«Сторічні традиції української мелодики»

 

 до 120 річниці від дня народження українського композитора, педагога, культурно-громадського діяча Андрія Штогаренка

Андрій Якович Штогаренко- видатний композитор, педагог, музично-громадський діяч. (15.X.1902, с. Нові Кайдаки, Дніпропетровщина – 15.XI.1992, м. Київ)

Музичну освіту здобував у Катеринославському музичному училищі на фортепіанному відділенні (1912-1915, клас З. Разловської) та Харківському музично-драматичному інституті на факультеті теорії та композиції (1930-1936, клас професора С. Богатирьова).

Після закінчення консерваторії у 1936 р. Штогаренко залишився у Харкові, де працював до початку Другої світової війни: з 1936 по 1941 рр. керував секцією оборонної музики при Спілці композиторів; був заступником голови Спілки (Харківське відділення).

В роки війни, Штогаренко разом з багатьма українськими діячами мистецтв був евакуйований до Алма-Ати та Ашхабаду. Під час перебування там митець продовжував громадську діяльність: 1941-1943 рр. був відповідальним секретарем Спілки композиторів Туркменії, допомагав молодим композиторам республіки, здійснював зв’язки з українськими музикантами, які знаходились у Середній Азії.

З 1943 року життя та діяльність Штогаренка пов’язані з Києвом, де він розпочинає роботу в Київській консерваторії: з 1960 р. – професор, 1968-1990 – завідуючий кафедрою композиції, 1954-1968 – ректор консерваторії.

Учні Штогаренка – відомі музиканти: Ю. Іщенко, А. Винокур, К. Віленський, А. Костін, Є. Мілка, В. Подвала, І. Поклад, М. Степаненко, В. Тилик, В. Філіпенко, Ю. Шамо, В. Загорцев, Н. Боєва, В. Ронжин та інші.

Творчу та педагогічну працю Штогаренко поєднував з активною музично-громадською діяльністю. З 1937 р. – заступник голови Харківського відділення Спілки Композиторів. З 1939 р. – член правління, 1947-1956 рр. – заступник голови, а з 1968-1989 рр. – голова правління СКУ. З 1948 р. – член правління та секретар СК СРСР.

За сприянням Андрія Яковича в Києві у 1962 р. було організовано Міжнародний музичний конкурс ім. М. Лисенка. У 1970, 1974 рр. постійно приймав участь у роботі журі IV та V Міжнародних конкурсів ім. П.І. Чайковського. Діяльність Штогаренка була відзначена багатьма нагородами радянського уряду: Державні Сталінські премії (1946, 1952); Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1974); ордени Леніна (1960, 1982), болгарський орден “Кирила та Мефодія” першого ступеня (1971). 1972 року композитору було присвоєно звання Народного артиста СРСР, а в 1982 – Героя соціалістичної Праці.

Творча спадщина А. Штогаренка охоплює майже всі основні жанри, окрім опери. В основі творчості композитора – великі інструментальні, симфонічні та вокально-симфонічні форми (шість симфоній, симфонічні сюїти, поеми, концерти, кантати). Систематично Штогаренко працював і в жанрі камерно-інструментальної музики (квартети, тріо, сонати, сюїти для окремих інструментів). Значний вклад митець вніс і в розвиток вокальних жанрів. Здобуток творів Штогаренка налічує біля 150 різноманітних вокальних творів (пісенних, романсових, хорових та ансамблевих).

Головними рисами його творчості є яскравий мелодизм, монументальність, стрункість форм. Спадщина А.Я. Штогаренка охоплює широкий спектр образів: героїко-епічні, ліричні та жанрово-побутові з використанням різноманітних джерел українського фольклору.

Він був справжнім художником особливого таланту чути народне в музиці, українське у нього виходило без будь-якого напруження. Як міфічного Антея живила земля, так його творчість — фольклор. Він майже не цитував народних пісень, українська мелодика була звичайним способом його музичного мислення. Так, Андрій Штогаренко був композитором епохи «соціалістичного реалізму» і одним з головних її ідеологів у музиці. Якщо йому вдалося створити справжні художні цінності, то жодні «ідеологічні вбрання» їх не приховають. Розібратися в цьому допоможе час. Він позбавить і від штучних п’єдесталів, якщо такі були, і від засудження вищезгаданих.

Записи розшукуються.

 До ювілею композитора підготували список друкованих  джерел про життєвий та творчий шлях композитора із фондів ЧОУНБ ім. Михайла Івасюка.

Список літератури про життєвий  та творчий шлях композитора Андрія Штогаренка:

Боровик М.  А.Я. Штогаренко: нарис про життя і творчість. – К.,1961.

Боровик М. Сторінки життя А. Штогаренка// Музика. – 1987. - №5. – С.7-8.

Боровик М. Творчість Андрія Штогаренка. – К.,1965.

Виноградов Г. Андрій Штогаренко. – К.,1973.

Виноградов Г. Андрій Штогаренко. – К.,1985.

Гордійчук М. Дивосвіт Андрія Штогаренка// Культура і життя. – 1992. – 17 жовтня.

Гордійчук М. Спасибі за музику// Культура і життя. – 1987. – 18 жовтня.

Гордійчук М. Третя («Київська») Андрія Штогаренка// М.Гордійчук. Музика і час. –К., 1984.

Горюхіна Н. Друга симфонія А. Штогаренка/ Укр. музикознавство. – В.3. –К., 1968.

Зноско-Боровський О. Андрій Штогаренко. – К.,1951.

Клин В. З фортепіанного альбому// Музика. – 1977. - №4.

Лисенко Н. У танцювальному жанрі// Музика. – 1983. – №5.

Мистецтво України: біогр. довідн. Упор. А.В. Кудрицький. – К., 1997. – С. 216-217.

Митці України: енцикл. довідн. За  ред. А.В. Кудрицького. – К., 1992. – С. 213.

Муха А. Композитори України та української діаспори: довідн. – К., 2004. – С. 330-331.

Реп’янська В.А. Нескорені душі твої, Україно!// Мистецтво в школі. – 2014. - №10. – С. 2-8.

Творчість А.Штогаренка: збірн. статей. Упор. Т.Кравцов. – К., 1979.

Шевченко Н. «Етюди-картини» А.Штогаренка// Музика. – 1979. - №4.

Яворський Е. Слово про Майстра// Музика. – 1992. - №6.