Пам'ять зразу виокремила спогади понад 20-ти річної давнини, коли ми були студентами Чернівецького музичного училища ім.Сидора Воробкевича. Навчались в одній групі з вокалістами та теоретиками. Саме серед вокалістів був син Тамари Мар'янівни, Арсен. Через нього, критичному оку педагога Тамари Шкурган, була відкрита наша група особливо - вона була нашим першим провідником по навчанню в училищі - перші практичні поради - як все встигати, де швидко та смачно поїсти, як випросити у вахтерши ключ від класу для індивідуального заняття, як не потрапити на перездачу загального фортепіано та інші. Багато наших студентів її трохи побоювались за шалений темперамент та принциповість, переконання та відвертість завжди казати правду.
Хороші творчі спогади залишаться зі мною назавжди.
"ВСЕ, ЩО ДАЛА МЕНІ ДОЛЯ, Я ПОСПІШАЮ ВІДДАТИ ДІТЯМ..."
Кілька років тому добре знаного в краї педагога-музиканта Тамару Шкурган запросили на канікулах попрацювати з дітьми вокального гуртка в одному з літніх таборів. Там до неї підійшов хлопчик, запитавши "Це ви Тамара Мар'янівна?". "Так, а що?" – відповіла жінка. " Я чув, як ви навчаєте дітей співати, то й теж хочу у вас займатися!", – попросив хлопець. Саме так до пані Шкурган прийшов майбутній переможець нещодавнього конкурсу "Обдаровані діти України" (він щороку проходить у Києві) Олександр Атодирес. Адже на всеукраїнському конкурсі хлопчик єдиний представляв Чернівецьку область і виграв гран-прі! Також в активі хлопця друге місце на міжнародному естрадному конкурсі в Болгарії тощо. Потім до Тамари Мар'янівни прийшла Олеся Франків, яка згодом здобула гран-прі "Пісенного вернісажу" і стала лауреатом багатьох інших престижних конкурсів.
"Музика – це не робота, а життя. І все, що дала мені доля у житті, я поспішаю віддати дітям, – зізнається Тамара Мар'янівна. – До речі, в мене й зараз підростають дуже гарні діти. Це і Діана Фріцлер, яка вчиться на 3-ому курсі Чернівецького училища мистецтв, і 9-річна Анастасія Гева, і Ліліана Бружа – дівчинка, про яку на міжнародному телеконкурсі "Пісенне джерело" Мар'ян Гаденко сказав, що вона, можливо, в майбутньому стане гордістю Буковини". Серед талановитих вихованців Тамари Шкурган і Крістіна Урсулян, яка, зокрема, зайняла ІІІ місце на конкурсі "Пісенне джерело". Загалом, у Тамари Мар'янівни багато вихованців. Але всі діти однаково її люблять та поважають.
Але я подумав про інше – як часто у нашій країні батьки видатних людей залишаються в певній тіні, й самі будучи неординарними і яскравими особистостями. І один з прикладів – Тамара Шкурган, мати видатного оперного співака з Буковини Андрія Шкургана. У цієї жінки життєва енергія просто фонтанує і силі цього позитиву можуть позаздрити навіть молоді люди.
Наразі Тамара Шкурган – добре знаний у краї викладач-музикант. Жінка суміщає дві роботи, працюючи в Чернівецькому училищі мистецтв імені Сидора Воробкевича і ведучи там фортепіано і музичну психологію й педагогіку, а також керуючи вокальним жанром у районному будинку дитячої та юнацької творчості у Сторожинці.
– У Чернівцях в мене більш командна праця, яка приносить мені радість, – каже Тамара Мар'янівна. – А в Сторожинці цікава робота тим, що люди бачать мій труд у творчості моїх вихованців.
