Київський драматичний театр — театр Леся Курбаса, який діяв у
1920—1922 роках. Попередник театру «Березіль». З листопада 1920
мав назву — Державний мандрівний зразковий театр Народного Комісаріату
Освіти УРСР.
Майбутній актор, талановитий театральний режисер, драматург і перекладач
народився 25 лютого 1887 року в невеликому містечку Самбір (тепер Львівська
область) у родині акторів. Його батько, особисто знаючи, що таке голодне життя
мандрівного актора, спочатку не бажав для сина повторення його ж долі. Тому
юний Олександр (справжнє ім’я), перш, ніж піти по стопах батьків, отримує гідне
європейську освіту, закінчивши філософський факультет Віденського університету.
По завершенню навчання він починає роботу в театрі Гната Хоткевича
«Руська бесіда». Але другорядні маленькі ролі героїв-коханців не влаштовують
амбітного молодого актора. Тому, переїхавши до Тернополя, Курбас збирає
стаціонарний театр «Тернопільські театральні вечори» і береться за постановки
сучасників – Чехова, Горького.
У 1917 році він отримує запрошення від Миколи Садовського переїхати до
Києва, де на той момент рівень театральної культури був значно вище. Театр
Садовського був першим українським професійним театром, і Лесь Курбас, не
замислюючись, стає його частиною. Але так склалося, що своєю акторською
кар’єрою він жертвує на користь режисерської. Майже відразу в центр його уваги
і діяльності потрапляє організація молодих акторів, яка згодом переросте в
Молодий театр, відкриття першого сезону якого відбудеться в театрі Бергоньє (сьогодні
– Театр російської драми імені Лесі Українки) і буде мати великий успіх як у
критиків, так і у публіки.
Крім постановок, Курбас багато часу приділяє і публіцистиці. Він стає
одним із засновників журналів «Театральні вісті», «Барикади театру», «Радянський
театр», де публікує і свої статті теж. У них він робить огляди на театральне
життя в цілому, часто вступає в полеміку з приводу політичної позиції, і дуже
багато розмірковує про мистецтво майбутнього, про самобутність театру і
перспективі його розвитку, намагаючись залучити громадськість до сучасного
репертуару і літературі нової хвилі.
Паралельно розробляє студійні програми акторської майстерності і
переводить п’єси для свого театру. Що цікаво, Лесь Курбас досконало знав вісім
мов, але російська так і не вивчив, що стало невеликим перешкодою, коли він
потрапив в російськомовну середу київської інтелігенції.
Лесь Курбас з трупою відправляється в своє перше турне по Київщині з
ново створеним ним театром «Кийдрамте» ( «Київський драматичний театр»).
Театр був створений за ініціативи Леся Курбаса і Валентини Чистякової
в травні 1920 року після виділення частини трупи зі складу Першого театру Української Радянської Республіки імені Шевченка.
Лесь Курбас зібрав тут своїх найкращих
акторів з попереднього театру, і під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний
театр) трупа почала своє турне по містах Київщини.
Перший спектакль театру відбувся на літній відкритій сцені — в
залізничному клубі станції Боярка. Після появи білополяків театр у
червні 1920 переїхав до Білої Церкви, а згодом — до Умані.
В 1920—1921 театр гастролював по містах і селах Білоцерківщини та
Уманщини. Над ним взяла шефство 45-а Волинська Червоно-прапорна стрілецька
дивізія.
В листопаді 1920 театру присвоєно назву — Державний мандрівний
зразковий театр Народного Комісаріату Освіти УРСР.
В театрі працювали: Данило Антонович, Ганна Бабіївна, Леонід Болобан, Януарій Бортник, Василь Василько, Гнат Ігнатович, Любов Гаккебуш, Павло Долина, Володимир Калин, Фавст Лопатинський, Рита Нещадименко, Валентина Чистякова,
Наталія Пилипенко, Андрій Полонський, Антоніна Смерека, Віра Онацька, Леонід Предславич, Олександр Подорожний,
Марія Марич, Іван Гавришко, Родіон Єфименко, Ольга Городиська, С.
Левченко, Клавдія Грай, М. Дуда-Грай, Л. Липківський, П.
Гайворонський та ін. У драматичній студії «Кийдрамте» навчався майбутній поет Микола Бажан.
Тут же працювала актрисою і мати Леся Курбаса Ванда Адольфівна Яновичева,
яка підтримувала сина у всіх творчих починаннях радянського періоду. Зокрема,
вона зіграла стару черницю в «Гайдамаках», які Лесь Курбас поставив за
однойменною поемою Тараса Шевченка.
При театрі діяли: студія драматичного мистецтва, інструкторсько-режисерські
курси для керівників сільських драмгуртків.
Спочатку в репертуарі Кийдрамте відновили постановки «Молодого театру» й
Першого театру Української Радянської Республіки імені Шевченка. Згодом
репертуар театру поповнився новими виставами: «Невольника» і «Пошились у дурні»
М. Кропивницького, «Зілю-королевича» та «На перші гулі»
С. Васильченка, «Ревізора» та «Одруження» М. Гоголя, «Макбета»
В. Шекспіра, «Мірандоліну» Ґольдоні, «Марат», «Останній день Паризької
комуни» та ін.
Весною 1921 театр переїхав до Харкова, де згодом припинив існування.
А в 1922 році він організовує знаменитий театр «Березіль», що став одним
з головних його досягнень і мав величезний вплив на розвиток українського
театрального мистецтва.
З цього часу починається його тісну співпрацю з Вадимом Меллером, який займає
посаду головного художника, і Миколою Кулішем – головним драматургом театру.
Навіть після переїзду до Харкова, їх спільна робота не припиняється.
П’єси, які ставив «Березіль», на жаль, не були
сприйняті радянськими критиками. Курбаса почали звинувачувати в викривлення
оптимістичній радянської реальності і націоналістичних налаштовані. Його
усувають від управління театром і в 1933 році заарештовують. Але навіть
перебуваючи у виправно-трудовому таборі, Лесь Курбас слід своєму покликанню і
справі, яке любив і якій присвятив усе своє життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар