50 років тому, 4 вересня 1965 року, відбувся прем’єрний показ трансцендентного фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» в головній ролі з Іваном Миколайчуком – символу українського поетичного кіно та великою любов’ю мальовничої Буковини.український художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії художніх фільмів ім. Олександра Довженка, екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського.
Зйомки фільму здійснювалися в справжніх гуцульських
хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Саме
тут Михайло Коцюбинський написав свою повість.
Сергій Параджанов разом із Іваном Чендеєм написали
сценарій до фільму «Тіні забутих предків», хоча, у часи опали прізвища другого сценариста у
титрах не писали.
Параджанов майже місяць жив в родині Чендеїв - спав у робочому кабінеті Івана Михайловича, у години відпочинку розпитував про культурні традиції українців, розповідав про
свої національні традиції: святкування
християнських та родинних свят, традиції
в культурі, в побуті, в кулінарії, зокрема, навчив Марію Чендей
робити голубці з виноградного листя. Після вечері лягав на диван і до другої
ночі розказував письменникові технології написання сценаріїв. Зачіпав теми, на
які подружжя боялося говорити.
Сергій Параджанов згадував про зйомки: «Мені не можуть
пришити український буржуазний націоналізм, бо за національністю я вірменин»,
«Я ображав групу тим, що вивчав храми, ходив на хрестини, на похорони. Все, що
бачите на екрані, було насправді. Так, як плачуть гуцули,
ніхто не може плакати. Це був рік життя, прожитий біля вогнища, біля джерела
натхнення. Це незвичайний край, який треба пізнавати й вивчати у всій його
чарівності.»
Для написання музики до фільму Сергій
Параджанов вирішив запросити композитора із Західної України. На його думку, лише тут могли
впоратися з «карпатською» темою. Серед претендентів були Анатолій Кос-Анатольський, Микола Колесса, але вибір пав
на Мирослава Скорика. Режисер
поставив йому завдання створити для фільму «геніальну музику». Сам же
композитор згодом оцінив свою роботу як «достойну».
Мирослав Скорик згадував: «Гуцулів навіть возили до Києва, записували їх у павільйоні. Таких звукозаписів доти не було. І навіть
тепер не можна знайти… А ще пам’ятаю, як нам треба було записати трембіти… Просто неба це важко було зробити, і Параджанов
десятеро трембітарів разом із трембітами заледве запхав у літак і привіз
до Києва… Причому інструменти везли у пасажирському салоні. Я
ж їздив в експедиції в Карпати, добирав музикантів».
Окрім того, фільм насичений народною музикою в автентичному виконанні. Музика стала одним з головних
компонентів образної структури фільму. У стрічці звучать поширені у Карпатах
інструменти — сопілка-денцівка, флояра, коза, дримба, трембіта.
Співанки, мелодії весільних музи́к, голосіння, колядки і щедрівки («Добрий вечір тобі,
пане господарю», «Во Вифлеємі нині новина», «Го-го-го, коза»), інші обрядові пісні (веснянка «Вербовая дощечка») та автентичність народної говірки створюють
особливу цілісну звукову філософсько-естетичну концепцію фільму. За визначенням
сучасних дослідників, «такого багатства звукових складових до „Тіні забутих
предків“ не знав жоден український фільм, що є однією з новаторських ознак
стрічки».
Робота над фільмом тривала від 30 травня 1963 р. до 15 жовтня 1964 р. і залишила в
пам’яті всієї знімальної команди незабутні спогади та враження на все життя.
Презентація фільму «Тіні забутих предків» відбулась 4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі «Україна». На презентації з різкою критикою арештів серед
інтелігенції, які відбулися влітку 1965 року, виступили Іван Дзюба, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Після цього реакція була блискавичною — Івана
Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь» і виключили з аспірантури Київського
педагогічного інституту, Чорновола
звільнили з редакції газети «Молода гвардія», Василя Стуса відрахували з Інституту літератури АН УРСР, де він був аспірантом.
Високу ціну сплачено. Але подія та
місце обрано не випадково - під їх
листом підписалося 140 присутніх – письменників, художників, культурних та громадських діячів.
У 1970-х рр., коли почалися масові гоніння на діячів української культури,
«Тіні забутих предків» тривалий час фактично були заборонені до показу.
Польський
журнал «Екран» за 1966 рік писав: «Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які
траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності і казки, дійсності і уяви,
достовірності і фантазії… Уяві Параджанова, здається, немає меж. Червоні гілки
дерев, геометрична композиція усередині корчми з нечисленним реквізитом на фоні
білих стін, Палагна на коні під червоною парасолькою і з напіводягненими
ногами, грубість похоронного ритуалу з обмиванням померлого тіла і сцена оргіастичних
забав у фіналі… Параджанов відкриває у фольклорі, звичаях, обрядах самобутній
культурний ритуал, в рамках якого дійсність реагує на турботу і трагедію
особи».
2010 року відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав «Тіні забутих предків» найкращою картиною
серед світового кіноспадку.
Така непроста історія.
Де́нь украї́нського кіно́ — національне професійне свято працівників кінематографії, яке відзначається в Україні щорічно у другу суботу вересня.
Історія українського кінематографа почалася у вересні 1896 року в місті Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних документальних сюжетів, а в грудні в Харківському оперному театрі він же влаштував перший публічний кіносеанс у Російській імперії. 1930-й рік був ознаменований показом першого звукового фільму «Симфонія Донбасу» режисера Д. Вертова.
«День українського кіно» отримав статус офіційного державного професійного свята в 1996 році. 12 січня 1996 року в Києві, другий Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 52/96 «Про день українського кіно», який наказував відзначати цю дату щорічно у другу суботу вересня місяця. В указі йдеться, що нове професійне свято в країні вводиться «на підтримку ініціативи працівників кінематографії України»Зі святом вас! Вимогливих вам глядачів - розумних, талановитих, творчих!
Немає коментарів:
Дописати коментар