У кожному селі обов’язково є свої майстри, неорди нарні особистості. Та деякі з них насправді вражають. В Іванівцях нам
порадили обов’язково завітати до народної художниці. Оселя цієї майстрині схожа на справжню картинну галерею, усюди - на
стінах, столах, полицях, підлозі картини, писані олійними фарбами.
14
листопада – 65 років від дня народження художниці Марії Гебриної
(Гебрін) (1954).Народилася (Марія Іванівна за іншими даними Гебрин, Гебрін, Гебріна) в селі Іванівці Кельменецького району Чернівецької області. Від батька і матері успадкувала щиру любов до народного мистецтва та ремесла. Малює з дитинства, в 5 років вже вміла прясти, в 7– ткала на верстаті разом з мамою, навчилась вишивати та в’язати. Закінчила Москов -ський заочний народний університет мистецтв (1992).З 1992 р. – керівник гуртків Кельменецького дитячо-юнацького Центру, а з 1993 р. – викладач Кельменецької художньої школи відділу народного мистецтва. Її учні – серед переможців обласних та Всеукраїнських дитячих конкурсів.
В 2001 році вступила до Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Персональні виставки вібдулись в Чернівцях (2004, 2007, 2008, 2010 рр.) та в м. Києві.
Створює портрети, пейзажі, натюрморт, картини на народну тематику. Серед праць – «Сватання на Гончарівці» (1998), «Ой ходила дівчина бережком» (2000), «Напувала кониченка» (2001), «Зима», «Коби ж мені до вечора», «Господиня» (2002), «Наталка Полтавка», «Пастушок», «Перше побачення», «На містку», «Несе Галя воду», «Їхав козак за Дунай», «Ой ти, конику, вороненький» та ін.
Лауреат обласної мистецької премії ім. Георгія Гараса (2008).
(Гебрін) (1954).Народилася (Марія Іванівна за іншими даними Гебрин, Гебрін, Гебріна) в селі Іванівці Кельменецького району Чернівецької області. Від батька і матері успадкувала щиру любов до народного мистецтва та ремесла. Малює з дитинства, в 5 років вже вміла прясти, в 7– ткала на верстаті разом з мамою, навчилась вишивати та в’язати. Закінчила Москов -ський заочний народний університет мистецтв (1992).З 1992 р. – керівник гуртків Кельменецького дитячо-юнацького Центру, а з 1993 р. – викладач Кельменецької художньої школи відділу народного мистецтва. Її учні – серед переможців обласних та Всеукраїнських дитячих конкурсів.
В 2001 році вступила до Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Персональні виставки вібдулись в Чернівцях (2004, 2007, 2008, 2010 рр.) та в м. Києві.
Створює портрети, пейзажі, натюрморт, картини на народну тематику. Серед праць – «Сватання на Гончарівці» (1998), «Ой ходила дівчина бережком» (2000), «Напувала кониченка» (2001), «Зима», «Коби ж мені до вечора», «Господиня» (2002), «Наталка Полтавка», «Пастушок», «Перше побачення», «На містку», «Несе Галя воду», «Їхав козак за Дунай», «Ой ти, конику, вороненький» та ін.
Лауреат обласної мистецької премії ім. Георгія Гараса (2008).
Хоча освіту майстриня здобувала у Московському університеті, вона
запевняє, що самоук, адже навчалася заочно. Відсилала картини до столиці, а
звідти одержувала листи із зауваженнями, порадами, скористатися якими на
відстані було досить важко. Тож вчилася, копіюючи роботи відомих митців.
Художниця і досі працює над своєю майстерністю, радиться з іншими фахівцями.
Багато років вона і сама вчила малювати, викладала у місцевій загальноосвітній
та художній школах.
Свої роботи художниця від щирого серця дарує рідним та друзям. Приблизно
два-три рази на рік вона вивозить картини на виставки до Кельменців, Чернівців та Києва.
ЇЇ оселя нагадує картинну галерею
У кожному селі обов’язково є свої майстри, неординарні особистості. Та деякі з них насправді вражають. В Іванівцях нам порадили обов’язково завітати до народноїхудожниці Марії Гебрін. Оселя цієї майстрині схожа на справжню картинну галерею, усюди - на стінах, столах, полицях, підлозі картини, писані олійними фарбами.
- У мене натхнення ніколи не зникає, можу малювати будь-коли і це справжнє задоволення, був би тільки час, - зізнається Марія Іванівна. – Багато худоби ми вже не тримаємо, здоров’я немає. Тому будь-якої вільної хвилини малюю, особливо взимку, коли часу більше.
Хоча освіту майстриня здобувала у Московському університеті, вона запевняє, що самоук, адже навчалася заочно. Відсилала картини до столиці, а звідти одержувала листи із зауваженнями, порадами, скористатися якими на відстані було досить важко. Тож вчилася, копіюючи роботи відомих митців. Художниця і досі працює над своєю майстерністю, радиться з іншими фахівцями. Багато років вона і сама вчила малювати, викладала у місцевій загальноосвітній та художній школах.
- Дуже люблю малювати дітей, людей. Якщо не виходить гарно, працюю над картиною, доки мені не сподобається, - каже пані Марія. – Маю в доробку ікони, коли пишу Святі Образи – це свято для душі, робота йде легко, все обов’язково виходить. Малювала з раннього дитинства, скільки себе пам’ятаю. Перша вчителька похвалила, коли ми малювали волошки та моркву. Це дуже підбадьорило. Згодом почала ходити на заняття до вчительки малювання, це дуже подобалось.
Свої роботи художниця від щирого серця дарує рідним та друзям. Приблизно два-три рази на рік вона вивозить картини на виставки до Кельменців, Чернівців та Києва, де їх можна придбати, хоча ціни на них, порівняно з тими, що ми бачимо у художніх салонах, смішно низькі. Під час однієї з виставок у Чернівцях роботи Марії Гебрін так сподобалися відвідувачам, що вони купили аж п'ятнадцять картин. В середньому пейзаж можна придбати за 300 гривень, портрет за 400-500. І це враховуючи, що майстрині доводиться витрачати великі суми на фарби, полотно, рами.
Немає коментарів:
Дописати коментар