Народився
в селі Студеному Піщанського району Вінницької області в сім’ї гончара. Дід (по
матері) майбутнього композитора Софрон Гандзій був майстром на всі руки:
гончарем, ковалем, теслею, крім цього грав на сопілці українські і молдавські
мелодії. Саме він прищепив онукові любов до гончарної справи та музики.
У
1921 році батько відправляє Климентія навчатись у семирічній школі. Там хлопець
опанував гру на гітарі і став виступати в самодіяльному оркестрі. Трохи пізніше
сільський комнезам відрядив обдарованого хлопця на навчання до Одеського
музично-драматичного училища, після якого Домінчен закінчив Київський
музично-драматичний інститут імені Миколи Лисенка (1931). Його викладачами були
Василь Золотарьов, Порфирій Молчанов, Олександр Орлов.
З
1932 по 1934 роки Климентій Якович працює диригентом Одеського театру опери і
балету, а в 1934-1935 - Луганського. У цих театрах він набув досвіду для
самостійної творчої роботи. Тож, коли в 1936 році Домінчена запросили на посаду
головного диригента оркестру Хабаровського радіо, він охоче погодився. Там він
поставив монтажі опер “Євгеній Онєгін”, “Алеко”, “Аїда” та інші, познайомив
слухачів Далекого Сходу з українською оперою “Запорожець за Дунаєм”, виконав
Четверту, П’яту і Шосту симфонії Петра Чайковського.
У
1937-1938 роки Домінчен працює диригентом оркестру Новосибірського радіо. Тут у
нього з’являється жагуче бажання писати музику, невдовзі він пише перші романси
на слова Пушкіна і Лермонтова.
У
1938 Климентій Якович стає головним диригентом оркестру Миколаївської
філармонії, починається його поступове становлення як композитора. Він працює
над своєю Першою симфонією ре-мінор, в якій вдається до українських і
російських музичних образів. Прем’єра симфонії відбулася 1940 році, диригував
автор.
Під
час війни композитора було направлено до Луганська, де він став завідувачем
музичною частиною новоствореного драматичного театру. Він здійснив музичне
оформлення вистав “Доки сонце зійде, роса очі виїсть” Марка Кропивницького,
“Ой, не ходи, Грицю” Михайла Старицького, “Мій син” П. Гертеля та опер
“Запорожець за Дунаєм” та “Наталка Полтавка”. В останніх двох виставах взяли
участь Марія Литвиненко-Вольгемут та Іван Паторжинський. Навесні 1942 року
Домінчен спільно з режисером С. Ткаченком розпочав роботу над “Марусею Богуславкою”,
але через раптову евакуацію, задум не вдалося здійснити. На жаль, музика до
“Марусі Богуславки” безслідно зникла.
Після
цих подій Домінчен працював в Орджонікідзе, де обіймав посаду диригента
Осетинського радіокомітету. Перебуваючи в північній Осетії, почав вивчати
осетинський фольклор і написав ряд творів на основі народних пісень. Верховною
Радою Осетинської АР був нагороджений «Почесною грамотою» за написання музичних
творів на осетинські теми.
У
1944 році Климентій Якович повертається в Україну, де працює диригентом
оркестру Українського радіо. Окрім творів для народного оркестру на радіо
звучать й естрадні пісні авторства Домінчена, які одразу полюбилися слухачам
своєю мелодійністю та щирістю.
Творчий
доробок Климентія Домінчена налічує чималу кількість оригінальних опусів
практично в усіх жанрах: від романсів і камерної музики до крупних симфонічних
та сценічних творів, музики для театру і кіно. Серед них:
4
симфонії (1940, 1953, 1981, 1983);
симфонічні
поеми – «Вітчизна» (1945), «Герої “Потьомкіна”» (1955), «Карнавал» (1958);
вокально-симфонічна поема «Гей несись, наш спів, над морем» (1950); кантати –
«Труд і мир» (1958), «Переяславські дзвони» (1979), «Переможці» (1983), «Салют,
Перемога!» (1985) та інші;
балети
– «Снігуронька» (1965), «Про що співала трембіта» (1970), «Лісоруби» (1975),
«Легенда про Київ» (1985);
увертюри
та сюїти, твори для естрадного оркестру українських народних інструментів,
зокрема «Фантазія на українські народні теми» (1946), «Російсько-українська
сюїта» (1954), концерт для домри з оркестром (1955);
камерно-інструментальні
твори;
пісні;
музика
до драматичних і радіовистав, кінофільмів.
Немає коментарів:
Дописати коментар