Перекладач Петро Васильович Рихло у своєму фірмовому стилі розповів про перекладений ним роман космополіта, скептика, знавця і дослідника людської сутності, зрештою, чернівчанина Грегора фон Реццорі " Горностай у Чорнополі".
Роман являє собою вражаючий бестіарій чернівецьких песонажів міжвоєної (між світовими війнами) пори.
На презентації розповіли, що книга розпочинається епіграфом, про властивість горностая помирати від забруднення хутра, який є мистифікацією.
Як стверджує в своєму дописі чернівецький журналіст Сергій Воронцов, кілька рядків відсилають читача до так званих бестіарїів - книг європейського середньовіччя, де описувалися властивості міфічних тварин з фресок середньовічних християнських храмів. Реццорі мало пояснював, але ця деталь здається важливою щодо жанру. Це -- своєрідний суспільний зріз - чернівецькі тітонькі, дядьки, чиновники, військові, цнотливі та не дуже, слюсаря, що пишуть чужі вірші, добрі і не дуже, чесні і не дуже -- така чернівецька фреска, яку б намалювали у середньовіччі.
Але навряд чи це книга про Чернівці. Краще б сказати, вона про те, як починаються війни.
У центрі сюжету австрійський служака, який хоче захистити честь улюбленої сестри. Це своєрідне перенесення-метафора щодо Австро-Угорщини із її давно втраченою честю та її тодішніх патріотів, які опинилися в умовах нових національних держав на положенні божевільних. Вони хочуть, того самолго і по відношенню до своєї "померлої" батьківщини, якій вони служили, і, по своєму, люблять.
Такою є доля імперця того часу із гротеску Реццорі.
Австрійський служака на ім'я Тільде - до речі, і є той самий горностай у бестіарії Реццорі.
Опоненти гусара теж виглядають у описанні Реццорі доволі гротесково, і не надто симпатично: циніками, корупціонерами тощо.
Без розуміння історичного підтексту, все це залишається чимось екзотично регіональним, а заради цього Реццорі і пальцем би не поворухнув. Це фреска символізує міфічну історію, яку ми проживаємо протягом століття вже якийсь раз. І просто зараз.
Презентація українського перекладу Петра Рихла відбувалась у центрі "Бель вью", модераторкою була Людмила Осачук (Почесний Консул Австрії у Чернівцях). Гість з Австрії - Гельмут Кусдат, виразив загальну думку присутніх про талановитість Автора та Перекладача та актуальність твору видатного чернівчанина. Своєрідність сприйняття зумовлювалась тематичним музичним супроводом Маряна Зубжицького.
До речі, роман скандально обговорювали у 1958 році колишні чернівчани, які сприйняли його як пасквіль на них, і була велика кількість судових позовів, що доводило, що вони абсолютно не зрозуміли мету автора.
Треба зауважити, Реццорі і був впевнений, що люди створені, щоб не розуміти гранично елементарних речей. Але він не хотів, щоб вони були вбивцями. І це рушило його долю і творчість.
Немає коментарів:
Дописати коментар