День народження Василя Зінкевича

Васи́ль Іва́нович Зінке́вич

  Український естрадний співак (лірико-драматичний тенор), народний артист України (1986), лауреат Шевченківської премії (1994), Герой України (2009), почесний громадянин Луцька. Чимало пісень у його виконанні увійшли до золотого фонду української музики XX століття.
Народився  1 травня 1945 року, в с. Васьківці Ізяславського району Хмельницької області).Батько — Іван Харитонович гарно співав, був регентом церковного хору. За спогадами матері, Ганни Прокопівни, від батька Василеві передалися здібності й любов до мистецтва. Ще малим він зробив собі вдома невеличку сцену і танцював на ній. У шкільні роки брав участь у художній самодіяльності.

• У 1968 року, після служби в армії, приїхав до міста Вижниці доучуватися в художнє училище прикладного мистецтва.

• У 1968–1973 рр. — художній керівник народного самодіяльного ансамблю танцю «Смеричина» при Вижницькому будинку культури; робить перші кроки у вокальній школі Левка Дутковського, керівника ВІА « Смерічка» (м.  Вижниця Чернівецької області)(за рік там почав співати й молодий Назарій Яремчук).

• У 1973–1975 рр. — соліст вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» під орудою Л. Дутковського Чернівецької філармонії.

• З 1975 р. соліст, а з 1980 р.  — художній керівник ансамблю «Світязь» Волинської обласної філармонії (Луцьк).

У 1980 р. співакові присвоєне звання заслуженого артиста України, а 1986 р. — народного артиста України.

1971 р. у м. Яремча був відзнятий, а потім показаний на Центральному телебаченні перший український музичний телефільм «Червона рута» (сценарист М.  Скочиляс, режисер Р.  Олексів). Герой В.  Зінкевича — молодий шахтар Борис із Донбасу співає пісні на музику В. Івасюка та В. Громцева. Кульмінацією фільму стало виконання пісні В. Івасюка про справжнє й щасливе кохання — «Червона рута». Того ж року цю пісню В. Зінкевич успішно виконує (разом з Н.  Яремчуком і В.  Івасюком) на підсумковому концерті телевізійного конкурсу «Пісня року» у Москві. Пісня приносить молодому колективу велику популярність і звучить по всій країні.     

У 1972 р. в Москві на телеконкурсі «Алло, ми шукаємо таланти» разом із Н. Яремчуком та ансамблем «Смерічка» виконує пісню Л. Дутковського «Горянка», займає перше місце й стає лауреатом Всесоюзного конкурсу. У 1975 р. знімається в естонському телефільмі «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керуванням Левка Дутковського».

В 1975 році переїздить до Луцька і працює у складі ВІА «Світязь» під керуванням Валерія Громцева. Гурт швидко піднімається на хвилю популярності. За словами Д. Гершензона, «Василь Зінкевич — людина, яка має рідкісний смак і відчуття часу. Завдяки йому і всім музикантам „Світязь“ мав за честь називатися одним з найкращих колективів в Україні. А це зобов'язувало багато до чого. Зінкевич ніколи не давав спуску і можливості розслаблятися».

Володіє красивим, яскравим, дзвінким голосом. Його виконанню властиві висока музична культура, органічна шляхетніть, пристрасність, точно вгаданий настрій пісні. Сам моделював сценічні костюми для себе й ансамблю. Знявся у фільмах-концертах «Десять років потому» (1981), «Музика весни» (1987) та в інших музичних фільмах Українського телебачення.

 До 70-річчя від дня народження видатного співака відділ мистецтв підготував книжково-ілюстративну виставку "Мистецькі полонини Василя Зінкевича". Всім відвідувачам пропонуємо друковані матеріали про творчість митця,  вінілові платівки з записами голосу співака та унікальні фото з власного архіву Левка Дутковського.