Богдан Вахнянин - ювіляр!

Богдан Вахнянин, за фахом гімназійний учитель природознавства,

композитор, автор хорових творів та солоспівів, народився 16 листопада

1883 р. в сім’ї гімназійного учителя Івана Вахнянина. Батько Богдана -

брат громадського політичного діяча, композитора Анатоля /Наталя/

Вахнянина. Б.Вахнянин був педагогом в українській чоловічій гімназії у

Перемишлі, диригентом гімназійного хору, а також учителем співу в

учительській семінарії. Декілька років керував мішаним хором "Боян" у

Перемишлі, організовував концерти до роковин Т.Шевченка, М.Шашкевича,

І.Франка та інших діячів культури. Коли в 1924 р. було організовано

Вищий музичний інститут їм. М. Лисенка, його першим директором став

Богдан Вахнянин. Він також викладав Історію музики та гармонію.

Композитор С.Людкевич ставив його в ряд "доморощених" музичних діячів,

водночас визнавав професіоналізм в його композиторській творчості.

Богдан Вахнянин - автор хорових творів, серед яких "Гей на бій" на сл.

Х.Алчевської, "Поклін борцям" для чоловічого хору. Декілька творів

композитор написав на сл. Т.Шевченка, а саме "Думу" з "Невольника" для

мішаного хору і цікаві музичні картини з "Гайдамаків" - "Лебедин",

"Титар" та деякі інші, досі не віднайдені. Найбільш популярними є "Садок

вишневий коло хати", "У перетику ходила" та Ін.

Б.Вахнянин видав "Альбом стрілецьких пісень" /60 обробок/ для мішаного,

чоловічого І дитячого хорів /Львів,1937/.

У 1926 р. композитор переїхав з Перемишля до Стрия. Тут влаштувався на

посаді учителя в гімназії. Довгі роки був диригентом стрийського

"Бояна". Зі Стрия Б.Вахнянин перебрався до Львова. У Львові включився у

музично-громадську діяльність міста. Помер Богдан Вахнянин 18 січня 1940

р. Похований на Личаківському кладовищі поруч з усипальнею Анатолія

Вахнянина.

В творі „Садок вишневий коло хати" відтворено картину весняного вечора в

українському селі. Прості, зримі, пластичні образи постають з

народно-естетичних і морально-естетичних уявлень. Сила емоційного впливу

твору - в природності й рельєфності малюнку, в його світлому настрої.

У вірші відобразилась мрія поета про щасливе, гармонійне життя. Ця мрія

різко контрастувала з дійсністю, в якій поет-в'язень створював свою

поезію. Перед нами постає побутова картина українського села: