Орест Іва́нович Кривору́чко (*9 травня 1942, Чернівці (Стара Жучка)) — український художник (живопис, графіка, художня фотографія). Заслужений художник України (2005). 2015 р. - обласна мистецька премія імені Одарки Киселиці (графіка) 2016 р. - Ювілейна медаль 25 років Незалежності України (від знака президента України) 2016 р .- Міжнародна літературно - мистецька премія імені Ольги Кобилянської (живопис, графіка).
Орест Іванович Криворучко народився 9 травня 1942 року на північній околиці Чернівців Старій Жучці (тепер — це вже давно повноправна частина міста). Батько, Іван Дмитрович, загинув на війні. Мамі, Веронії Онуфріївній, прийшлось самій піднімати двох синів. Вчився Орест в школі добре. Неповно-середню школу закінчив, маючи найкращі оцінки з усіх предметів. Здібності до малювання на цей час у нього вже проявились.
Вирішили, що дальше він піде вчитися в Чернівецьке художньо-ремісниче училище № 5. В училищі опановував складні орнаменти розпису житлових інтер'єрів та громадських приміщень у техніці грізайль, вивчав малюнок, живопис, історію стилів (спецтехнологію, ліплення), створення фресок. Закінчив училище в 1959 році на відмінно, з найвищим розрядом (сьомим) альфрейника-живописця. Навчаючись в училищі, опановуючи конкретний фах, Орест продовжує у вільний час малювати. В нього не було якоїсь конкретної улюбленої теми — його малюнки різноманітні: це природа і тваринний світ, міське середовище і люди. Дуже часто глядачі сприймали його малюнки як роботи професійного художника. Після закінчення училища Криворучко починає працювати на оформленні житлових будинків і будинків культури, працює художником у навчальних закладах, очолює художню студію Палацу піонерів, працює художником-оформлювачем в художньому фонді. Приходить розуміння, що потрібно продовжити навчання.
Після служби в армії Орест Криворучко продовжує навчання, одержує повну середню освіту і поступає в 1967 році в один із найпрестижніших на той час вузів — Московське вище художньо-промислове училище (колишнє Строгановське) (тепер — Московська державна художньо-промислова академия имени С.Г.Строганова) на відділення графіки. В групі промислової графіки Орест весь час був лідером. Навчання давалось легко.
Вище художньо-промислове училище дало О.Криворучкові енциклопедичні знання. «Ми там малювали не лише натуру,- розповідає він,- а й вивчали історію мистецтва, проектували інтер'єри, ліпили, вивчали технологію поліграфії, шрифти, офорт, конструювання і, навіть, оформлення упаковок. Все це дуже знадобилось в житті. До того ж чимале значення мало відвідування московських виставок. Це неначе б ще один інститут»[1] Крім знань, одержуваних в стінах училища, на формування його, як митця, в великій мірі впливало відвідування московських музеїв, спілкування з своїми талановитими, в майбутньому відомими, товаришами — Геннадієм Спіріним (книжковий графік, ілюстратор), Долженсуреном Ціріньпілєм (головою Спілки художників Монголії, автором грошових монет для Монголії), Верхоланцевим Михайлом (ксилографом, лауреатом багатьох міжнародних премій). З інститутських викладачів найбільше Орестові запамятались: Олексій Скляренко (живопис), Ігор Богдашевський (промислова графіка), Гліб Виноградов (поліграфія).
По закінченню навчання, Ореста Криворучку, як одного з найкращих студентів, напрвляють на роботу в місто Сочі. Але довго там він не затримався — тягнуло до рідних місць. Він повертається на Буковину, де пройде, на сьогодніщній день, більша частина його творчого шляху. На Буковині спочатку повного розуміння не зустрів. Але на долю свою не нарікав, а посиленно, в поті чола, працював, виконував державні і приватні замовлення, брав участь у багатьох виставках.
В 90-і, важкі, «купонні» роки, почав їздити в Австрію, де його зустріли дуже тепло. До 2006 року він побував там більше десяти раз — займався творчістю, провів виставки своїх творів в 17 австріських містах.
Вражає діапазон його творчих пошуків: від оригінальних живописних робіт — до малої графіки. Працює в різних видах живопису (в різних техніках і стилях, має свій почерк) і графіки (станкова графіка, прикладна графіка (логотипи тощо), плакат, книжкова графіка, ex libris, мала друкована графіка, поштова графіка, геральдика і фалеристика, експериментальна унікальна графіка, акварель). З юних років Орест Іванович захопився фотографією, захоплення поступово перейшло в хобі, а хобі в ще одну грань творчості. З часом прийшло визнання, нагороди.
З 1977 року О. І. Криворучко член Національної спілки художників України.
Він активний член Українського геральдичного товариства (з 1994 р.). Автор герба і прапора міста Чернівці і Чернівецької області.
Він активний член Українського геральдичного товариства (з 1994 р.). Автор герба і прапора міста Чернівці і Чернівецької області.
Учасник 80-и міжнародних виставок (ex libris, мала графіка, естамп). В його активі також 20 персональних виставок (графіка, живопис). Твори експонувалися у більш як 30-и країнах світу на всіх континентах, є в музейних і приватних колекціях України і за кордоном. Лауреат багатьох міжнародних виставок і конкурсів екслібрису. Брав також участь в обласних і республіканських виставках, має публікації в різних газетах, журналах, каталогах виставок (ціла бібліотека).
У 2006 р. вийшов друком художній альбом О. І. Криворучка.
Лауреат обласної премії ім. Сидора Воробкевича (за особистий внесок у відродження і розвиток культури та мистецтва краю).
Нагороджений почесною відзнакою Чернівецької обласної державної адміністрації та обласної ради «Буковина».
У 2005 р. Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений художник України».
Донька Ореста Івановича Криворучка — Оксана Скоробогач(р.н.1980) — теж вибрала життєвий шлях митця: здобула відповідну освіту, опанувала різноманітні техніки, зокрема батік, олійний живопис, графіку (лінорит, офорт, туш пером, інкорель), бере участь в багатьох виставка, має вже нагороди.
Живопис
Криворучко охоче пише аквареллю. Для акварельних замальовок він, в свій час, виїжджав на будівництво газопроводу «Сургут-Ужгород». Працював на відрізку від Кременчука до Хуста, звідки привіз серію акварельних портретів.
Буваючи неодноразово в Австрії, змальовував краєвиди, що нагадують гірські та передгірські ландшафти рідного краю. Ті акварелі прикрашають тепер інтер'єри багатьох австрійських домів. Живописні етюди художника завжди чуттєві, емоційні, в них — мить, відтворена пластичністю довгого вологого мазка, іноді вони стають своєрідними колірними нотатками, що мають зберегти відчуття-враження. Такими є площинно-декоративні «Карпати», в підкресленій статиці яких втілено вічність, й сповнені драматизму «Верби». «Живопис початку 1970-х років („Дід мій“, „Натюрморт з кукурудзою“) відмічений поєднанням оманливої матеріальності зображень з активними, майже ілюзорно відтвореними фактурами, і несподівано контрастного декоративного чорного контуру, що увиразнює звучність локальних кольорів. Візуальні ілюзії доволі часто виникатимуть в його роботах — чи то як гра з уявою, випробування власного вміння, чи бажання витворити щось реальніше за дійсність?»
Є в доробку О.Криворучка навіть сюрреалістичні спроби («Верби в Коровії», «Вечоріє», «Передчуття», «Затемнення» та інші), що свідчить про широке зацікавлення митця.
Немає коментарів:
Дописати коментар