Пані Тамара закінчила Львівську консерваторію (тепер – музичну академію), отримавши фах викладача фортепіано і хорового співу. Цікаво те, як до Львівської консерваторії жінка вчилася в Івано-Франківському музичному училищі. Навчання в училищі розраховано на 4 роки, але вже після закінчення другого курсу Тамару Шкурган прослухала комісія, яка оцінювала випускників училища, і за особистим дозволом міністра культури тогочасної радянської держави (тоді все ж були дуже жорсткі правила) жінку направили вступати до консерваторії. "Коли складала екзамени в консерваторію, то вже чекала свого Андрійка, і коли першого вересня приступила до навчання, то була на сьомому місяці вагітності". Після закінчення консерваторії Тамара Шкурган, єдина з випускників отримала рекомендацію в аспірантуру Державного музично-педагогічного інституту імені Гнєсіних, що у Москві. А отримати таке направлення того часу було мрією багатьох. Проте жінка так і не спробувала тоді вступати до згаданої аспірантури через фінансові труднощі і малу дитину на руках.
Звісно, талановитих випускників у ті часи одразу ж помічали. Тож Тамарі Мар'янівні запропонували роботу в Чернівцях у музичному училищі і пообіцяли квартиру. Жінка погодилася. Згодом її запросили працювати і в професійне училище легкої промисловості №3. Здавалося б, що таке рівень ПТУ? Але й у технічному училищі харизматична жінка знайшла талановитих дітей і створила там чудовий вокальний ансамбль. Щороку діти в ансамблі змінювалися, але на рівень колективу це аж ніяк не впливало.
З часом ансамбль профтехучилища почав виконувати і складні хорові твори. І коли колектив під керівництвом Тамари Шкурган проспівав кілька творів М. Леонтовича на одному із всеукраїнських конкурсів, то відтак ще й довелося доводити журі, що учасники ансамблю не є учнями музичного, а саме професійно-технічного училища. Відтоді ансамбль училища №3 почав їздити на різні престижні конкурси і став чи не єдиним колективом із системи професійно-технічної освіти, що отримав звання народного.
Свою любов до чистого співу, як виразу людської душі, Тамара Шкурган також реалізувала працюючи у різних буковинських самодіяльних колективах. Чернівчани старшого покоління ще, мабуть, пам'ятають відому студентську хорову капелу, що колись діяла при Чернівецькому держуніверситеті імені Юрія Федьковича. Це був потужний колектив, який налічував щось 80 осіб і саме ним успішно керувала пані Шкурган. Однак якось в університеті хтось засумнівався, що Тамара Мар'янівна є фахівцем з хорового співу. Тож жінка як доказ принесла скептику свій диплом про вищу музичну освіту, в якому... немає жодної четвірки! "У мене не лише у вузі, а й у школі не було жодної четвірки в щоденниках, – каже жінка. – І я навіть зберегла деякі з них – щоб своїм дітям показати. Але не для того, щоб похизуватися, а щоб вони знали рівень, до якого треба прагнути".
Відтак Тамару Шкурган доля пов'язала з цікавими людьми – начальником Сторожинецького райвідділу освіти Василем Грозаву, та директором будинку дитячої та юнацької творчості Валентиною Бідяк, які запросили жінку працювати в них. На той час на Сторожинеччині процвітав танцювальний жанр, проте вокальне мистецтво гірше розвивалося. Тамара Мар'янівна спершу вагалася взятися за спів у закладі, та згодом погодилася. Спершу все було з труднощами – приходило мало дітей, треба було їх якось зацікавлювати. Однак тепер Тамара Мар'янівна пишається своїм талановитим Іванком Москалюком, з яким вона їздила на різні конкурси і тріумфально поверталася на Буковину. До речі, цей хлопець ще малим стояв на дорозі, зупиняючи попутні машини і приїжджаючи зі Старої Жадови на репетиції до пані Шкурган у Сторожинець. Інколи діставатися до райцентру доводилося в люту заметіль чи під час зливи... Зате тепер у хлопця – безліч престижних перемог і величезний досвід естрадного співу.
Володимир БОТЮК, "ДОБА".
Немає коментарів:
Дописати коментар