Наш
український народ має багату і оригінальну культуру, надбану численними
поколіннями. З давніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови
щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, святах,
обрядах, фольклорі. Це — світовідчуття та світосприймання нашого народу.
Українські традиції пояснюють та обґрунтовують взаємини між людьми, між
людьми і природою, духовну цінність кожної окремої людини, і народу
взагалі.
Рід
наш прекрасний духовністю. Наші пращури відбирали найцінніші надбання,
збагачуючи їх, і бережливо передавали з покоління до покоління. Українці
вміли відчувати природу, черпати здоров’я, силу й красу з її лона; всі
творчі сили людини були спрямовані на зміцнення сім’ї, свого роду. Отож
не забудьмо свого прямого обов'язку і продовжимо справу наших предків.
Кожна
нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що
виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї — це
не відокремлене явище в житті народу, це — втілені в рух і дію
світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці
взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духову культуру
даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної
творчости. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана зі звичаями
народу. Звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не
тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.
Весняний
цикл календарних свят мав особливе значення, бо пов'язувався з
закладанням майбутнього врожаю. Тому люди за допомогою обрядів та
ритуальних дій намагалися всіляко прискорити прихід весни, тепла, дощу.
Вони вірили, що весна принесе щедрі дари, коли її шанувати, співати їй
хвалу, закликати її. Так як цей період пов'язувався ще й із пробудженням
людських почуттів, то весняна обрядовість багата розмаїтими молодіжними
розвагами та поетичними народними співами - веснянками, що пронизували
не одне свято та обрядове дійство. Головним святом весняного циклу є
Великдень (Воскресіння Господнє) - найбільше християнське свято, яке
органічно поєднує язичницькі ритуали та церковні обряди, а завершується
весняний обрядовий цикл Вознесінням Господнім на сороковий день після
Великодня, щорічно у четвер.
Вознесіння Христове
— важливий день для всіх віруючих. Згідно з Євангелієм, Ісус Христос
після свого воскресіння з мертвих понад місяць перебував на землі серед
своїх учнів і пастви. А після закінчення цього терміну Спаситель зібрав
апостолів у передмісті Єрусалима Віфанії на горі Елеон, благословив їх і
у плоті вознісся на небо. Тоді ж до присутніх з'явилися два ангели та
проголосили, що Христос через час так само знову прийде на землю видимим
чином, щоб судити живих і мертвих. А поки Господь і після свого
Вознесіння не залишить своїх учнів — хоч він і перестане бути їм в
образі людини, незримо він як і раніше буде перебувати поруч з ними.
Вознесіння Господнє
православні українці відзначають у четвер, 28 травня. Цього дня Ісус
Христос переміг смерть і почав нове життя у славі Бога.
У Євангелії стверджується, що Ісус «піднявся і зник у хмарі» неподалік
від Віфанії на горі Оливній. Після цього син Божий почав являтися своїм
учням.
Читайте такожДень морської піхоти України: історія та особливості свята
Свято Вознесіння Господнього християни відзначають, щоб вшанувати Ісуса
уже як того, хто подолав смерть і «підготував місце» у раю для всіх
безгрішних. Вознесіння Господнє – свято, що переконує Церкву в розумінні
Богом становища людей, тому християни можуть сміливо приходити до Нього
зі своїми молитвами.
Чого не можна робити на Вознесіння
Духівництво дає поради, як святкувати Вознесіння Господнє. Найкраще –
присвятити цей час тихій молитві і згадці про жертву Христа заради
людей.
У цей день українці традиційно відвідували церкву, ставили свічки за
померлих родичів і просили пробачення за завдану кривду сусідам і
рідним.
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/voznesinnya-gospodnye-2020-prikmeti-shcho-ne-mozhna-robiti-11012273.html
Вознесіння Господнє
православні українці відзначають у четвер, 28 травня. Цього дня Ісус
Христос переміг смерть і почав нове життя у славі Бога.
У Євангелії стверджується, що Ісус «піднявся і зник у хмарі» неподалік
від Віфанії на горі Оливній. Після цього син Божий почав являтися своїм
учням.
Читайте такожДень морської піхоти України: історія та особливості свята
Свято Вознесіння Господнього християни відзначають, щоб вшанувати Ісуса
уже як того, хто подолав смерть і «підготував місце» у раю для всіх
безгрішних. Вознесіння Господнє – свято, що переконує Церкву в розумінні
Богом становища людей, тому християни можуть сміливо приходити до Нього
зі своїми молитвами.
Чого не можна робити на Вознесіння
Духівництво дає поради, як святкувати Вознесіння Господнє. Найкраще –
присвятити цей час тихій молитві і згадці про жертву Христа заради
людей.
У цей день українці традиційно відвідували церкву, ставили свічки за
померлих родичів і просили пробачення за завдану кривду сусідам
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/voznesinnya-gospodnye-2020-prikmeti-shcho-ne-mozhna-robiti-11012273.html
Вознесіння — свято з "плаваючою" датою, яка безпосередньо залежить
від Пасхи, випадає на 40-й день після Світлого неділі та завжди припадає
на четвер. У 2020 році православний Великдень відзначають 19 квітня, відповідно, Вознесіння Господнє дата - 28 травня 2020 року. Католики зустрінуть Вознесіння 21 травня 2020 року.
