Презентація книги "Шевченко у піснях"

Кожний народ має своїх духовних велетнів – провідників у самобутній національний світ. Для нас, українців, таким символом став Тарас Шевченко.

Про поета ми знаємо, здається, все: від його босоногого дитинства – до останніх років у сирій петербурзькій майстерні. Змалку знаємо напам’ять його вірші.

 Тим, що його думи та почуття злились із народними, що голос його став голосом народу, мова його – мовою народною, гнів і болі народу -  гнівом та болями його,  ПОЕТА. Він був спроможний обміряти своїм генієм усе українське життя, всю нашу історію.

2014 рік  був ювілейним  - виповнилось 200 років від дня народження  Тараса Шевченка. Цей рік став визначним для багатьох громадських проектів та наукових напрацювань. Багато дослідницьких розвідок: літературознавчих, поетичних, мистецьких,  фольклорних вийшли друком  під рубрикою «До 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка».

  Унікальним, на мій погляд, є  видання  «Шевченко у піснях» видане у Сучаві видавництвом «Лідана». Адже мова йде про збірку авторських та народних пісень на вірші Тараса Шевченка  та про великого поета, що зібрані на землях північної та південної Буковини. Упорядниками є Іван Кідещук та Андрій Плішка.  

Мова й пісня – дві фортеці, які український народ любить, оберігає  й плекає. Під геніальним пером великого Кобзаря заграла наша рідна мова всіма барвами, зазвучала ніжно, мелодійно, заполонила людські серця. «Кобзар» Шевченка став для  українського народу пісенником.

Радо  вітають українське слово Кобзаря і на землях південної Буковини -  українці Румунії, про що говорила  Генеральний Консул Румунії в м. Чернівці Елеонора Молдован.

Саме про будівництво творчих мистецьких мостів між сусідніми державами, в яких проживають українці, продовжуючи, виступала начальник управління культури ОДА   Віра Китайгородська.

Іван Кідещук -  один  з упорядників презентованого видання, добре відомий серед української спільноти Румунії як педагог, фольклорист, письменник та громадсько-культурний діяч. Давня дружба пов’язує  його та Володимира  Антофійчука – професора ЧНУ ім. Юрія Федьковича. Свого часу  їх пов’язала книга «Клич висот», що була презентована напередодні Різдвяних свят у Бухарестському музеї румунського селянина в рамках культурно-мистецьких заходів з нагоди 20-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Румунією.  Слова вітання із виходом у велике книжкове життя  наступної праці Івана Кідещука висловив профессор  Володимир Антофійчук  а  також побажав творчого неспокою та здійснення задуманих планів. 

Видання, що презентувалось, вміщує передмову  Івана Кідещука «Слово-пісню Шевченка тільки серцем слухаєш», в якій автор робить поетичний та мистецький огляд творчості Шевченка, критичний аналіз  видатних дослідників Шевченка та три розділи: «Українські народні та авторські пісні на слова Тараса Шевченка», «Українські народні та авторські пісні про Тараса Шевченка», «Українські народні та авторські пісні про Тараса Шевченка з Румунії».   У виданні поданий  занотований виклад музичного супроводу та тексти пісень. Авторами використані найвідоміші поетичні рядки Шевченка, що були покладені на музику видатними композиторами С. Воробкевичем, М. Вербицьким,  М. Лисенком, М. Аркасом,  В. Зарембою, А. Вахнянином, С. Людкевичем, Л. Ревуцьким, Б. Лятошинським, К. Стеценком, М. Вериківським, К. Данькевичем, В. Корейком, Г. Майбородою, Є. Станкевичем, Л. Дичко та ін.

        Творчий тандем Івана Кідещука та Кузьми Смаля дав можливість пізнати пісні  недалекого  українського краю Румунії.  Обласна бібліотека у своїх фондах має близько 30 друкованих видань Кузьми Антоновича, що свідчать про невтомну працездатність - композитора, музиканта, фольклориста, члена Всеукраїнської Національної музичної спілки, заслуженого працівника культури України (2007), лауреата літературно-мистецьких премій ім. В. Зубара (2000), ім. С.Воробкевича (2003) та Міжнародної літературно-мистецької та громадсько- політичної премії ім. братів Богдана та Левка Лепких (2005), премії Дениса Січинського (2009), Марійки Підгірянки (2009), а також Всеукраїнської премії ім.В.Гнатюка (2008) та ім. Юрія Федьковича.

       Кузьма Антонович щедро і щиро прислужився буковинському краю
своєю натхненною працею, збираючи і записуючи забуті та маловідомі пісенні скарби Буковини, Галичини, Рівненщини, Одещини та інших регіонів України. Маестро відшукав і доніс до нас пісні на слова Ю.Федьковича, С.Воробкевича, Т. Шевченка, а також музичні твори про них, які співав народ.

Андрій Плішка – «Відмінник освіти», «Заслужений учитель України», Член Національної всеукраїнської музичної спілки, лауреат літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича, викладач  педагогічного та філософсько-теологічного факультетів ЧНУ ім. Юрія Федьковича – один із упорядників презентованого видання -  відійшов у вічність, але справи, які він щедро творив залишили вагомий творчий слід на землі, про що говорили його колеги -  завідувач кафедри музики Вадим Лісовий та доцент кафедри Інна Мокрогуз.

 Велика зала обласної наукової бібліотеки  була  заповнена вщент. На мистецьку імпрезу завітала творча делегація із Румунії:  Бореслав Петращук -  голова міського осередку Союзу українців Румунії; Іван Кідещук – автор-упорядник презентованого видання; Микола Крамар  - художній керівник фольклорного гурту «Негостинські голоси», учасники гурту, які виконали п’ять українських пісень на вірші Т. Шевченка та друзі-побратими авторів.

На вечорі звучали вірші та  пісні, адже Шевченко не міг жити без того, щоб не співати. Співав він і сумні пісні, й веселі. Улюбленими були: «Ой не шуми, луже», «Забіліли сніги», «Гей, хто лиха не знає», «Ой ішов козак з Дону», «Ой зійди, зійди, зіронько». Співали разом й ми всі.

 Саме Шевченко, як явище велике і вічне, невичерпне і нескінченне – об’єднав нас піснею. Волею історії він ототожнений з українським народом і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.

 Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. І ось чому. Поляки горді Міцкевичем, німці – Гете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте. Румуни – Емінеску, а ми, українці горді Шевченком. Він, безсмертний Тарас, для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.