Однією з головних святинь Буковини та міста Чернівці зокрема вважається кафедральний собор Святого Духа. Це велична релігійна будівля була побудована на цьому місці неспроста. Ще при підготовці перспективного плану розвитку Чернівців місце, де знаходиться собор, було визначено в 1831 році. У 1844 році був закладений перший камінь у фундамент майбутнього храму. Архітектор з Відня на ім’я Фердинанд Ролль створив проект такого незвичайного будівлі храму.
З різних причин будівництво собору призупинялося, і роботи були завершені в 1864 році. До кінця XIX століття всередині собору тривали роботи з оздоблення інтер’єру. Група віденських художників на чолі з Карлом Йобстом розписали стіни собору. Фасад Свято-Духівського собору був реконструйований за проектом Йозефа Главки в 1969 році.
Перший Митрополит Буковини і Далмації Евген (Гакман), монумент якому був урочисто відкритий у дворі собору в березні 2006 року, брав активну участь не тільки під час будівництва храму, а й допомагав облаштовувати його. Саме він взяв участь в урочистому освяченні будівлі в липні 1964 року. У 1873 році митрополит Євген спочив з миром, і його було вирішено поховати в гробниці, яка розміщена на цокольному поверсі собору. Митрополит Євген Гакман був саме тією людиною, яка виконувала величезну роботу, щоб на Буковині поширилася православна віра.
До 1960 року будівля зберігала статус кафедрального собору. Примітно, що храм був закритий до 1989 року в рамках кампанії по боротьбі з релігією. Тоді Архієрейська кафедра перебувала в Миколаївському соборі. Свято-Духівський собор в 1976 році було вирішено перебудувати під художню картинну галерею і виставковий зал для товарів народного споживання. Під час будівельних робіт майстри наткнулися на труну з тілом митрополита. У той момент останки митрополита вивезли і перепоховали, проте де це зробили, досі нікому не відомо. Православна церква повернула будівлю собору в 1989 році.
Встановлений біля собору пам’ятник митрополиту Гакману був відкритий в річницю смерті владики. Благословіння на спорудження цього пам’ятника дав митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій. Пам’ятник створив скульптор Микола Мірошниченко у співавторстві з архітектором Віктором Кільчицька.
Сторінки української історії горталися в Чернівецькому художньому музеї. Персональна виставка відомого буковинського скульптора і графіка, члена НСХУ Миколи Мірошниченка, присвячена одній з найвідоміших родин в українській історії XIV –XVI ст., представники якої свого часу займали високі адміністративні та військові посади в Польсько-Литовській державі. Це - рід князів Острозьких, що протягом кількох століть був символом окремої України-Русі, відстоював національну самобутність і багато зробив для збереження і розвитку українського культури.
Виставка експонувалася у вестибюлі музею і відразу привертала до себе увагу відвідувачів. На ній були представлені переважно портретні зображення відомих історичних постатей славетного роду князів Острозьких – князь Данило, якого вважають засновником роду, князь Костянтин – великий гетьман литовський та видатний полководець, князь Василь-Костянтин Острозький – відомий меценат і засновник Острозької академії (нагадаємо, що першодрукар Іван Федоров прибув в Україну на запрошення саме Василя-Костянтина). Це також Ілля Острозький, батько Гальшки Острозької, славнозвісної “Чорної княгині”, що тричі була одружена, і кожного разу нещасливо. Відзначимо, що цю багату та впливову родину в 15-16 ст. називали “некоронованими королями Русі”, а той вклад, що вони зробили в розвиток української культури, переоцінити неможливо.
Не оминемо увагою й особу самого автора представлених робіт. Микола Мірошниченко народився у 1936 році на Донеччині, а з 1970 року жив та працював у Чернівцях. Митець мав грунтовну вищу художню освіту, адже закінчив відділення скульптури Дніпропетровського державного художнього училища і факультет графіки Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова. Автор переважно працював в галузі монументальної та станкової скульптури і його роботи є невід’ємною частиною сучасних Чернівців. У співавторстві з А. Скибою він є автором пам’ятника Ользі Кобилянській, митрополиту Євгену Гакману, а також численних портретів та меморіальних дошок відомих буковинців О. Маковея, С. Воробкевича, Ю. Пігуляка, М. Ємінеску та ін.
«Тема роду князів Острозьких є дуже цікавою. Вона залишилася в пам'яті народу у вигляді багатьох переказів та легенд, які збуджують уяву і наштовхують на свої творчі переробки і представлення. І саме у митців це втілюється у портрети діячів того часу (а оригінальних портретів залишилося дуже мало), втілюється в ілюстрацію наукових праць або популярних книг про ті часи та події», - каже директор художнього музею пані Інна Кіцул.
Так, автор виставки – це людина, небайдужа до української історії та її найзагадковіших, найсуперечливіших сторінок. За допомогою художніх матеріалів і творчих засобів він відтворював цю історію, повертав нас у ті часи, змушував згадати їх, згадати про рід Острозьких, який піклувався про національну культуру. Він представляє глядачеві родину князів такими, якими вони постають у його уяві, адже достовірних зображень представників цієї відомої родини, що й було зазначено директором музею, майже не залишилось.
Сьогодні, коли українське суспільство знаходиться у стані роздоріжжя, культурного, історичного та політичного конфлікту, саме такі виставки покликані повернути українців до пізнання історії своєї країни, народу та розуміння того, що Україна має залишитися для наших нащадків єдиною, неподільною та сильною країною, адже багато поколінь українців зробили все, щоби Україна в решті решт відбулася як самостійна європейська держава.
Альберт Комарі
Немає коментарів:
Дописати коментар