Омар Роблес виводить професійних танцюристів на вулицю

Омар Z Robles - фотограф  з Нью-Йорка. Народився і виріс у Пуерто-Рико.

 Його інтерес до "розповіді історії" з танцорами балету розпочався із знайомства із  Марселем Марсо. Легендарний актор-мім навчив його "інтерпретувати" навколишній  світ за допомогою  ефектних рухів, як клік-кадр.  Правду сказати, такий формат-стиль почав  практикувати  ще студентом у Парижі. Зараз ці навики він  постійно вдосконалює, розвиває та використовує у своїх фотосесіях  з танцюристами балету.

Але перед тим, як виставити "чисті гнучкі лінії" класичних танцюристів в міські ландшафти, Роблес знімав знаменитостей, спортсменів, художників, політиків та мешканців міста  просто без підготовки -  із-за Хой Чикагської трибуни,  в метро San San Juan,  із виступів латиноамериканських лідерів. Таким чином він створив власне портфоліо вуличної фотографії.

У Нью-Йорку  Омар Роблес перетворив естетику  вуличної фотографії, замінивши  і самих нью-йоркських танцюристів. Роблес скерував їх розповідати історії своїми тілами, як він навчився у Марсо. 

Результати - це  безліч мініатюрних історій, що розповідають історії  тілами танцюристів. Ці історії згодом були передані місцевими та міжнародними ЗМІ. (Mashable, блог Instagram, The Phoblographer, Huffington Post, Daily Mail, Design Taxi та Harpers Bazaar).

Він вдячний танцювальній спільноті та своїм прихильникам, адже зараз має понад 300 000 послідовників в Instagram, які слідкують за ним та вчаться у нього.

 Зараз його популярність у соціальних мережах зробила його дуже популярним  та бажаним на Leica, Peak Design, Jaguar, Gap, Esprit, Туристичну комісію Гватемали, журнал Esquire та інші фантастичні бренди.

Коли він не "розмовляє з містом", він  звичайний сім'янин, який вдома  любить зі своєю дружиною насолодитись чашкою еспресо... та постійно  вдосконалюється та редагує свої фотографії.

Омар Роблес став знімати танцюристів 3 роки тому.

  Ретельно освітлені студії і театральні підмостки він проміняв на міські джунглі. Його герої часто носять пуанти, іноді виступають на вулицях міста в сценічному плаття, а часом надягають танцювальне взуття з простими джинсами. 

Часом і зовсім забувають про театральності і виконують складні стрибки і піруети в простих кедах. Найбільші відчайдухи танцюють босоніж. Роблес знімає танцюристів з Американського театру балету, Танцювального балетного театру Гарлема, Національного балету Куби та інших. І всі вони з радістю погоджуються танцювати на вуличних підмостках: від Нью-Йорка до Сіетла, від Гавани і до Сан-Хуана. І навіть проклятий дощ або сніг для них не проблема.Проект починався як серія автопортретів. Роблес спочатку знімав самого себе і тільки потім переключився на інших професійних танцюристів.

Моєю метою було зламати норми повсякденності, показати, що світ може жити без нудних правил. Я хотів зловити невесомость.До початку роботи над серією танцювальних знімків Роблес займався в основному стріт-фотографією і документальної фотожурналістикою. Незважаючи на це, Омару легко працювати з професійними танцюристами - раніше фотограф був мімом. 

Саме тому він спритно керує своїми героями - не тільки в якості фотографа, але і в якості досвідченого постановника. Якби Роблесу запропонували вибрати п'ять країн, в яких він хотів би провести зйомку, першими точно стали б Бразилія, Індія, Франція, ПАР і Японія.