Народився 20 лютого (3 березня) 1896 року в селі Петро-Свистунове (нині Вільнянського району Запорізької області). Закінчив Бахмутське духовне училище та Катеринославську духовну семінарію. Вокальну освіту здобув у Катеринославській нині Дніпропетровськ)консерваторії (1918–1922).
У 1925—35 рр. — соліст оперного театру в Харкові, від 1935 — Українського театру опери та балету в Києві. Іван Патожинський — один з чільних представників українського вокального мистецтва, мав сильний голос оксамитового тембру.
Лауреат Сталінської премії (1942). У 1946—1960 рр. — професор Київської консерваторії. Серед учнів — Д. Гнатюк, А. Кікоть та ін.
Гастролював у Польщі, Фінляндії, Канаді, США. Провадив громадську роботу (у 1945—54 — голова правління Українського театрального товариства). М. С. Хрущов пише у спогадах, що Паторжинський, котрого як людину й співака поважав сам Сталін, разом із М. Литвиненко-Вольгемут заступився за арештованого композитора Костянтина Данькевича і домігся звільнення останнього.
Помер 22 лютого 1960 року в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (надгробок — лабрадорит; скульптор Е. М. Фрідман; встановлений у 1963 році).
Відзнаки.
Творчість.
Партії:
- Сусанін («Життя за царя» Глінки);
- Мельник («Русалка» Даргомижського);
- Мефістофель («Фауст» Гуно);
- Дон Базіліо («Севільський цирульник» Россіні);
- Карась («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського);
- Тарас Бульба («Тарас Бульба» Лисенка; Державна премія СРСР, 1942);
- Валько («Молода гвардія» Мейтуса та інші.
Фільмографія.
Знявся в ролі Виборного у фільмі І.Кавалерідзе «Наталка Полтавка» (1936).
Знявся в ролі Карася у фільмі В. Лапокниша «Запорожець за Дунаєм» (1953)...
На фасаді будинку в Києві, де проживав Паторжинський, встановлено гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом співака. Його іменем у Києві названо вулицю.
Немає коментарів:
Дописати коментар