрічки «Здрастуй и прощай» та нареченого з комедії «Гараж» Леоніда Гайдая.

Але всесоюзну славу Бориславу Миколайовичу приніс фільм «Афоня», де він зіграв алкоголіка Федула. Примітно, що спочатку виконавцю призначалася головна роль, але після того, як у режисерське крісло сів Георгій Данелія, він побажав запросити Леоніда Куравльова.

Популярності Брондукова зміна образу не применшила. Навпаки, його герой став зіркою фільму, а на вулицях глядачі завжди зверталися до нього фразою з комедії та навіть називали Афоней. І в цьому вони частково мали рацію, адже через кілька років після прем'єри стрічки Данелії актор знявся в короткометражці, де таки втілив цього персонажа.

Примітно, що Борислав Миколайович і сам часом відмовлявся від головних ролей, якщо вважав героїв неяскравими, а ось за епізоди брався незмінно: він робив виклик — перетворити хвилинну появу на екрані на таку феєрію, щоб люди запам'ятали цю роботу назавжди. Такими стали  герой у  «Міміно», і персонаж «Суєти суєт».

Нехай не епізодична, але й не головна роль дісталася знаменитому актору  у серії картин «Пригоди Шерлока Холмса та доктора Ватсона». Його інспектор Лестрейд вийшов саме таким, яким замислював автор книг про талановитого детектива: дурнуватого, пихатого і не в міру енергійного, з чим погодилися навіть англійці.

У 80-ті артист продовжував працювати. За головну роль у фільмі «Велика розмова» він отримав диплом Всесоюзного кінофестивалю у Вільнюсі. А за образ у комедії «Зелений фургон» його порівняли із Чарлі Чапліном за вміння бути зворушливим та комічним одночасно.

У наступному десятилітті здоров'я сильніше підводило актора, і хоча він не припиняв зніматися, ролей ставало все менше. У результаті улюбленець публіки зник з екранів. Серед останніх робіт — комедія «Хіпініада, або Материк кохання».

В літературному салоні ЧОУНБ ім М. Івасюка розкрито дискусійну тему про мову українського кіно на прикладах творчості Митця. Переглянуті уривки з фільмів "Камінний хрест" та " Аничка" стали тому точною відповіддю

До дискусії додано перегляд документального серіалу "Суспільне. Культура" - "Між крапельками" І серія., в якій розкрио пошукову роботи кінематографістів незалежної України.