Свято в церкві
У православ'ї Вознесіння Христове входить в число 12 двунадесятих свят (вони присвячені головним подіям євангельської історії). Приурочені до нього служби починаються ще напередодні. Закінчується великодній період, і в середу вранці останній раз в році звучать великодні піснеспіви. А ввечері служать урочисте Всенічне бдіння. На наступний день під час літургії читається Євангеліє від Марка, де описані події сходження Христа на небо.
Через те, що свято припадає на четвер, поста в цей день немає — можна
їсти будь-яку їжу, а також займатися звичними справами. Однак віруючі намагаються відвідати церковні служби та приділити час молитви.
В католицтві на Вознесіння прийняті кілька особливих церковних
обрядів, наприклад, благословення бобів і винограду під час меси або
гасіння пасхальної свічки. У деяких храмах статую Христа у свято піднімають до самої стелі церкви, що символізує сам процес Вознесіння для віруючих.
Вознесіння Христове: народні звичаї та прикмети
У народі вважалося, що в цей день весна остаточно переходить в літо, стає по-справжньому спекотно, відцвітають сади. З огляду на, що у 2020-му свято випадає на 28 травня, то для цього року така прикмета цілком справедлива.
Як і багато інших православних свят, Вознесіння Господнє увібрало в себе побутові народні традиції і навіть давні язичницькі звичаї. Так, на свято водили хороводи на честь майбутнього хорошого врожаю, в деяких місцях влаштовували веселі гуляння.
У будинках на Вознесіння пекли пироги з начинкою з зеленої цибулі, а
також особливі хлібні страви - "драбинки", на яких обов'язково робили
сім "перекладин", що символізують ступені (за кількістю небес
апокаліпсису). Ці коржі освячували в церкві та з частуванням відправлялися в гості до рідні.
Вважалося особливим гріхом в період з Великодня до Вознесіння
Христового в чомусь відмовляти мандрівникам, віруючі намагалися більше
допомагати нужденним, подавати милостиню тим, хто просить.
Літній
цикл свят, як і весняний, був заповнений хліборобськими турботами,
доглядом за посівами, але не мав чітко окреслених меж. За народними
прикметами, його початок визначали останніми днями квітня. За іншими
спостереженнями, початок літа пов’язували з періодом, коли на дубах
з’являлося листя. Якщо до дня Теодора (29 травня) дуби добре зазеленіли,
то й літо мало бути врожайним.
В основі літнього обрядового циклу
лежить культ рослинності та магія заклинання майбутнього врожаю, культ
сонця та культ померлих. Він включає такі основні свята: Зелені свята
(Трійцю), Купайла (Івана Купала), Петрів День (Петра та Павла) та
призабуті нині свята Лади, Ярила, Громові свята.
З-поміж урочистостей
літнього обрядового циклу найважливішими були Зелені свята, які не
мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після
Великодня.
Закінчувався літній цикл днем святої Мокрини, у народі ще
кажуть: "Свята Мокрина осінь приносить". У рештках обрядових дійств,
розпорошених по «громових святах», годі дійти первісної суті давніх
святкувань наших предків, і лише в Зелених святах і купальському
торжестві збережено ядро прадавньої обрядовості літнього циклу.
Найдавніша – саме календарна обрядовість, тісно пов’язана з аграрним
побутом. Своїм корінням вона сягає первісних, язичницьких вірувань наших
предків слов’ян.
Значно пізніше церква сприйняла систему землеробських свят, яка вже склалася, і надала їй християнського забарвлення.
Календарна обрядовість
освячувала перехідні або етапні моменти у житті природи або трудовій
діяльності людей. Свята й обряди календарного циклу регламентували всі
сфери життя українського селянина – виробничу, суспільну, сімейну, а
головна їхня мета – відвернути стихійне лихо, вплинути на врожайність.
Календарна обрядовість поділяється на чотири основних цикли: зимовий,
весняний, літній та осінній. У аграрному календарі українців не було
різкого розмежування між сезонами. Календарний цикл насичений безліччю
ритуалів і прикмет. Кожне традиційне свято приурочувалося до відповідних
видів сільськогосподарської діяльності.
Найрізноманітнішим є літній
обрядовий цикл, що тривав від Русалій (кінець травня), Зелених свят
(Трійці) до перших свят на пошану нового урожаю (Маковея, Спаса). Літні
святкування увібрали в себе два різні мотиви: поклоніння основним
стихіям природи, що є життєдайними для землеробів, – сонцю, воді та
рослинам; поєднання чоловічого та жіночого начал, продовження роду, а
отже – підготовка до осінньої весільно-шлюбної пори.
Центральне місце літнього календаря займає купальська обрядовість, яка поєднує в собі обидва мотиви.
Немає коментарів:
Дописати коментар