Піонер кінематографії Юліан Дорош

У Львові знайшли фільм першого українського кіномитця Галичини Юліана Дороша про гуцулів

https://zaxid.net/news/

Перший український кінематографіст Юліан-Юрій Омелянович Дорош — український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець. Член Українського фотографічного товариства.

Юліан Дорош народився 9 червня 1909 року в сім'ї австрійського митника у Жидачеві. Згодом батька було переведено на Тернопільщину, і дитинство Юліан провів у м. Копичинці. На початку 1920-х років родина Дорошів оселилася в Станіславі, де Юліан закінчив українську гімназію. Там він вступив до «Пласту», де вперше взяв до рук фотокамеру. З того часу Дорош веде фотолітопис пластунських таборів. Ю. Дорош належав до 11 куреня ім. І. Мазепи. Член 15 куреня УСП «Орден Залізної Остроги», Великий Канцлер куреня, обозний мандрівно-сталого курінного табору влітку 1930 року. Член ОПК Львів (1929), підреферент світлин економічного реферату Верховної Пластової Команди (1928—1930), відзначений похвальним письмом (1930).

1927—1932 навчається на юридичному факультеті Львівського університету. Життєвий шлях Юліана Дороша був пов'язаний з Винниками. Тут, у родині дядька — письменника та педагога Антона Крушельницького, під час навчання на юридичному факультеті Львівського університу, мешкав Юліан Дорош (у родині своїх двоюрідних братів Івана та Тараса, синів письменника). У той час А. Крушельницький видавав журнал «Нові шляхи», довкола якого гуртувалися українські поети, художники-авангардисти, критики та архітектори. Цей період суттєво вплинув на світобачення та подальшу творчість Дороша. З тих часів починається його регулярна співпраця з багатьма львівськими українськими виданнями («Дні», «Життя і знання», «Кіно», «Світло й тінь», «Українські вісти»), крім того він веде рубрики фотолюбителя у пластових журналах «Вогні» і «Молоде життя», а також у газеті «Неділя», де він був співредактором.

Після виїзду родини Крушельницьких до совєцької України у Дороша виникли проблеми з житлом і працевлаштуванням. Друзі запропонували йому роботу фотографа і перекладача в науковому «Товаристві прихильників Гуцульщини» з Варшави, яке щороку проводило збір етнографічного матеріалу в Карпатах. Саме матеріали, зібрані під час роботи у Товаристві, склали основу виставки «Наша Батьківщина у світлині» (1935 р.), організованої Українським фотографічним товариством у Львові.

Напередодні Другої світової війни Ярослав Пастернак (знайомий з Дорошем ще з часів спільної роботи в УФОТО) проводив археологічні розкопки у княжому Галичі (Крилосі), які на його запрошення, знімав Ю. Дорош.

У 1939 р. Ю. Дорош разом з О. Довженком і В. Софронівим-Левицьким, подорожував Карпатами (Косів, Кути, Криворівня). У Жаб'є знімали гуцульське весілля з подружньою парою, кіньми, пістолями і стрільбою.

Роки війни були для нього непродуктивними, він заледве зробив декілька сімейних фото.

З 1946 року починається новий період у житті майстра, який відзначився рядом творчих здобутків. У 1956 — 1965 рр. Ю. Дорош — фотограф відділу археології Інституту суспільних наук. Учасник археологічних експедицій інституту. Його фотографії публікувалися в працях з археології, етнографії, народного мистецтва, експонувалися на трьох персональних виставках. Він влаштовується фотографом у Львівському історичному музеї, працює на кафедрі історії техніки Львівського політехнічного інституту, одним із перших у Львові опановує техніку кольорової фотографії.

У 1956 р. за пропозицією І.Крип'якевича при відділі археології Інституту суспільних наук АН УРСР Ю. Дорош організовував фотолабораторію, у якій друкували ілюстрації до путівників, альбомів, книжок («Історичні проходи по Львову» та ін.).

Іменем Юліана Дороша названа вулиця у Львові.

Творчий доробок Юліана Дороша

Найвідоміші фотографії

Перший успіх Дороша-фотографа — альбом із назвою «Субреферат світлин при Економічному Рефераті В. П. К. у Львові», датований 1928 роком. Містить він 44 світлини, що ілюструють З'їзд пластунів-абсольвентів 30.06.1928 року, жіночий та новацький табори у Підлютому, старшопластунський табір на Соколі та загальний вид Сокола у тому ж таки 1928 році, а також водний табір над Дністром.

Фільми

1929 — «Свято молоді» — документальний фільм з життя Пласту.

1933 — «Раковець» — документальний фільм

1938 — «До добра і краси» — перший український повнометражний художній фільм в Західній Україні, знятий на Городенківщині та в м. Копичинці на кошти «Центросоюзу» та «товариства українських кооператорів». За своїм змістом він був рекламним роликом, що представляв українську галицьку продукцію. Авторами сценарію були Василь Софронів-Левицький та Роман Купчинський[2]. У головних ролях знялися соліст Львівського оперного театру з Волині Андрій Поліщук та Марічка Софіян-Лозинська — учасниця аматорського театру з Копичинців. Студія «Фото-фільм»[3].

