До ювілею Б. Тутельмана

 Метафізика рідного міста

Кожне місто має свій неповторний образ. Це людське творіння, яке отримує автономну особистісність, стаючи своєрідним alter ego своїх мешканців. Чим старшим є місто, тим більш виразним є його мета-ландшафт – це вже не лише утилітарне нагромадження споруд, а естетичний феномен, унікальне свідоцтво творчого бачення багатьох поколінь. Майже в кожного старовинного міста є своє обличчя, а часом і не одне. Адже не завжди яскраво-умовна мова туристичних путівників здатна передати колорит міста, побаченого зсередини, а випадковий зовнішній спостерігач має доступ лише до поверхневих шарів, не володіючи, а часом і не бажаючи оволодіти паролями, що дозволяють розмовляти з містом, зрозуміти його.

 Для того, щоби почути справжню мову міста, мало в ньому побувати, його треба полюбити, або як-мінімум побачити очима закоханої в нього людини. Саме такий «інсайдерський», інтимний образ рідного міста втілено в новому проекті Броніслава Тутельмана.

Фотоальбом «Чернівці» - це дарунок художника до шістсотріччя рідного міста. Це унікальний арт-проект, створений і, що ще важливіше, пережитий видатним митцем європейського масштабу. Альбом Тутельмана – це спроба передати внутрішню, «буденну» красу міста, його міфологему й трагічну умовність мовою фотографії. Чернівці Тутельмана – це, перш за все, Людина – вона віддзеркалюється в житті свого міста, так само як і місто віддзеркалюється в ній. Обидві частини проекту – архівні фото «старих» Чернівців та авторські роботи Тутельмана органічно поєднуються саме цією наскрізною «людиноцентричністю», акцентуацією суб’єкта міського буття.

Філософія урбанізму Тутельмана дає можливість в черговий раз пригадати про унікальність культурного ландшафту Чернівців. Адже це місто, яке зазвичай називають «маленьким Віднем», і до сьогодні несе пам’ять про те, як його невеличкими вуличками прогулювався Пауль Целан, мріюючи про «пісні, які можна співати потойбіч людей». Тими ж маршрутами крокувала Роза Ауслендер, яка згодом пригадувала Чернівці як місто мрійників та адептів, населене шопенгауеріанцями та ніцшеанцями, марксистами та фрейдистами. «Чому я пишу?» - задавалася поетеса питанням на схилі літ. «Мабуть тому, що з’явилася на світ у Чернівцях. Тому що світ прийшов до мене з Чернівців».