Лев Тарасович Дутковський
популярно: Левко́ Дуткі́вський - народився 9 квітня 1943, в Кутах, Івано-Франківської області — український музикант і композитор, засновник і керівник вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», Народний артист України, режисер, педагог, один із основоположників української естрадної музики.
В 1963 р. — закінчив Мукачівське музпедучилище за спеціальністю вчитель музики і співів.В 1977 р. — закінчив Київський державний інститут культури ім. О. Е. Корнійчука, (спеціалізація режисура масових видовищ).В 1966 р. на Буковині у місті Вижниця Левко Дутківський створив біг-біт групу «Смерічка», яка вперше використавши електроінструменти, стала одним із перших ВІА в колишньому СРСР.У 1968 році одружилися з Аллою Дутковською. Йому було 25, а їй — 18.[1]Для ансамблю Дутківський написав і аранжував пісні «Сніжинки падають» (1966), «Бажання» (1967), «У карпатах ходить осінь» (1968) на слова Анатолія Фартушняка, рок-композицію «Черемоше сивий» (1969) на слова Миколи Негоди, блюз-баладу «Скрипка без струн» (1971) на слова Анатолія Драгомирецького та інші. Ці твори з елементами рок-,поп-музики, джазу та українського фольклору визначили творчий напрямок «Смерічки», що дали українській естрадній пісні в 60-70 роках XX століття нову музичну хвилю. Левко Дутківсьий з нуля навчав грати на музичних інструментах переважну більшість музикантів, розписував і розучував з ними партитури пісень, вчив співати, працюючи над вокальною манерою. В той час «Смерічку» легко можна було впізнати без оголошення по радіо і телебаченню. Ансамбль зі своєю оригінальною манерою виконання яскраво вирізнявся серед інших подібних колективів в Україні, які робили спроби копіювати «Смерічку».
Своєрідний новаторський музичний стиль і манеру виконання «Смерічки» Дутківського підхопив тоді і юний студент Чернівецького медінституту Володимир Івасюк. Свої перші твори Івасюк приніс Дутківському, які завдяки ансамблю «Смерічки» стали популярними у світі. Керований Левком Дутківським колектив здобув лауреатські перемоги з піснями «Червона рута» і «Водограй» на Всесоюзних телеконкурсах «Пісня-71», «Пісня-72». А у 1972 р. ансамбль «Смерічка» з піснею Дутківського «Горянка» на слова Миколи Леонтюка в Москві став лауреатом телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти».
3 1973 р. Дутківський разом з «Смерічкою» працює в Чернівецькій обласній філармонії і гастролює майже по всіх республіках тодішнього СРСР та за кордоном (1973–1982). Ним написано понад 100 музичних творів, які стали надбанням українського естрадного мистецтва і увійшли до репертуару видатних, популярних співаків та колективів. Пісні Левка Дутківського записано Московською фірмою «Мелодія» на 14 платівках (1970–1991), Канадської фірми «Евшан» (1979) та ін., надруковані в багатьох збірках, звучать у телефільмах«Червона рута» (Укртелефільм, 1971 р.), «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керівництвом Левка Дутковського» (Таллінфільм, 1975 р.), та ін.Завдяки Дутківському, та керованому ним ансамблю «Смерічка» починався професійний злет і популярність солістів «Смерічки» Назарія Яремчука і Василя Зінкевича, композитора Володимира Івасюка, співаків: Софії Ротару, Людмили Артеменко, Іво Бобула, Павла Дворського, та інших.Левко Дутківський — лауреат всеукраїнських фестивалів як композитор (1988 р., 1997 р., 1998 р., 2001 р.), переможець фестивалю «Шлягери ХХ століття» за народне визнання пісні «Якщо любиш, кохай» на вірші Михайла Ткача (2000) у місті Києві. В 1997 році Дутківський став володарем Ґран-прі Президента України за власні вірші та музику рок-кантати «Діва Марія, сохрани нам Україну».В 1996 р. заснував і провів як режисер та сценарист Всеукраїнський фестиваль естрадної пісні ім. Н. Яремчука у м. Вижниця. Левко Дутківський постійно працює з обдарованою молоддю, та є головою і членом журі престижних пісенних фестивалів. Очолює на громадських засадах обласний благодійний фонд імені Назарія Яремчука.
Дутківському присвоєні почесні звання: 1981 р. — заслужений артист УРСР, 1997 р. — народний артист України. В 1994 р. присвоєнно звання «Почесний громадянин міста Вижниці». В 1997 р. за заслуги перед Україною нагороджений Українською стрілецькою громадою Канади «Лицарським Хрестом Заслуги». У 2000 р. занесений на «Алею Зірок» міста Чернівці. В 2013 році Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. В 2014 р. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Чернівців».
Вкотре відділ мистецтв висловлює вдячність Левку Тарасовичу за подарунок у фонди відділу: друковані, фоно матеріали та світлини з власного архіву. Всі документи в активному читацькому попиті, адже деякі світлини є унікальними. На них - молоді обличчя Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, Софії Ротару та ін. Більшість вже відідйшли у вічність та живуть в пам'яті людській. Дякуємо Левку Тарасовичу за можливість бачити їх молодими та щасливими.
Немає коментарів:
Дописати коментар