1938 — документальний фільм про похорон командувача УГА генерала Мирона Тарнавського. Згодом фільм удостоєно запису в книзі «Історія українського кіно» Любомира Госейка, виданої у Франції у 2001 році

1939 — незавершений фільм «Крилос» — історична розповідь про ХІІ ст., навіяна розкопками храму в Галичі. Юліан Дорош розпочав зйомки кольорового фільму з життя України-Русі XII ст. (робоча назва «Крилос»), сценарій до якого написав Володимир Софронів-Левицький, а мистецтвознавець і художниця Ірина Гургула, згідно із вказівками Ярослава Пастернака, спроектувала одяг для персонажів фільму. На провідні ролі були запрошені актори Андрій Поліщук і Марічка Софіян-Лозинська. Проби фільму відбувались улітку 1939 року в митрополичому саду архікатедри св. Юра у Львові.

Персональні виставки

1957 — перша персональна виставка етнографічного фото Юліана Дороша у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові.

1972 — третя персональна виставка творів Ю.Дороша у Івано-Франківському краєзнавчому музеї

1973 — четверта персональна виставка (повтор експозиції попередньої виставки) творів Ю.Дороша у Велеснівському етнографічно-меморіальному музеї В.Гнатюка (с. Велеснів, Монастириського району Тернопільської області)

Участь у фотовиставках

1933 — фотовиставка в Українському Павільйоні на всесвітній виставці The 1933 Century of Progress, Чикаго, (США), де виставляв свою найвідомішу фотографію «Віяльниця».

1935 — фотовиставка «Наша Батьківщина у світлині», Львів (Організатор — Українське фотографічне товариство). Перше місце і слава майстра етнографічної фотографії за серію фото з життя Гуцульщини та Покуття.

У Львові знайшли фільм першого українського кіномитця Галичини Юліана Дороша. Стрічку «З народних джерел» режисер зняв про гуцульських майстрів у кінці 60-х – поч. 70-х років. Плівку із фільмом знайшли у помешканні Дорошів, що на вул. Левицького у Львові. Тепер знахідку планують оцифрувати та презентувати загалу.
У львівській квартирі більшість свого життя прожив кіномитець і фотограф Юліан Дорош, а згодом і його син – мистецтвознавець Андрій Дорош. Після його смерті у 2009 році помешкання перейшло у власність міста. Тепер тут планують відкрити музей. Нещодавно родичка Дорошів Тетяна Крушельницька запросила у помешкання дослідників. Випадково натрапили на невідому плівку.
«Плівка лежала на видному місці. Вона ніби просилася в руки. Відразу впали мені в око такі дві коробки. Одна з них була порожня, а друга була тяжка і мала глухий звук», – розповідає колекціонер кінотехніки Ігор Ткачик.
Ігор Ткачик забрав плівку додому, щоби переглянути і оцифрувати. У титрах побачив напис: автор Юліан Дорош. Одразу дав знати автору та ініціатору Львівського фотомузею Роману Метельському.
«На плівці написано: «Кінонариси про гуцульських народних майстрів, Косівщина – Львів, 1965-1971 р., автор фільму Юліан Дорош». Ми були вражені: ми знайшли кіно! Фільм повний, просто бомбезний! Ігор його перемотав на касету, для того, щоб можна було оцифровувати. Ми маємо оригінальний фільм Юліана Дороша, який він сам монтував», – каже Роман Метельський.
На плівці – чорно-білі та кольорові кадри. Гуцульські майстри роблять ліжники, сирних коників, пишуть писанки, різьблять і все впереміш із краєвидами Карпат. А у фіналі – Косівський базар у кольорі. Щойно закінчиться карантин, фільм презентують у Національному музеї, а далі, за бажанням родичів, його викладуть у вільний доступ.
А от у помешканні Дорошів планують зробити музей. Тетяна Крушельницька каже: там все так, як було за життя Юліана та Андрія. Розповідає: «Туди заходилося в кухню і вона вражала особливими кухонними меблями. Я сподіваюся, що їх не викинуть, коли тут буде облаштовано музей. А в коридорі такої дуже скромної квартири була фотолабораторія Юліана Дороша. Можна побачити ще й зараз залишки того обладнання».
Зараз це помешкання належить містові, але фонд комунального майна має передати його Національному музею ім. Андрея Шептицького.
«Можливо, там можна було би поновити експозицію, пов'язану із Юліаном та Андрієм Дорошами. Адже останній був працівником нашого музею, він любив мистецтво, був мистецтвознавцем. Можливо, час від часу проводити тут певні зустрічі», – ділиться планами директор Нацмузею Ігор Кожан.
До слова, під час роботи над журналістським сюжетом у квартирі Дорошів знайшли непроявлені фотоплівки.
Юліан Дорош (1909-1982) - український фотограф-художник, піонер української кінематографії та етнознавець - має у своєму доробку понад 12 тисяч унікальних кадрів про народне мистецтво Галичини. Його вважають одним із засновників Українського фотографічного товариства. З 1932 року він виконував обов’язки редактора журналу «Критика», а також був одним із редакторів журналу «Світло й Тінь».

https://zaxid.net/news/