Ієронім
Босх. Від містицизму до реальності
Ієронім Босх – один із найвизначніших художників
епохи Північного Відродження, який вважається найзагадковішим живописцем у
історії світового мистецтва. Інтерес до особистості та творчості митця постійно
то зростав, то гаснув, що призводило до породження багатьох легенд і небилиць. Картини
Босха та його послідовників – концентроване і геніальне зображення страху перед
смертю і пекельними муками. Говорять, що Босх створив художню енциклопедію зла
всіх видів і форм. Проте сьогодні цьому вже не надається багато значення, адже
сучасна людина, споглядаючи настільки алегоричні витвори, не дивитиметься на
них крізь призму Середньовіччя чи Відродження, а проводитиме аналогії саме із
теперішнім світом і його глобальними проблемами.
2016
рік у Європі оголошено роком Ієроніма Босха в пам'ять про одного з
найзагадковіших художників в історії західного мистецтва, який пішов з життя
500 років тому, в серпні 1516 року. З такої нагоди на батьківщині художника в
Хертогенбосі (Нідерланди), в Мадриді, Венеції та інших містах Європи пройдуть
масштабні виставки робіт самого Босха, а також сучасних майстрів, натхнених
нерозгаданими символами і таємницями творчості видатного майстра Північного
Відродження.
Одним
з головних заходів, присвячених річниці Босха, була мультимедійна виставка
«Босх. Ожившие видения»,
відкрита в Центрі дизайну ARTPLAY 18 березня 2016 року в Москві.
«Дивовижні
і дивні фантазії ... частіше неприємні, ніж жахливі», - сказав про картини Босха інший голландець, сучасник живописця і
автор «Книги про художників» Карeл ван Мандер. Дивні, незрозумілі, лякаючі -
епітети частіше за інших зустрічаються при згадці про твори Босха. Всі забобони
і страхи, що мучили середньовічну людини, знайшлись в його роботах. Не
випадково картина «Сад земних насолод», що зображає людство, спіймана в пастку
своїх гріхів і ввібрала атмосферу епохи, стала символом Середньовіччя.
Спадщина
Босх
вважається автором приблизно 30 творів, але підписані автором лише сім з них.
Ні в одній з картин немає назви, присвоєної їй самим Босхом. Всі вони придумані
пізніше дослідниками його творчості. Про його життя відомо ще менше - походив з
родини художників, вигідно одружився, не мав дітей, належав до релігійної
організації - Братство Діви Марії. Хто ж такий Ієронім Босх? Одні вважають його
сюрреалістом, називаючи «почесним професором кошмарів». Інші стверджують, що в
його роботах зашифровані секрети алхіміків, астрологів і чаклунів тієї епохи.
Треті зараховують художника до єретиків, називаючи адептом заборонених сект,
хоча відомо, що Босх був надзвичайно релігійною людиною.
Виставка в Центрі
дизайну ARTPLAY
У
аванзалі виставки «Босх. Ожившие видения» творці постаралися зібрати всю наявну
інформацію про життя і творчість Босха, включаючи найнеймовірніші версії. А
мультимедійна частина - це справжній карнавал жахливих і водночас привабливих
образів живописця. Можна нескінченно дивитися на цей фантасмагоричний світ
слизьких виродків, пузатих чудовиськ, риб з людськими ногами, людей з бочками
замість животів, павукоподібних істот.
Спадщина Ієроніма Босха – унікальне явище в історії
європейського і світового мистецтва. Воно нетрадиційне і оригінальне, і ця
нетрадиційність полягає в тому, що нідерландський художник був зосереджений на
зображенні грішних мешканців землі. Деякі його витвори не мають жодних аналогів
ні в тогочасному мистецтві, ні в творчості його наступників.
Іспанський мислитель Хосе де Сигуенса описав
творчість Ієроніма Босха так: «Різниця між роботами цієї людини і роботами
інших полягає в тому, що інші намагаються зобразити людей такими, як вони
виглядають зовні, йому ж вистачило мужності зображати їх такими, якими вони є
всередині». «Почесний професор жахів», як його назвали сюрреалісти у XX ст.,
саме цим і відштовхував тогочасних людей, візуалізуючи їхню гріховність
настільки непривабливим чином. У своїх працях Босх відображав загальні
тенденції часу і світогляду народу, саме тому вони володіли такою потужною емоційною
переконливістю.
Ієронім Босх – людина екстраординарна, людина, яка
не боялася виходити за рамки і демонструвати правду. Для нього не існувало
принципу «брехні во благо», він жив «гіркою правдою», яку не хотіли приймати
інші. Можливо, як і багато інших художників, яких не сприймали за життя, він
навіть не уявляв, наскільки значущим стане його доробок через декілька століть.
Зараз його життям і творчістю цікавиться безліч людей, для яких істинність і
прагнення змінити стандартизовані погляди на життя стоять на першому місці, і
для яких саме такі феномени є потужним поштовхом до цих змін.
Текст: Головецька Таня
Немає коментарів:
Дописати коментар