«Червона Рута» - ювілейний спогад музичної революції в Чернівцях.

 Вересень…Видався по-літньому теплий… Початок навчального року 1989-1990рр. не вирізнявся для нас, студентів-четвертокурсників Чернівецького музичного училища імені Сидора Воробкевича, нічим. 

Якось, на першому тижні навчання, вранці, перед парою з гармонії, хлопці-одногрупники щось гамірно обговорювали.  Майже всі вони на той час вже мали власні гурти, добре знались на сучасній  українській музиці, знали безліч пісень - естрадних та народних, вміли їх «знімати» на слух та професійно аранжувати для свого складу ансамблю (ВІА), володіли хорошими виспіваними на «халтурах» голосами.

Нас, дівчат, було  всього троє в групі, але ми мали дуже творчо-дружні взаємини з «хлопчачою» частиною. Частенько були учасниками їх творчих репетицій  - із сперечаннями до хрипу в горлі, із «шаленими гармоніями- польотами», що звучали так по-новому, модно, сучасно… Ми допомагали  своїми порадами та… виконаними домашніми завданнями!

 Того дня сперечались про майбутній фестиваль, про який хлопці дізнались по своїм - «музичним» каналам.  Питання спору - як бути з парами, адже у нас вони були протягом дня.

Рішення схилилось на користь фестивалю і ми – десятка студентів-музикантів, тихо втікали з занать  та сиділи цілими днями на стадіоні «Буковина». Фестивалили! Ми стали свідками, ще не знаючи тоді якої ПОДІЇ -  Першого фестивалю «Червона Рута», що відбувся 17-24 вересня 1989 року у м. Чернівці на стадіоні «Буковина».

А офіційна передісторія була такою (за журналістською розвідкою Наталії Фещук).

27 грудня 1987 року у газеті «Молодь України» з'явилася стаття Івана Лепші «То є чистая вода…». У ній журналіст аналізував той факт, що окремих авторів пісень, які з часом навіть стають народними, поблажливо називають аматорами. І зауважив, що саме так трапилося з Володимиром Івасюком. Його називали аматором, бо він не був членом Спілки композиторів СРСР. Далі Іван Лепша вніс пропозицію проводити щорічний конкурс-фестиваль «Червона рута», на якому звучали б у виконанні професійних ВІА та солістів естради нові твори як композиторів-професіоналів, так і композиторів-аматорів. За задумом Івана Лепші у рамках конкурсу-фестивалю «Червона рута», присвяченому Володимиру Івасюку, могла б відбуватися творча співпраця професіоналів з аматорами.

Після публікації цієї статті до редакції газети «Молодь України» почало надходити багато листів, у котрих люди палко підтримували таку ідею. Ідею створення фестивалю, присвяченого видатному буковинцеві, підтримали багато відомих митців — Станіслав Тельнюк, Дмитро Гнатюк, Василь Зінкевич, Дмитро Павличко, Ніна Матвієнко.

Згодом цю ідею своїм конкретним рішенням підтримав і легалізував ЦК ЛКСМУ.

У 1988 році музиканти Тарас Мельник, Кирило Стеценко, Анатолій Калениченко та поет Іван Малкович розробили концепцію фестивалю.

На першому фестивалі «Червона рута» у Чернівцях Іван Лепша був почесним гостем. Значну роль в організації фестивалю зіграло «СП Кобза (Україна-Канада)». У квітні 1989 головний директор Кобзи — Олег Репецький пропонував організовувати фестиваль разом з Міністерством культури та комсомолом. Однак ні комсомол ні Міністерство культури не змогли знайти коштів для оплати звукового обладнення для фестивалю. Комітет з підготовки фестивалю очолив працівник фірми СП Кобза Тарас Мельник.

Так творилась музична історія.

  А для нас, студентів-музикантів, той фестиваль  став революцією у свідомості, що поруч із класичними музичними творами можуть існувати зовсім інші зразки сучасних гармонійних зворотів, вокальних рулад та,  насамперед,  існують справжні пісенні тексти, що співаються душею та запам’ятовуються з перших акордів та несуться у світи, як «Червона рута».

 Я, особисто, в ті дні  на стадіоні вперше побачила синьо-жовтий прапор, як символ вільності духу, думки, творчості та способу їх вираження.

 Сказати, що це вражало, мало. Ми були в ейфорії! Не пропустили жодного конкурсного дня, жодного виступу.  Вертаючись вулицями міста «співали» «Україно, Україно!» Тараса Петриненка, «Та піду втоплюся»  Андрія Миколайчука. А пісенні тексти «Братів» стали для нас відкриттям іншого музичного життя.

 Тогорічними лауреатами стали:

Тарас Курчик (Дрогобич), Андрій Миколайчук (Умань), Едуард Драч,

ВВ (Київ), Олександр Тищенко («Зимовий сад», Київ), Сестричка Віка (Філадельфія (США), Брати Гадюкіни (Львів), Кому Вниз (Київ), Марія Бурмака  (Харків), Павло Дворськи (Чернівці).

Дипломантами стали: Галина і Леся Тельнюк, Олександр Гаркавий (Луцьк), Марина Музика-Беджанова (Оренбург), «Аванс» (Запоріжжя), «Край» (Закарпатска область), «Еней» (Рівенска область), Віталий Свирід (Київ), В. Грицишин (Дніпропетровска область), Володимир Давидов (Світловодськ, Кіровоградська область), Олег Покальчук (Луцьк), Іван Ситарський (Львівська область), Леся Улична та Леся Горова (Львів), Ігор Кравчук (Чернівці), Володимир Кіндратишин (Івано-Франківськ), Андрій Чернюк (Київ), Станіслав Щербатих (Івано-Франківськ), Іван Козаченко (Київ), Кость Павляк (Черкаси), Василь Чинч (ЧССР), Олесь Доля (Львів), «Рутенія» (Київ), Тарас Чубай (Львів), Юрій Товстоган (Київ), «Кафедра зеленої музики» (Дніпропетровськ), «Перон», «Рок-ціп-клуня-бенд», «ВВ», «Гуцули» (Косів), група Євгенія Масловича (Донецьк), Ансамбль модної пісні «Захід» (Івано-Франківськ).

 Фестиваль «Червона рута» 1989 року -  дав дорогу багатьом, вже тепер відомим, іменам, зробив можливим стрибок свідомості  у тисяч слухачів стадіону та поза ним.

 2019 рік  - ювілейний рік Володимира Івасюка.  Заплановано та поведено безліч малих та більших культурних акцій в місті  та в обласній науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка, також.  Але,  насамперед,   приємно згадати, що 21 травня 2019 року відбулася презентація творчого авторського проекту-подяки Оксани Петращук-Гинги «Наш Івасюк».

Присвячений пам'яті Володимира Івасюка - 70-річчю від дня народження та 40-річчю дня поховання Митця - українського композитора, виконавця, поета, художника, мистецького подвижника, Героя України (2009, посмертно). В експозиції авторського проекту "Наш Івасюк" брали участь близько двадцяти авторських робіт та чотири роботи студенток Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка творчої майстерні Оксани Петращук-Гинги - майстрині художнього ткацтва, художниці, педагога, лауреатки Літературно-мистецької премії імені Ольги Кобилянської. Всі роботи створені за мотивами пісень Володимира Івасюка «Балада про дві скрипки», «Балада про мальви», «Червона рута», «Я піду в далекі гори» та ін., просякнуті духом, розумінням, прийняттям та любов'ю всього, що зроблено Івасюком за неймовірно коротке життя, як спалах "Зірки". Майстрині творчо переконують та доводять всім, що "Код Івасюка" то є код українського сумління та совісті.

  Я  впевнена, що  творчість Володимира Іваюка надихає та бентежить творчих людей різних сфер,  народжує Велике Мистецтво, якому ЖИТИ!   Фестиваль «Червона рута»-2019 -  ще одна пам’ятна сторінка цього ювілейного року, свідком якого я є!  Тож фестивалимо, Чернівці!

  Хоч з самого початку було дві точки зору на те, де проводити фестиваль.

У газеті «Родослав» в одній зі статей Іван Лепша пише: «Квітка червона рута росте й розцвітає лише у певному природньому середовищі: перенеси її з гірської кручі у степ — і вона згине. Запоріжжя те підтвердило (йдеться про «Червону руту–2» — авт.). Місто могло спричинити загибель ніжної квітки. Ні, «Червона рута» має постійно прописатися у Чернівцях, у краї, що виколисав талант Володимира Івасюка, чия незбагненна пісня дала ім'я цьому всеукраїнському явищу». Проте пізніше він змінив свою точку зору: «Так, я багато писав про те, що „Червона рута“ має проводитися на Буковині. Але коли мені пояснили, що фестиваль переслідує і культурно-просвітницькі мотиви, то я й погодився, що він має відбуватися і у найбільш зрусифікованих містах України…»

Автор сценарію чернівецького фестивалю «Червона рута-1989» поетеса Софія Майданська говорила, що свого часу вона й сама висловилювася за те, щоб фестиваль відбувався у різних містах України. Але тепер наразі вважає, що насправді чернівецьку «Руту» не повторити ніколи.

Михайло Івасюк, батько Володимира Івасюка зауважував: «… народжений у Чернівцях фестиваль потрібно і виплекати у Чернівцях, створити міцну традицію і звідси показувати його світові. Пересувний характер фестивалю може принести шкоду, оскільки для утвердження мистецького явища потрібна статичність. Практика світових фестивалів свідчить, що люди оберігають подібні пісенні змагання від розосередження.

 Від завтра, 17 вересня 2019 року, по 22 вересня 2019 р. у Чернівцях відбудеться Ювілейний Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута–2019».

У ньому візьмуть участь солісти та гурти з кожної області України, переможці відбіркових конкурсів 2019 року та зірки української масової музики. Всього до фінальних змагань було запрошено майже 950 учасників з-поміж 5000, котрих було прослухано по всій Україні впродовж 2018 року.

Основним завданням Фестивалю, як на мене, є  демонстрація громадської діяльної позиції у сфері культури та  масової інформації,  демонстрація всій українській молоді, що  патріотична свідомість може формуватись засобами  ЯКІСНОЇ української масової культури. А ще,  дати ту, можливо першу, можливість молодим обдарованим талановитим!

 Адже: «Червона рута» – єдиний найбільший всеукраїнський некомерційний музичний фестиваль, що має україномовний статус та критерії оцінки української національної визначеності в музиці.
«Червона рута» – найстарший фестиваль в Україні, що сформував українську сучасну молодіжну масову музику. 90% зірок відкрито фестивалем «Червона рута». Жоден фестиваль, конкурс, музичний телепроект в Україні не обходиться без учасників та переможців «Червоної рути».

Цілеспрямо­вано пошукаймо час, щоб бути свідками, як митці професійно демонструють відроджені національні традиції,  живі старі зразки автентичного фольклору, що звучать та мають відклик у наших серцях, єднають нас у пісенному колі та дають  жити словам: «НАДІЯ Є!»

Завідувачка відділу мистецтв ЧОУНБ ім. М. Івасюка

 Любов Шилюк